ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 5011-19/14816-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Плясун О.І.; відповідача - Поліщук Л.П.; третьої особи 1 - не з'явився; третьої особи 1 - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від16.04.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києва від25.09.2013у справі№ 5011-19/14816-2012за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"простягнення 12 315 376, 01 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") про стягнення заборгованості за надані з 01.08.2011 по 30.06.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 11 480 396, 47 грн, 3% річних в розмірі 148 447, 63 грн, інфляційних втрат в розмірі 20 078, 50 грн, пені в розмірі 764 788, 01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-19/14816-2012 за позовом ПАТ "АК Київводоканал" до КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 12 413 710, 61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

До прийняття рішення по суті спору ПАТ "АК Київводоканал" подало заяву про зменшення позовних вимог, в якій просило стягнути з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 11 389 603, 81 грн основного боргу, 19 920, 77 грн інфляційних втрат, 147 247, 18 грн 3% річних, 758 604, 25 грн пені. Заява мотивована тим, що у ПАТ "АК Київводоканал" відсутні докази надання з 01.08.2011 по 30.06.2012 по будинках за адресами: вул. Велика Житомирська, 26-а та вул. Білоруська, 30-а в м. Києві послуг з водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 25.09.2013 позов задоволено. Суд стягнув з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь ПАТ "АК Київводоканал" основну заборгованість в розмірі 11 389 603, 81 грн, пеню в розмірі 758 604, 25 грн, інфляційні втрати в розмірі 19 920, 77 грн, 3% річних в розмірі 147 247, 18 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Руденко М.А., Синиця О.Ф.) від 26.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 змінено, позов задоволено частково, суд стягнув з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь ПАТ "АК Київводоканал" основну заборгованість в розмірі 8 564 689, 28 грн., 527 568, 55 грн пені, 13 853, 83 грн інфляційних втрат, 102 402, 51 грн 3% річних, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "АК Київводоканал" про стягнення з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" основного боргу в розмірі 2 824 914, 53 грн, 3% річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у сумі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035, 70 грн і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. В решті постанову залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В.) від 16.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 в частині стягнення з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" основного боргу в розмірі 2 824 914, 53 грн, 3% річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у сумі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035, 70 грн залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013, КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "АК Київводоканал" в частині стягнення з комунального підприємства основного боргу у розмірі 2 824 914, 53 грн, 3% річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у сумі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035, 70 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не було досліджено матеріали справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 275 ГК України, п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а також норми процесуального права.

Разом з касаційною скаргою КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заявлено клопотання про зупинення виконання рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

З огляду на те, що в обґрунтування клопотання КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не наведено жодних мотивів та не надано відповідних належних доказів, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення заявленого клопотання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 05-05/1178 для розгляду касаційної скарги КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 5011-19/14816-2012, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Васищак І.М., Харченко В.М.

ПАТ "АК Київводоканал" подало відзив на касаційну скаргу КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", в якому просило відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2015 розгляд справи відкладено на 05.08.2015.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 03.08.2015 № 05-05/1303 для розгляду касаційної скарги КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 5011-19/14816-2012, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 розгляд справи відкладено на 19.08.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.08.2015 розгляд справи відкладено на 26.08.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заборгованості за надані згідно договору № 05618/2-10 від 20.04.2005 за період з 01.08.2011 по 30.06.2012 послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у сумі 11 389 603, 81 грн, інфляційних втрат, 3 % річних та пені нарахованих на цю суму.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення та наявності у відповідача заборгованості з оплати вказаних послуг.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 564 689, 28 грн, яка складається з вартості постачання холодної води у розмірі 8 549 942, 07 грн та водовідведення гарячої води у розмірі 14 747, 21 грн, а також інфляційних втрат, 3 % річних та пені нарахованих на цю суму, визнані судом касаційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягали залишенню без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції вважав передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні основного боргу у розмірі 2 824 914, 53 грн, 3 % річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035,70 грн, справа в цій частині була передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначена сума основного боргу становить вартість послуг з постачання холодної води на підігрів за спірний період, у стягненні якої судом апеляційної інстанції відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для її стягнення, а також вартість холодної води на підігрів та водовідведення у кількості 442 519 куб.м., оскільки експертом не було здійснено розмежування вказаних показників окремо на холодну воду на підігрів та водовідведення, як не було здійснено відповідного розподілу і позивачем.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині, виходив з такого.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Таким чином, особи - споживачі послуг питного водопостачання укладають договір щодо надання послуг питного водопостачання або для задоволення власних потреб, або для надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення власних потреб споживачів житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Умовами договору, зокрема, пунктом 2.2.4 сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача стосовно того, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, правовідносини за яким між сторонами регулюються виходячи із складених двосторонніх актів, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначає відповідач, як й не з'ясовано судом апеляційної інстанції і питання стосовно дотримання сторонами умов договору, зокрема, пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 3.3 договору щодо дотримання сторонами визначеного договором порядку зняття показників лічильників, надання відповідачем заперечень щодо кількості або вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Окрім того, питання стосовно перебування, чи навпаки, на балансі відповідача, або ПАТ "Київенерго", або іншої особи теплових пунктів (бойлерів) на підставі відповідних документів, які підтверджують дату цих передачі бойлерів, а відтак і правомірність нарахування позивачем суми заборгованості за поставлену питну воду, яка була використана для підігріву у спірний період відповідачу, судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання щодо звільнення відповідача від оплати спожитого обсягу води, яка була використана на підігрів води.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 в частині стягнення з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" основного боргу у розмірі 2 824 914, 53 грн, 3 % річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035,70 грн, виходив з того, що спір у даній справі виник щодо оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, правовідносини за яким між сторонами регулюються виходячи із складених двосторонніх актів, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні договору сторонами погоджено, що ПАТ "АК "Київводоканал" надає КП "ЦОС Шевченківського району" послуги з постачання питної води, яке здійснюється за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води для забезпечення фізіологічних, санітарних і гігієнічних побутових та господарських потреб відповідача. В своїй господарській діяльності, для виконання своїх статутних завдань. КП "ЦОС Шевченківського району" використовує отримані від ПАТ "АК "Київводоканал" послуги з постачання питної води для надання своїм споживачам послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання.

