ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2016 року Справа № 916/4380/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаКосицька В.Ю. - довіреність 21.03.2016 рокувідповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської радина постановувід 12.05.2016 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/4380/15 господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Одеський коровай"до - Одеської міської ради; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс груп" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Департамент комунальної власності Одеської міської ради; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС" провизнання незаконним та недійсним рішення, усунення перешкод у користуванні майном
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2015 року ПАТ "Одеський коровай" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про:
- визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 року №6648-VI "Про надання дозволу ТОВ "ФОРЕС" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо - складських приміщень";
- визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 року №6648-VI "Про надання дозволу ТОВ "ФОРЕС" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо - складських приміщень";
- зобов'язання Одеської міської ради усунути перешкоди у користування ПАТ "Одеський коровай" земельною ділянкою 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 на підставі статей 95, 123, 124 Земельного кодексу України.
10.11.2015 року Одеська міська рада подала до господарського суду Одеської області клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ФОРЕС" та Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке було задоволено ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2015 року та 23.11.2015 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2015 року було задоволено клопотання Одеської міської ради про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс груп", як іншого відповідача.
В письмових поясненнях на позов ТОВ "Агроальянс груп" зазначало, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки ПАТ "Одеський коровай" є не тільки власником нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, а й належним, законним землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі державного акта про право постійного користування земельною ділянкою №63 від 17.06.1999 року, який є чинним.
Одеська міська рада у відзиві на позовну заяву просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки спірне рішення було прийнято з урахуванням вимог статті 123 Земельного кодексу України та у межах наданих повноважень Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2016 року (суддя О.Ю. Оборотова) позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, ЄДРПОУ 26597691) від 16 квітня 2015 року №6648-VІ Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин дійшов висновку, що позивач по справі є єдиним належним користувачем 3,2446 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по вулиці Армійська, 11 (ділянка М1) та по вулиці Одарія, 9 (ділянка М2), право на користування якою виникло та продовжує діяти на підставі державного акта №63 від 17.06.1999 р. Позбавлення Відповідачем відповідного права Позивача на користування земельною ділянкою площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, що входить до меж (є частиною) земельної ділянки М2 за планом згідно державного акта №6З від 17.06.1999 р., без згоди Позивача, є, безпідставним. Така згода ПАТ "Одеський коровай" надана не була, а за таких обставин, спірне рішення №6648-VІ від 16.04.2015 року є таким, що прийняте Одеською міською радою поза межами, які визначені у статті 141 Земельного кодексу України, в порушення статей 12, 123, 124 Земельного кодексу України, а отже існують підстави для визнання його недійсним.
За апеляційними скаргами Одеської міської ради та ТОВ "ФОРЕС" Одеський апеляційний господарський суд (судді: В.А. Лисенко, Н.В. Ліпчанська, А.І. Ярош), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.05.2016 року залишив його без змін з тих же підстав.
Одеська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року скасувати частково, в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, решту рішення та постанови залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів добровільної відмови позивача від права користування часткою земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, належні ТОВ "Форес".
ПАТ "Одеський коровай" у запереченнях на позовну заяву просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, з підстав викладених у запереченні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 123, 124 Земельного кодексу України, Одеською міською радою було прийнято рішення №6648-VI, яким було припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 та надано ТОВ "ФОРЕС" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень.
Вказане рішення стало підставою звернення ПАТ "Одеський коровай" до господарського суду Одеської області з даним позовом.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 Земельного кодексу України).
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено перелік підстав припинення прав користування земельною ділянкою, якими є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельної ділянки у разі добровільної відмова користувача, що згідно з частиною 1 цієї статті здійснюється виключно на підставі його заяви, поданої до власника земельної ділянки.
Також статтею 143 цього ж Кодексу передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач є єдиним належним користувачем 3,2446 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по вулиці Армійська, 11 (ділянка М1) та по вулиці Одарія, 9 (ділянка М2), право на користування якого виникло та продовжує діяти на підставі державного акта №63 від 17.06.1999 р.
Спірна земельна ділянка площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 входить до меж (є частиною) земельної ділянки М2 за планом згідно державного акта №6З від 17.06.1999 р.
Судами також було встановлено, що жодного судового рішення, рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про припинення дії вказаного державного акта №63 від 17.06.1999 р. не прийнято. Жодним іншим документом дія державного акта №63 від 17.06.1999р. не скасована. Границі виділеної і зазначеної в акті №63 від 17.06.1999р. землі не змінені.
Крім цього, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не звертався до Одеської міської ради із заявою про відмову від користування певної частки земельної ділянки.
Ані нотаріальної, ані оформленої в будь якій інший спосіб заяви на відмову від права постійного землекористування спірною земельною ділянкою позивач не надавав.
Крім того, встановлені судами обставини щодо перебування спірної земельної ділянки у користуванні ПАТ "Одеський коровай" на підставі державного акта №63 від 17.06.1999 року та відсутності доказів щодо відмови останнього від користування спірною земельною ділянкою підтверджуються обставинами встановленими під час розгляду справ та прийнятті рішень Суворовським районним судом міста Одеси від 26.03.2015 р. по цивільній справі №523/3566/15-ц, господарським судом Одеської області від 13.02.2015 р. у справі №916/4900/14 та Одеським апеляційним господарським судом у справі №3/17-1435-2011.
Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи щодо відсутності заяви позивача про відмову від права постійного землекористування спірною земельною ділянкою, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 року №6648-VI.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та такими, що не відповідають приписам законодавства і спростовуються обставинами встановленими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 р. у справі № 916/4380/15 та рішення господарського суду Одеського області від 25.02.2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач