ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 917/2500/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О.за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянув касаційну скаргу Карбань Р.А. Мезенцев О.О. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 рокуу справі№917/2500/15 господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссіс"пророзірвання договору, повернення передоплати, стягнення пені В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2016 р. (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково.

Розірвано договір №141030/1 від 30.10.2014 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7" 77075,68 грн пені, 2374,14 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

За висновком місцевого господарського суду у визначений договором строк роботи з впровадження програмного забезпечення відповідачем виконані не були; акт приймання - передачі виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався; факт невиконання робіт у повному обсязі відповідачем не заперечувався; внаслідок порушення умов договору останній, фактично позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, тому наявні підстави для розірвання договору.

Окрім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення суми передоплати за цим договором в розмірі 135480,00 грн., посилаючись на те, що : вартість робіт по договору сторонами не визначена; підписання проміжних актів виконаних робіт не передбачено договором, що унеможливлює встановлення обсягів виконаних відповідачем робіт по впровадженню ПАК відповідно до Специфікації; кінцевого акту виконаних робіт також не надано;, позивач не заперечує часткове виконання відповідачем робіт по впровадженню ПАК.

До того ж, як вказував суд першої інстанції, відповідач набув кошти у розмірі 135480,00 грн. на підставі договору № 141030/1 від 30.10.2014, що виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. (судді: Ільїн О.В., Терещенко О.І., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2016 року скасовано.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна інстанція не погодилася з висновком господарського суду першої інстанції, як таким, що не грунтується на повному з'ясуванні обставин, з тих мотивів, що невиконання постачальником у встановлений строк другого етапу виконання робіт по договору - впровадження ПАТ відбулося через неготовність покупця.

Оскільки в діях відповідача відсутнє порушення умов спірного договору, то відсутні і підстави для стягнення пені в розмірі 77075,68 грн. пені.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині повернення суми попередньої оплати в розмірі 135480,00 грн., оскільки в договорі не визначено суму, яка підлягала до оплати за програмно-апаратний комплекс "MapXPlus Retail" та за роботи по його впровадженню; позивач в обґрунтування повернення суми передоплати посилається на п.п. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює повернення безпідставно отриманого майна, тоді як відповідач набув кошти у розмірі 135480,00 грн. на підставі договору № 141030/1 від 30.10.2014, що виключає застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить порушення апеляційним господарським судом ст.ст. 43 105 ГПК України, оскільки не спростував доказів, що взяті до уваги господарським судом першої інстанції. Зокрема, позивач доводить, що відповідачем мали бути визначені вимоги позивача як покупця та проведений їх аналіз для подальшого впровадження ПАК, однак цього відповідач як постачальник не виконав, що суд апеляційної інстанції до уваги не прийняв, тому дійшов невірного висновку про відсутність порушень по виконанню умов договору у діях відпоідача. Відповідач не направив позивачу акт приймання-передачі ПАК, що свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобовязань по роботам з впровадження, налаштування, програмування, системній інтеграції, інстанляції і конфігурації компонентів, інсталяції поновлення ПАК, тому позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, що свідчить про істотне його порушення.

Відповідач у відзиві заперечує обставини порушення ним договору, доводить, що діяв відповідно до його умов, однак просить договір розірвати.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ 7", покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССІС", постачальником, було укладено договір № 141030/1, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати покупцю програмно-апаратний комплекс "MapXPlus Retail" (надалі - ПАК) для маршрутизації газовозів і виконати комплекс робіт по впровадженню, установці і супроводженню програмного забезпечення на робочих місцях покупця на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язувався прийняти програмне забезпечення і оплатити його.

Специфікацією до договору (Додаток № 1 до договору) передбачені наступні роботи і послуги по впровадженню ПАК:

-бізнес - аналіз. На даному етапі здійснюється обговорення всіх автоматизованих процесів покупця, формування знань по налаштуванню системи, визначення необхідних доопрацювань системи (п.2.1);

-інтеграція з обліковою системою Замовника (погодження механізмів обміну даними і її реалізація), формування і заповнення бази даних необхідними даними (п. 2.2);

-нанесення крапок на карту (нанесення ГАЗС своїх і клієнтів) (п. 2.3);

-реалізація необхідних доопрацювань, виявлених на етапі 2.1 (п. 2.4);

-інсталяція ПАК (п. 2.5);

- моделювання. На даному етапі буде здійснений розрахунок маршрутів по різним сценаріям, визначена стратегія компанії, формалізовані правила роботи з системою (п. 2.6);

-розробка друкованих форм. Друковані форми розробляються згідно наданих в таблицях Excel шапок необхідних звітів. Список необхідних звітів Покупець повинен надати протягом 15 днів з моменту інсталяції системи (п. 2.7);

-промислова експлуатація (п. 2.8);

-безкоштовна технічна підтримка (починається з моменту інсталяції системи у Покупця, п. 2.9).

