ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 910/28120/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Мельник В.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реюніон"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від14.05.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києва від16.02.2015у справі № 910/28120/14за позовомДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиноюдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Реюніон"простягнення 594 275, 03 грн

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реюніон" (далі - ТОВ "Реюніон") про стягнення загальної суми заборгованості у розмірі 594 275, 03 грн, що складається з 25 579, 00 грн - сума заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, 411 740, 00 грн - заборгованість з оплати орендних платежів, 68 006, 10 грн - сума пені, 411, 74 грн - штраф у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості, 9 704, 89 грн - три проценти річних від простроченої суми, 78 833, 30 грн - інфляційне збільшення суми боргу; зобов'язання ТОВ "Реюніон" повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною індивідуально визначене державне майно, а саме сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016 в кількості 1 шт., загальною вартістю 566 400, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28120/14 за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до ТОВ "Реюніон" про стягнення суми боргу.

До прийняття рішення по суті спору Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подало заяву про зменшення позовних вимог, в якій просило стягнути з ТОВ "Реюніон" загальну суму заборгованості у розмірі 594 275, 03 грн, що складається з 25 579, 00 грн - сума заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, 411 740, 00 грн - заборгованість з оплати орендних платежів, 68 006, 10 грн - сума пені, 411, 74 грн - штраф у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості, 9 704, 89 грн - три проценти річних від простроченої суми, 78 833, 30 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною також було подано заяву про відмову від позову у частині вимог про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача індивідуально визначене державне майно: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016 в кількості 1 шт., загальною вартістю 566 400, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 16.02.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Реюніон" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заборгованість з орендної плати у розмірі 411 740, 00 грн, вартість експертної оцінки майна у розмірі 25 000, 00 грн, витрати з розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 579, 00 грн, пені у розмірі 27 026, 85 грн, 3% річних у сумі 3 279, 95 грн, штрафу у сумі 411, 74 грн, в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача індивідуально визначене державне майно: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016 в кількості 1 шт., загальною вартістю 566 400, 00 грн провадження у справі припинив, в решті позову відмовив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) від 14.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, ТОВ "Реюніон" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 05-05/1182 для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги ТОВ "Реюніон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28120/14 сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Васищак І.М., Грек Б.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 касаційну скаргу ТОВ "Реюніон" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.08.2015.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 11.08.2015 № 05-05/1351 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Реюніон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28120/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Реюніон", в якому просило оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В засіданні суду, призначеному на 12.08.2015, оголошено перерву до 26.08.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (орендодавець) та ТОВ "Реюніон" (орендар) 29.01.2014 було укладено договір № 1 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, вартістю 5 672 163, 68 грн (п. 1.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору предметом договору є сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний номер 105-3016 у кількості 1 шт.

Згідно з п. 1.3 договору майно передане в оренду з метою здійснення орендарем виключно господарської діяльності, пов'язаної зі збиранням, транспортуванням та сортуванням твердих побутових відходів та забезпечення роботи сортувального комплексу.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць в разі його підвищення (п. 3.4 договору) та сплачується щомісяця в безготівковому порядку не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача; рахунок на оплату орендної плати позивач направляє відповідачеві щомісячно (п. 3.7 договору).

Умовами п. 3.8 договору сторони встановили, що орендна плата, нарахована з моменту підписання акту приймання-передавання до 30.04.2014, підлягає сплаті до кінця строку дії договору. Орендна плата, нарахована за перші три місяці дії договору (лютий, березень, квітень), підлягає відстроченню та сплачується в останній місяць дії договору.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період існування заборгованості (п. 3.9 договору).

Пунктом 3.10 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці (окрім перших трьох місяців (лютий, березень, квітень) дії договору, орендар також сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Майно, що є предметом договору, передане Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ТОВ "Реюніон" за актом приймання-передачі від 03.03.2014, підписаним повноважними представниками сторін у справі та скріпленим печатками підприємств.

Додатковою угодою від 19.08.2014 № 1 до договору сторони встановили, що розмір орендної плати становить 10 000, 00 грн з ПДВ за кожний календарний місяць, а також встановили строк дії договору до 31.12.2014.

За результатами користування майном, переданим в оренду відповідачеві позивачем, сторонами у справі складені відповідні акти здачі-прийняття робіт, які підписані повноваженими представниками сторін у справі, затверджені їх керівниками та скріплені печатками вказаних підприємств. Зауважень або заперечень щодо вказаних актів ТОВ "Реюніон" не надавав, а також не зазначив у жодному з актів про неможливість використання орендованого майна.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що орендну плату ТОВ "Реюніон" у період дії договору у повному обсязі не сплатив, сума його заборгованості склала 411 740, 00 грн.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до ТОВ "Реюніон" про стягнення загальної суми заборгованості у розмірі 594 275, 03 грн, що складається з 411 740, 00 грн - заборгованість з оплати орендних платежів, 25 579, 00 грн - сума заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, 68 006, 10 грн - сума пені, 411, 74 грн - штраф у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості, 9 704, 89 грн - три проценти річних від простроченої суми, 78 833, 30 грн - інфляційне збільшення суми боргу.

