ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 924/1882/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Ізяславського районного споживчого товариствана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016у справі№ 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомІзяславського районного споживчого товаристваДоЩуровецької сільської ради,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1)Ізяславське міське споживче товариство, 2)Державна реєстраційна служба Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій областіПровизнання права власності,

За участю представників:

від позивача -Василишина П.В.,від відповідача - від третьої особи 1 - від третьої особи 2-не з'явились, не з'явились, не з'явились, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2016 у справі № 924/1882/15 (суддя Гладій С.В.) відмовлено у позові Ізяславського районного споживчого Товариства до Щуровецької сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ізяславського міського споживчого товариства м. Ізяслав; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області про визнання права власності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2016 у справі № 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької області залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Ізяславське районне споживче товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької області, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Щурівської сільської ради, закріплено за Клубівським цукроробкоопом земельну ділянку, загальною площею 0,2353 га, з них під будівлями -0,0536 га, під дворами і підїздами -0,1817 га.

Виготовлено державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №002417.

Відповідно до постанови правління Ізяславської райспоживспілки № 76 від 30.05.1997 "Про укрупнення міського споживчого товариства та ліквідації Клубівського цукрорабкоопу та Білогородського споживчого товариства" укрупнено Ізяславське міське споживче товариство за рахунок ліквідації Білогородського та Клубівського споживчих товариств, передано всі магазини в підпорядкування міського споживчого товариства (п. 1 рішення).

Відповідно до рішення Зборів уповноважених, оформленого у вигляді Протоколу від 16.07.1998 прийнято рішення про реформування системи споживчої кооперації Ізяславського району шляхом створення Ізяславського районного споживчого товариства.

Відповідно до протокольного рішення 23.07.1998 проведено передачу основних засобів позивачу, з оформленням відповідного акта та реєстру, таких засобів на загальну суму 2,87 млн. грн., в тому числі, магазину в с. Щурівці, залишковою балансовою вартістю 22,2 тис. грн.

IV сесією XXIV скликання Щуровецької сільської ради Ізяславського району 28.12.2002 прийнято рішення № 4 відповідно до якого визнано право колективної власності Ізяславського споживчого товариства на будівлі магазинів, що знаходяться в селах Щурівці, Щурівники, Підлісці. (п. 1 рішення).

Відповідно до технічного паспорту виготовлено на замовлення позивача КП "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації (інв. справа № 214) на громадський будинок магазин № 30/1, вул. Центральна, село Щурівці, загальна площа даного магазину становить 192, 5 кв. м., з яких: торговий зал № 1 - 46,2 кв. м., торговий зал № 2 - 96,1 кв. м. та допоміжні приміщення - 50,2 кв. м. та підвальне приміщення, площею 75,0 кв. м.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень № 24534559 державного реєстратора прав на нерухоме майно Лапчук Л.І. 18.09.2015 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, магазин, що розташований за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Щурівці, вул. Центральна, 30/1 за Ізяславським споживчим товариством, податковий номер 30003990 з підстав відсутності правовстановлюючого документа, що передбачений п. 1, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджує право власності заявника на майно, який має намір зареєструвати на підставі поданої заяви про державну реєстрацію права власності на магазин, що знаходиться за адресою с. Щурівці, вул. Центральна, 30/1, Ізяславського району, Хмельницької області.

У зв'язку з відмовою позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за Ізяславським районним споживчим товариством право власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення магазину, загальною площею 192,5 кв. м., який розташований за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Щурівці, вул. Центральна, 30/1.

Судами встановлено, що позивач посилається на те, що рішенням державного реєстратора відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю у заявника правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомості.

Частинами 1 та 4 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", відповідно до ст. 1 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 1, 3 Положення про Державну Реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 401/2011 від 06.04.2011, Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (п. 7 Положення про Державну реєстраційну службу України).