Факт надання ПАТ "АК "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення у заявленому розмірі підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку - актами про зняття показань з приладів обліку.

Актами про зняття показань з приладів обліку також підтверджується факт надання в заявленому розмірі обсягів з постачання питної води, що в подальшому була використана КП "ЦОС Шевченківського району" в своїй господарській діяльності для надання кінцевим споживачам послуг з гарячого водопостачання.

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" зобов'язаний оплачувати послуги з постачання питної води, що в подальшому була ним використана в його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" посилалося на укладений між сторонами договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374, правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Господарськими судами встановлено, що розділом 3 договору передбачені такі права та обов'язки сторін, зокрема, постачальник зобов'язаний забезпечувати абоненту постачання питної води якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"до його водопровідного вводу; приймати від абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників Абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу, а також має право припиняти надання послуг до повного погашення абонентом заборгованості та у випадках, передбачених Правилами (підпункти 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 та підпункт 3.2.6 пункту 3.2 договору).

При цьому, абонент зобов'язаний, зокрема: надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об'єктів), яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або знаходяться у його повному віданні та один раз на квартал надавати постачальнику перелік споживачів, які приєднались до каналізаційної мережі абонента і мають свої джерела водопостачання, а також у семиденний термін вносити зміни у семиденний термін з моменту здійснення правочину щодо об'єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування тощо); сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору; затверджувати підписами повноважних осіб маршрутні листи, акти, пропозиції тощо, які надаватимуться абоненту представниками постачальника, а також має право на отримання від постачальника інформації щодо розрахунків, розшифровок абонента, надання облікових даних у вигляді розрахункових листів (витяг з особового рахунку) (пункт 3.3.1, 3.3.3, 3.3.5, 3.3.8 та 3.4.2 договору).

За правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що факт надання ПАТ "АК "Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення у заявленому розмірі підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку - актами про зняття показань з приладів обліку, не визначив чи регулює договір № 05618/2-10 відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, чи такі правовідносини склалися у зв'язку з їх фактичним наданням та споживанням на підставі вказаних актів.

Окрім того, у п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведеного випливає, що розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції всупереч вказівок суду касаційної інстанції з достовірністю не з'ясував питання стосовно перебування, чи навпаки, на балансі відповідача, або ПАТ "Київенерго", або іншої особи теплових пунктів (бойлерів) на підставі відповідних документів, які підтверджують дату цих передачі бойлерів, а відтак і правомірність нарахування позивачем суми заборгованості за поставлену питну воду, яка була використана для підігріву у спірний період відповідачу.

При цьому, не було дано належної правової оцінки доказам та поясненням сторін на підтвердження та спростування таких обставин.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі № 5011-19/14816-2012 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" основного боргу в розмірі 2 824 914, 53 грн, 3% річних у розмірі 44 844, 67 грн, інфляційних втрат у сумі 6 066, 94 грн та пені у розмірі 231 035, 70 грн скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.