Згідно з пунктом 2.1.1 Постачальник зобов'язувався поставити ПАК і здійснити комплекс дій по впровадженню і установці ПАК, який крім передбаченого в Додатку № 1 до договору, передбачає програмування, системну інтеграцію, інсталяцію і конфігурацію компонентів, інсталяцію оновлень ПАК. Поставка ПАК здійснюється для 2 (двох) робочих місць.

Відповідно до пункту 4.1. договору, загальна вартість договору становить 270480,00 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки здійснюють в наступному порядку: передоплата в розмірі 135480,00 грн. - протягом восьми робочих днів з дня укладення договору; залишок суми у розмірі 130000,00 грн. - протягом п'яти банківських днів з дня підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з Додатком до договору (Специфікація), кінцевий строк поставки і впровадження ПАК складає 40 робочих днів з моменту підписання договору. Відлік днів здійснюється з моменту підписання договору .

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання п. 4.2. договору перерахував на рахунок відповідача суму передоплати у розмірі 135480,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 17982 від 03.11.2014 на суму 67500,00 грн., № 17983 від 03.11.2014 на суму 480,00 грн., № 18948 від 15.12.2014 на суму 67500,00 грн.

08.06.2015 на адресу відповідача направлена претензія (вих. № 2045) з переліком робіт, які необхідно здійснити шляхом доопрацювання відповідачем ПАК під потреби позивача, як це передбачено договором. Для виконання зазначених робіт від відповідача вимагалося направити свого технічного працівника-програмувальника на робоче місце позивача для впровадження програмного забезпечення, його адаптації під потреби позивача, а також висунута пропозиція відповідачу погодити порядок розірвання договору у випадку неможливості виконання робіт протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

У Відповіді на претензію (вих. № 150616/1) від 16.06.2015 відповідач зазначив (с. 1 абз. 2 Відповіді на претензію), що ним виконані роботи по передачі програмного забезпечення ПАК і виконані роботи, які від нього залежали по впровадженню ПАК та просив оплатити залишок суми у розмірі 135000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по впровадженню ПАК, його доопрацювання під потреби відповідача, інтеграції та інсталяції технічних засобів до облікової системи позивача, що передбачено розділом 2 Специфікації на ПАК (Додаток № 1 до договору); при укладенні договору позивач розраховував на те, що придбане ним та встановлене програмне забезпечення буде адаптоване відповідачем під потреби позивача; нездатність програмного забезпечення повною мірою відображати і планувати логістику позивача для задоволення інформаційних потреб унеможливлює експлуатацію поставленого програмного забезпечення..

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже зазначалося вище, Додатком 1 до Договору(Специфікація), встановлено обсяг робіт, які мають бути виконані за договором, термін їх виконання та виконавець зазначених робіт.

Так, у пункті 1 Специфікації визначено, що постачальник передає програмно-апаратний комплекс "MapXPlus Retail": програмний сервер, включаючи 2 робочих місця логіста; мобільну програму для Андроід 4.2. для водія, для ГАЗС, для внесення середньодобових продаж та залишків; реєстраційний модуль Алмаз III; базу даних "Київська, Вінницька, Запорізька, Херсонська, Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Волинська області.

У пункті 2 Специфікації встановлює перелік робіт та послуг по впровадженню ПАК, які мають виконуватися з безпосередньою участю та діями покупця, яким є ТОВ "АВАНТАЖ 7".

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було своєчасно та повністю виконано пункт 1 Додатку1 до договору № 141030/1 від 30.10.2014 року (Специфікація) та передано позивачу програмно-апаратний комплекс МарХРІus, а

При цьому, пункт 2 Специфікації, яким передбачено впровадження программно-апаратного комплексу з безпосередньою участю та діями покупця- ТОВ "АВАНТАЖ 7", виконувався із затримками з вини самого покупця, про що свідчить наступна переписка сторін (а.с. 98-115), з якої вбачається, що станом на 06 березня 2015 року, покупець не був готовий прийняти наступний етап виконання робіт за договором за участю постачальника.