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органу державної реєстрації прав, нотаріусу заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлюється Мінюстом України.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (п. п. 26, 27, 29 вказаного Порядку).

Чинним законодавством саме на Державну реєстраційну службу України та її структурні підрозділи покладено обов'язок здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно виключно при наявності необхідних для оформлення права власності документів.

Судами встановлено, що з рішення № 24534559 від 18.09.2015 державного реєстратора відмовлено в оформленні права власності за позивачем на спірне приміщення. Рішення мотивоване виключно тією обставиною, що подані для проведення державної реєстрації документи не дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, відсутній правовстановлюючий документ, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджує право власності заявника на майно, який має намір зареєструвати на підставі поданої заяви про державну реєстрацію права власності на магазин, що знаходиться за адресою с. Щурівці, вул. Центральна, 30/1, Ізяславського району, Хмельницької області.

Тобто Реєстраційною службою відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно з тих підстав, що документи подані заявником на підтвердження права власності є недостатніми.

Суди дійшли до правильного висновку, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2, 5-6 ст. 24 Закону не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Особа, з приводу звернення якої прийнято рішення про відмову у реєстрації прав на нерухоме майно, може, або усунути недоліки і повторно звернутись до державного реєстратора, або оскаржити відмову державного реєстратора у встановленому законом порядку. Проте жодних з перелічених дій з усунення недоліків чи встановлення правомірності прийняття реєструючим органом рішення № 24534559 від 18.09.2015 позивачем не вмиконано.

Державна реєстраційна служба Ізяславського районного управління юстиції є реєструючим органом, тому не може оспорювати права власності чи вчиняти інші дії, що в розумінні ст. 317 ЦК України свідчить про невизнання права власності позивача на спірне майно.

Аналізуючи правову конструкцію заявленого позову, суди дійшли до правильного висновку, що ст. 392 ЦК України вимагає від позивача обґрунтованих посилань на обставини оспорювання та/або порушення відповідачем Щуровецькою сільською радою його права власності.

Для встановлення обставин наявності або відсутності у позивача права власності на нерухоме майно, а також наявності спору щодо цього майна, судами повинні бути враховані положення статей 328, 331, 392 ЦК України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на річ, яка виготовлена (створена) особою, згідно з положенями частини 1 статті 331 ЦК України, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, для вирішення питання про право власності на об'єкт нерухомого майна позивач мав довести, що майно було набуте ним на законних підставах або створене ним, і ці обставини оспорюються (не визнаються) іншою особою відповідачем.

Судами встановлено, що з довідки, наданої відповідачем за № 465 від 04.05.2016, Щуровецька сільська рада не заперечує тієї обставини, що нежитлове приміщення магазину, загальною площею 192,5 кв. м., яке розташоване за адресою: с. Щурівці, Ізяславського району, Хмельницької області, вул. Центральна, 30/1, не належить до комунальної власності Щуровецької сільської ради та не перебуває на її балансі.

Щодо інших доказів, які позивачем надано на підтвердження посилань, зазначених у позовній заяві, зокрема, наданих апеляційному суду, суди дійшли до правильного висновку, що на підставі цих доказів неможливо встановити обставини виникнення (створення) цього об'єкта нерухомості, або переходу права власності до Ізяславського районного споживчого товариства на підставах, не заборонених законом. Надані позивачем докази лише засвідчують, що магазин у с. Щурівці за адресою: вул. Центральна, 30/1 використовувався організаціями споживчої кооперації Ізяславського району для власної статутної діяльності з господарською метою. Проте не подано жодних доказів на підставі яких суд мав можливість встановити належність цього об'єкта на праві власності саме районному споживчому товариству.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) відповідачем; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Позивачем не доведено набуття права власності на окремо визначене майно, що є предметом спору, а також належними та допустимими доказами, в розумінні вимог статей 33, 34 ГПК України, та не доведено оспорювання відповідачем його права власності, тому суди дійшли до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ізяславського районного споживчого товариства на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 924/1882/15 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.