Як встановлено господарськими судами до основної суми заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 411 740, 00 грн позивач включив заборгованість за перші три місяці дії договору (лютий, березень, квітень) у загальному розмірі 156 957, 59 грн

При цьому, Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не враховано положення пункту 3.8 договору, відповідно до якого орендна плата, нарахована за перші три місяці дії договору (лютий, березень, квітень), підлягає відстроченню та сплачується в останній місяць дії договору (грудень 2014 року, як зазначено у додатковій угоді до договору).

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на час звернення позивача до суду з даним позовом орендна плата, визначена відповідними актами здачі-прийняття робіт за лютий, березень, квітень сплаті не підлягала, проте строк їх оплати настав станом на дату прийняття судом даного рішення, а тому позов в цій частині задоволено повністю.

При цьому, господарськими судами відхилено доводи ТОВ "Реюніон" про те, що орендоване майно використовувалося ним на території, де здійснювалася антитерористична операція, а тому орендна плата не повинна нараховуватися на підставі положень ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що набув чинності з 14.10.2014, оскільки відповідачем у справі без зауважень та заперечень підписані акти здачі-прийняття робіт. Крім того, укладеним сторонами у справі договором не встановлено, що орендоване майно повинно використовуватися саме на території міста Слов'янська. Орендоване майно не є нерухомим майном, що надавало відповідачеві можливість його транспортування та використання в іншому місці. Крім того, умовами пункту 3.7 договору встановлено, що відповідач повинен сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Наданий відповідачем Сертифікат № 2943 про форс-мажорні обставини, у якому зазначено про неможливість виконання умов, укладеного сторонами у справі, договору у період з 14.04.2014 по 05.07.2014 внаслідок здійснення на території міста Слов'янська, де використовувалося орендоване майно, актів тероризму, судами також не прийнято в якості підстави для звільнення ТОВ "Реюніон" від сплати орендної плати, оскільки факт використання орендованого майна за призначенням підтверджений наявними у справі актами здачі-прийняття робіт і відповідачем у справі не спростований.

Відповідно до п. 6.2 договору орендар зобов'язався відшкодувати в 30-денний термін після підписання цього договору витрати орендодавця, пов'язані з виготовленням експертної оцінки майна в сумі 25 000, 00 грн та з розміщенням оголошень в засобах масової інформації в загальній сумі 579, 00 грн.

Місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 25 579, 00 грн заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, як такі, що заявлені на підставі п. 6.2 договору.

З урахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України судами не прийнято до уваги надані ТОВ "Реюніон" копії платіжних доручень із призначеннями платежу "часткова оплата за послуги незалежної оцінки згідно рах №23 від 03.03.2014…", оскільки ним не надано суду оригіналів вказаних платіжних доручень, а факт отримання грошових коштів за ними заперечується позивачем у справі. Інших доказів перерахування вказаних коштів на рахунок позивача відповідач суду не надав.

Обґрунтованою судами попередніх інстанцій визнано і заявлену до стягнення на підставі п. 3.10 договору суму штрафу у розмірі 411, 74 грн.

Окрім того, до Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною просило стягнути з ТОВ "Реюніон" пеню у розмірі 68 006, 10 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною пеню нараховано на суму заборгованості у розмірі 447 319, 00 грн (борг з орендної плати разом із вартістю експертної оцінки майна - 25 000, 00 грн, та вартості розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 579, 00 грн), без врахування положення п. 3.9 договору, відповідно до якого пеня нараховується виключно на суму несплаченої орендної плати. При цьому, період нарахування пені визначений позивачем невірно, без урахування дат виникнення боргу. Також господарськими судами визнано необґрунтованим нарахування пені за прострочення сплати орендної плати за період оренди з лютого по квітень 2014 року включно, оскільки строк сплати вказаних орендних платежів відповідно до умов пункту 3.8 договору настав лише у грудні 2014 року.

За розрахунком, здійсненим місцевим господарським судом, який визнано обґрунтованим судом апеляційної інстанції, загальна сума належної до стягнення з відповідача пені становить 27 026, 85 грн. В решті вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 3 279, 95 грн та інфляційні нарахування на суми заборгованості у загальному розмірі 25 726, 80 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судами відмовлено за необґрунтованістю.

У зв'язку з поданою Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною письмовою заявою про відмову від позову у частині вимог про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача індивідуально визначене державне майно: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний номер 105-3016 у кількості 1 шт. загальною вартістю 566 400, 00 грн, провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Реюніон", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реюніон" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28120/14 - залишити без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.