ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 902/258/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 31.05.2016 р. (суддя Білоус В.В.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. (судді: Коломис В.В., Дужич С.П., Саврій В.А.) у справі№902/258/16 господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк"простягнення 1 836 263 грн. 99 коп. за участю представників: від позивача Громницький Ю.П., довіреність №14-132 від 13.05.2014 р.від відповідача Слодецький О.В., довіреність №1 від 12.01.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" (далі - ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк") про стягнення заборгованості, а саме: 703 075 грн. 16 коп. пені, 105 112 грн. 81 коп. 3% річних, 1 028 076 грн. 02 коп. інфляційних втрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.05.2016 р. у справі №902/258/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р., в задоволені позову відмовлено.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що договорами про організацію взаєморозрахунків №514/30 від 10.02.2014 р., №835/30 від 17.10.2014 р. та №1535/30 від 18.12.2014 р. змінено умови та строки оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №780/14-ТЕ-1 від 17.12.2013 р. При цьому, відповідач розрахувався за поставлений газ в порядку та строки, передбачені договорами про взаєморозрахунки.

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 31.05.2016 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.09.2016 р. справу №902/258/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: ОСОБА_4, Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні 26.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4309 від 26.09.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №902/258/16, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 р.).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р. справу №902/258/16 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О.

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 26.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 17.12.2013 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №780/14-ТЕ-1.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), обсягом до 20 995 тис. куб. м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 куб. м. газу з ПДВ - 1 309 грн. 520 коп. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Зокрема, в п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу закріплено, що у разі невиконання умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вищевказаний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу позивач у січні - грудні 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 16 839 224 грн. 95 коп. Вказане підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Проте, у строки вказані в договорі №780/14-ТЕ-1 від 17.12.2013 р. відповідач за поставлений газ не розрахувався.

Окрім наведеного, в процесі судового розгляду справи №902/258/16 господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено що, 18.03.2014 р., 17.04.2014 р., 14.05.2014 р., 18.06.2014 р., 17.07.2014 р., 15.08.2014 р., 18.09.2014 р., 17.11.2014 р., 18.12.2014 р., 20.01.2015 р., 14.02.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк", НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

Поряд з цим, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, позивачем та відповідачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків №514/30 від 10.02.2014 р., №835/30 від 17.10.2014 р. та №1535/30 18.12.2014 р., якими було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу №780/14-ТЕ-1 від 17.12.2013 р.

На думку позивача, відповідач порушив свої зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу визначені в договорі купівлі-продажу, через що у останнього виник обов'язок сплатити пеню, індексацію ціни та 3% річних.

Однак, зважаючи на те, що відповідач оплатив поставлений йому газ в строки та на умовах передбачених договорами про організацію взаєморозрахунків, господарські суди попередніх інстанцій не погодились з наведеними доводами позивача, у зв'язку з чим відмовили в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій і вважає прийняті ними рішення законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 вказаного кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що обов'язковою умовою стягнення в судовому порядку з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є встановлений факт прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Враховуючи, що сторонами справи, шляхом укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, змінено умови та строки розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №780/14-ТЕ-1 від 17.12.2013 р. та новий порядок проведення розрахунків не був порушений відповідачем, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною позицію місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав як для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, так і для стягнення з нього пені.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного суду України від 25.03.2015 р. у справі №924/1265/13, від 09.09.2014 р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 та від 30.09.2014 р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про юридично значиму поведінку сторін щодо зміни порядку та строків виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних рішенні та постанові, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновків, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті ними рішення та постанова є законними, обґрунтованими та не підлягають зміні або скасуванню.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 31.05.2016 р. у справі №902/258/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова