ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 920/27/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015у справігосподарського суду Сумської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона"простягнення 381 103,15 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Гордієнко І.С. - дов. №349 від 17.08.2015;від відповідача:Гурнак С.О. - дов. №3 від 12.12.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.02.2015 господарського суду Сумської області (суддя: Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Фірма "Юнона" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 303353,29 грн боргу, 5310,76 грн - 3% річних, 29728,62 грн інфляційних збитків, 38131,09 грн пені, а також 7622,06 грн судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю факту порушення умов договору та прострочення заборгованості відповідачем.

Постановою від 19.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Горбачова Л.П., Плужник О.В.) рішення від 03.02.2015 господарського суду Сумської області в частині стягнення 5310,76 грн 3% річних, 29728,62грн інфляційних збитків, 38131,09 грн пені, 1463,40 грн судового збору скасовано та в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнено з ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь ТОВ "Фірма "Юнона" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 731,70 грн.

Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд помилково ототожнив предмет уступки права вимоги у зобов'язанні з обсягом прав кредитора за відповідним договором уступки права вимоги, в тому числі й передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України вимогою кредитора щодо сплати боржником боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та відсотків річних.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати в частині відмови про стягнення 5310,76 грн 3% річних, 29728,62 грн інфляційних збитків, 38131,09 грн пені, 1463,40 грн судового збору, а рішення господарського суду Сумської області залишити в силі. Скаржник посилається на право кредитора вимагати в разі прострочення боржником грошового зобов'язання виконання ним обов'язку сплати суми боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що є складовою частиною переданого новому кредитору права вимоги за зобов'язанням.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що 04.01.2010 ПАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ "Фірма "Юнона" (покупець) уклали договір купівлі-продажу №631ХФ/10, відповідно якого продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно умов цього договору (пункт 1.1.).

За п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Згідно п.п. 6.1 та 6.2 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та асортиментом в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на виконання умов договору з 26.03.2014 по 24.04.2014 ПАТ "Альба Україна" поставило ТОВ "Фірма "Юнона" товар на загальну суму 303353,29 грн. Однак відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання не виконав, вартість товару не оплатив.

05.06.2014 ПАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) уклали договір №70556-20/14-7 про відступлення права вимоги, відповідно якого первісний кредитор відступив (продав), а новий кредитор набув (купив) за 317030,37 грн у порядку та на умовах, визначених цим договором право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Фірма "Юнона" у сумі 317030,37 грн, що випливає з договору купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010, укладеного боржником та первісним кредитором (п.1.1 договору)

Відповідно п.п. 7.2. договору відступлення прав вимоги №70556-20/14-7 від 05.06.2014 ПАТ "Банк "Київська Русь" крім права вимоги, набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Факт здійснення відступлення підтверджується актом приймання - передачі прав до договору про відступлення права вимоги від 05.06.2014, відповідно якого від первісного кредитора передано ПАТ "Банк "Київська Русь" права вимоги за договором купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарські суди встановили факт наявності боргу у ПАТ "Фірма "Юнона" за виконані роботи перед позивачем в сумі 303353,29грн., що підтверджується належними доказами та відсутні докази сплати відповідачем боргу.

За п.1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові шляхом укладення договору.

За загальним правилом закріпленим у ст. 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні.

У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначати обсяг прав, які переходять до нового кредитора. До нового кредитора також переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання; кредитор не має права залишити за собою основні вимоги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що забезпечують виконання зобов'язання (у тому числі неустойка, штраф, пеня). Отже законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно ст.ст.610 та 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Принагідно зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки належними доказами доведено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги №70556-20/14-7 від 05.06.2015, то заявлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Сумської області дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

Відповідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданні касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Керуючись ст. 1115, п.6 ст. 1119, ст.11111, ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Пункти 1, 2, 4 постанови від 19.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 920/27/15 скасувати.

Рішення від 03.02.2015 господарського суду Сумської області зі справи №920/27/15 в цій частині залишити без змін.

Пункт 3 постанови від 19.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 920/27/15 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Фірма "Юнона" в дохід Державного бюджету України 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази з урахуванням ст.122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С.Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга