ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 914/4268/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого,доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016у справі№ 914/4268/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЖидачівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"провизнання договору оренди земельної ділянки укладенимза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаПоляк І.О.-предст. дов. від 22.07.2016

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015 Жидачівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" договору оренди від 05.10.2015 на земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" на праві власності, укладеним. Позов мотивовано безпідставним ухиленням відповідача від підписання договору оренди щодо земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні, положеннями статей 179-181, 187 Господарського кодексу України, статтями 11, 13, 629, 631, 641, 648, 649 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

21.01.2016 позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому просив визнати укладеним договір оренди землі від 05.10.2015 в редакції, що ним запропонована в уточненні; зобов'язати Реєстраційну службу Жидачівського районного управління юстиції Львівської області зареєструвати цей договір; з 01.01.2016 внести зміни в пп. 5, 9 договору, виклавши їх в такій редакції: п. 5 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016р. складає 41933,56 грн."; п. 9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 125800,69 грн. на рік (Розрахунок орендної плати щорічно надсилається орендарю і є невід'ємною частиною Договору)".

В обґрунтування уточнення позивач повідомив, що рішення Жидачівської міської ради від 19.02.2009 № 3812 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, згідно з яким проведено розрахунок орендної плати, вказаної в проекті договору оренди землі, втратило чинність в зв'язку з прийняттям рішення Жидачівської міської ради від 17.06.2015 № 961, відповідно до якого затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева і з першого січня 2016 року змінився розмір плати

Відповідач відхилив позов, вказавши, що заявлена позивачем вимога не відповідає визначеним законодавством способу захисту цивільних прав та інтересів; рішення позивача про надання земельної ділянки відповідачу, визначене ним як підстава укладення договору, оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.02.2016 (суддя Яворський Б.І.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (судді: Зварич О.В., Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 2,1138 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; в цій частині прийнято нове рішення, яким визнано укладеним договір оренди землі між Жидачівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" в запропонованій позивачем редакції; в решті (тобто, в частині відмови у вимозі з 01.01.2016 внести зміни в пп. 5, 9 договору у запропонованій в уточненні редакції) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковими поясненнями), в якій просить скасувати постанову в даній справі, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, що регулюють порядок набрання чинності рішень органів місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, безпідставне застосування статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яка не стосується питань офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування як актів нормативного характеру; відповідно таку істотну умову договору як орендна плата визначено всупереч приписам чинного законодавства.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні свого представника та правом направлення відзиву на касаційну скаргу; відповідач підтримав у судовому засіданні доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що за змістом свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 3088058 від 29.04.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" належить на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 677,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом за № 27/08/13 від 27.08.2013 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію про можливість та порядок оформлення права оренди або власності на земельну ділянку під вищевказаною будівлею.

Позивач листом № 876 від 28.08.2013 просив відповідача до 01.10.2013 оформити відповідні документи на право користування земельною ділянкою та провести сплату за користування земельною ділянкою площею 2,1138 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, а у листі № 898 від 05.09.2013 позивач повідомив відповідача, що земельна ділянка площею 2,1138 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться у АДРЕСА_1 і на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомості, сформована (межі земельної ділянки встановлено і погоджено згідно з технічною документацією із землеустрою, затвердженою рішенням Жидачівської міської ради від 10.06.2008 № 2817); для отримання рішення про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та разом з ним звернутись до міської ради з відповідним клопотанням.

13.11.2013 відповідач звернувся в Жидачівську міську раду з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель (споруд); рішенням Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,1138 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд.

16.09.2014 відповідач (замовник) та Приватне підприємство "Ріга" (виконавець) уклали договір № 1409/01 на виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у АДРЕСА_1 для передачі в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд.

Листом № 656 від 09.07.2015 позивач надіслав відповідачу копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться у АДРЕСА_1, зареєстрованого 30.06.2015 відділом Держземагенства у Жидачівському р-ні Львівської обл.; просив в термін до 25.07.2015 подати у Жидачівську міську раду клопотання про передачу в оренду вказаної вище земельної ділянки. Листом № 14/07/2015-01 від 14.07.2015 відповідач повідомив, що після виготовлення технічної документації із землеустрою подасть її для затвердження Жидачівською міською радою та звернеться з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,1138 га, кадастровий НОМЕР_1.