Крім того, позивач в листі від 06 березня 2015 року повідомив про те, що наданий по вивантаженню залишків не є прийнятним для промислової експлуатації в умовах діяльності позивача проте у вказаному листі позивач не зазначає про виявлені недоліки та не ставлять вимоги про їх усунення, а повідомляють ТОВ "ТРАНССІС", що зв'яжеться з відповідачем, як тільки виконають необхідні роботи, тобто повідомляє про намір продовжувати договірні відносини з відповідачем.

Таким чином, невиконання постачальником у встановлений строк другого етапу виконання робіт по договору - впровадження ПАТ відбулося через неготовність покупця. Однак, місцевий господарський суд внаслідок неповного з'ясування обставин дійшов хибного висновку про наявність вини постачальника у вказаній прострочці виконання зобов'язання.

Крім того, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд помилково вказує на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору позивач фактично позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач стверджує, що вказаний ПАТ не відповідає його очікуванням за своїм функціональним призначенням, оскільки версія цього ПАТ має узагальнений функціонал пристосування під потреби позивача, що потребує подальшого доопрацьовання із затратою значних зусиль та залученням додаткових ресурсів позивача.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже позивач, підписавши договір № 141030/1 від 30.10.2014 року, погодився із його умовами, зокрема щодо встановлення конкретного програмно-апаратного комплексу- "MapXPlus Retail" (надалі - ПАК) для маршрутизації газовозів, тобто здійснення вказаних дій охоплювалось наміром позивача.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що в момент підписання спірного договору він очікував на інший результат, ніж передбачений пунктом 1.1. договору - встановлення та впровадження ПАТ - "MapXPlus Retail".

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведення істотних порушень з боку відповідача які б могли слугувати підставами для розірвання договору, у зв'язку з чим правомірно у позові в цій частині відмовив.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку порушення строків виконання зобов'язання, Постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки і прострочення виконання робіт (надання послуг) від вартості ПАК.

Оскільки, як вже зазначалося, в діях відповідача відсутнє порушення умов спірного договору, то відсутні і підстави для стягнення пені в розмірі 77075,68 грн. пені.

Колегія суддів погоджується із висновком про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині повернення суми попередньої оплати в розмірі 135480,00 грн., оскільки в договорі не визначено суму, яка підлягала до оплати за програмно-апаратний комплекс "MapXPlus Retail" та за роботи по його впровадженню.

Крім того, підписання проміжних актів виконаних робіт не передбачено договором, що робить неможливим встановлення обсягів виконаних відповідачем робіт по впровадженню ПАК відповідно до Специфікації. До того ж кінцевий акт виконаних робіт в матеріалах справи відсутній.

Разом з цим, позивач не заперечує часткове виконання відповідачем робіт по впровадженню ПАК.

Крім того, позивач в обґрунтування повернення суми передоплати посилається на п.п. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює повернення безпідставно отриманого майна, тоді як відповідач набув кошти у розмірі 135480,00 грн. на підставі договору № 141030/1 від 30.10.2014, що виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, твердження скаржника зводяться до вимог встановити інші обставини та переоцінити докази, що виходить за межі визначених повноважень касаційної інстанції, про порушення норм матеріального і процесуального права за встановлених обставин не свідчать, правильності правових висновків апеляційного господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної потсанови немає.

Касаційна інстанція не приймає до уваги прохальну частину відзиву, згідно з якою відповідач просить розірвати договір, оскільки вона не відповідає доводам, викладеним у самому відзиві, якими напротивагу доводам скарги відповідач доводить, що договір виконував, а, відтак, висновки відзиву та прохання про розірвання договору взаємовиключні; суд враховує саме зміст відзиву з огляду на що приходить до висновку, що позиція відповідача, яку він займає відносно предмету спору зводиться до заперечення підстав розірвання договору, відтак, до підтримання мотивів оскаржуваної постанови, якою у розірванні договору відмовлено.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. у справі №917/2500/15 господарського суду Полтавської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді В.Карабань

Ж.Корнілова