ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 924/188/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Малетича М.М., за участю представників: позивачаПац В.О.,представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПолонського підприємства теплових мережна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі№924/188/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПолонського підприємства теплових мережпростягнення 69355,96 грн,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Полонського підприємства теплових мереж 30326,30 грн основного боргу, 14069,68 грн пені, 23176,48 грн інфляційних втрат та 1783,50 грн 3% річних, загалом 69355,96 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2016 (суддя Кочергіна В.О.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2016 у справі №924/188/16 змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Полонського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 937,71 грн 3% річних, 6019,70 грн пені, 9841,62 грн інфляційних втрат, 333,77 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову; в решті рішення залишено без змін; стягнуто з Полонського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 367,15 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 549, 625, 653 Цивільного кодексу України, статей 42, 22, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 20.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Полонським підприємством теплових мереж (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1916/14-ТЕ-34 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору продавець передає покупцеві протягом 2014 року газ обсягом до 171,2 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 4661,74 грн, а з 01.07.2013 ціна за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням ПДВ складає 4588,54грн (п. 5.2 Договору та п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №2).

Згідно з п. 3.3 та п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла /вузлів обліку газу покупця. Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору з січня по грудень 2014 року продавець поставив, а покупець прийняв природний газ, на загальну суму 205425,24 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач, посилаючись на те, що покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п.6.1 Договору, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 30326,30 грн основного боргу, 14069,68 грн пені, 23176,48 грн інфляційних втрат та 1783,50 грн 3% річних.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 25.11.2015 між Головним управлінням державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації, Полонським підприємством теплових мереж, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 37/375-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.16 ст.14 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік".

Предметом зазначеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375.

Договором № 37/375-в визначено порядок погашення за рахунок коштів субвенції з держаного бюджету заборгованості в сумі 30326,30 грн за договором №1916/14-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013.

Грошові кошти в сумі 30326,30 грн були перераховані відповідачем НАК "Нафтогаз України", що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №197 від 17.12.2015.

Пунктом 15 договору № 37/375-в визначено, що після виконання договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи надання відповідачем у процесі розгляду спору доказів про сплату 30326,30 грн заборгованості за природний газ, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зазначеному розмірі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору, а тому відсутні правові підстави для стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, строк оплати якої змінений договором про організацію взаєморозрахунків. Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України наведеним, зокрема, у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, який згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Водночас умовами укладеного між сторонами договору №37/375-в про організацію взаєморозрахунків було передбачено погашення залишку основного боргу за поставлений газ в розмірі 30326,30 грн, в той час як з наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що відповідні нарахування здійснені і на інші суми заборгованості за Договором, які поступово та з простроченнями погашалися відповідачем за рахунок власних коштів.

Таким чином, враховуючи умови договору №37/375-в про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків виключно в частині заборгованості в сумі 30326,30 грн, суд апеляційної інстанції, здійснивши обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, дійшов висновку про правомірне нарахування їх на суми основного боргу за Договором, самостійно сплачені відповідачем власними коштами з допущеними простроченнями (тобто за виключенням суми 30326,30 грн).

Таким чином, згідно зі здійсненим перерахунком, апеляційний господарський суд стягнув з Полонського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 937,71 грн 3% річних, 6019,70 грн пені та 9841,62 грн інфляційних втрат.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полонського підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №924/188/16 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк М. Малетич