Суд також встановив, що 17.06.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення №961 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева", пунктом 2 якого затверджено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель станом на 01.01.2015 у розмірі 155,34 грн.; пунктом 3 введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Жидачева, затверджену згідно з пунктом 1 цього рішення, з 01.01.2016.

Листом № 930 від 05.10.2015 позивач повідомив відповідача, що рішення Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки втратило чинність 30.06.2015, оскільки відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою, відтак, роботи з розроблення земельної документації необхідно припинити. До вказаного листа позивач додав примірники договору оренди землі для підписання відповідачем.

10.11.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 19 "Про передачу в користування (оренду) земельної ділянки у АДРЕСА_1 та спонукання до укладення договору оренди землі (ТзОВ "Індустріальний бізнес-парк").

21.01.2016 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 57 "Про встановлення плати за землю на території м. Жидачева на 2016 рік".

Відповідач надіслав Жидачівській міській раді заяву № 3 від 22.01.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,1303 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

18.02.2016 рішення Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева" опубліковано у газеті "Новий час" (випуск № 6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення орендної плати, що є істотною умовою договору; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є об'єктом спірного договору, в розмірі 4193356,44 грн визначена за Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, а рішення Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева" вступить в дію тільки з 01.01.2017.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визначив, що пунктами 5 та 9 запропонованого позивачем проекту спірного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору оренди становить - 2772139,05 грн.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 83164,17 грн. на рік.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок місцевого господарського суду про нечинність на час вирішення спору нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, запровадженої рішенням Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева" не враховує твердження позивача (не спростованого відповідачем) про розміщення цього рішення позивачем 24.06.2015 на офіційному сайті міської ради в мережі Інтернет (http://zhydachiv-meriya.lviv.ua), що відповідає положенням статей 13, 14 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" про способи оприлюднення регуляторними органами інформації про здійснення регуляторної діяльності; відповідно, задовольнив позов про визнання договору укладеним в редакції позивача, крім положення про внесення з 01.01.2016 змін в п.п. 5, 9 договору.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В силу приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини перша та друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на 17.06.2015) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (частини перша та друга статті18 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною першою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. За частиною четвертою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України. За пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період); в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Також, відповідно до цього ж Закону, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (стаття має назву "Офіційне оприлюднення регуляторних актів") визначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Відтак, місцевий господарський суд вірно пов'язав набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки саме з офіційним оприлюдненням такого рішення.

Суд апеляційної інстанції не навів будь-яких доказів щодо існування іншого (законодавчого чи внутрішнього) порядку офіційного оприлюднення регуляторних актів позивача, не з'ясував, які друковані засоби масової інформації має відповідна рада, чи які місцеві друковані засоби масової інформації визначено нею для офіційного оприлюднення.

Посилаючись на статті 13 та 14 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" суд залишив поза увагою, що як за назвою ("Способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності", "Оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності"), так і за своїм змістом предметом регулювання вказані вище статті не стосуються питань офіційного оприлюднення регуляторних актів.

Водночас господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що питання визначення нормативної грошової оцінки та, відповідно, орендної плати, як регульованої ціни, не віднесено до вільного волевиявлення сторін договору оренди земельної ділянки, а застосуванню у спірних правовідносинах підлягає відповідно нормативна грошова оцінка земельної ділянки, чинна у спірний період; розглядаючи зміст пунктів 5 та 9 спірного договору у редакції позивача, суди не перевірили, чи відповідає визначений у цих пунктах розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, орендної плати, вихідним даним згідно з рішенням Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева", залишили поза увагою зміст уточнення позивача до позовної заяви (а.с.51, останній абзац) та відповідних обставин (з посиланням у судових рішеннях на відповідні необхідні докази) не з'ясували.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак, їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес -парк" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 914/4268/15 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 29.02.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський