ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 912/1501/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідач)

Алєєвої І.В.

Рогач Л.І.

за участю представників: позивачаМосійчук П.Я. - директор відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Технічний обмінний пункт»на постановувід 01.06.2016 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 912/1501/15 господарського суду Кіровоградської області за позовомПриватного підприємства «Технічний обмінний пункт» доГоловного управління Держземагенства у Кіровоградській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- ОСОБА_5; - ОСОБА_6;провизнання договору оренди земельної ділянки поновленим

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ПП «Технічний обмінний пункт» звернулося з позовом до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про визнання укладеною додаткової угоди від 12.12.2014 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2005 р., на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі та додатковою угодою до договору оренди землі від 15.11.2012 р.

Позивач вважає, що ним були дотримані вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо належного повідомлення відповідача про намір скористатися переважним правом на укладання договру оренди земельної ділянки на новий строк та відсутність протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у його поновленні. Вказане свідчить, що відповідач діяв з порушенням чинного законодавства України і безпідставно відмовив позивачу у поновленні договору оренди землі.

15.06.2015 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просив визнати поновленим на той же строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 01.03.2005 р. (а.с. 53)

03.08.2015 р. позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив визнати укладеною між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ПП «Технічний обмінний пункт» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2005 р. на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі та додатковою угодою до договору від 15.11.2012 р., терміном до 01.03.2025 р., в редакції наданого проекту додаткової угоди.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2015 р. було замінено відповідача Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області його правонаступником Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що листом від 09.04.2015 р. № 27-11-0.21-6736/2-15 ним було прийнято рішення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі, у зв'язку з порушенням орендарем пункту 8 первісного договору оренди землі, а також ненаданням до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі технічної документації з нормативної горошкової оцінки земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. (суддя Шевчук О.Б.) позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ПП "Технічний обмінний пункт" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2005 р., зареєстрованого у Голованівському районному відділі земельного кадастру 01.03.2005 р. за № 32, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі та додатковою угодою до договору оренди землі від 15.11.2012 р., зареєстрованою у відділі Держкомзему Голованівського району 15.11.2012 р. за № 352145514002553, та терміном до 01 березня 2025 р. у наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі від 01 березня 2005 р. (зареєстрованого у Голованівському районному відділі земельного кадастру 01.03.2005 за №32)

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ НОМЕР_2), що в подальшому іменується "Орендодавець", з одного боку, та Приватне підприємство "Технічний обмінний пункт" (ЄДРПОУ НОМЕР_1), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю додаткову угоду (далі за текстом - угода) про поновлення договору оренди землі від 01 березня 2005 р. (зареєстрованого у Голованівському районному відділі земельного кадастру 01.03.2005 за №32 далі за текстом - договір) наступним чином:

1. Поновити договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2005 р. (зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру 01.03.2005 за №32) терміном на 10 (десять) років з дати підписання.

2. Замінити у всіх частинах і пунктах договору означення органу державної влади, який виступає Орендодавцем з Голованівської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у зв'язку з переходом повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, згідно із ст. 122 Земельного кодексу України.

3. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою, залишаються незмінними.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2005 р. (зареєстрованого у Голованівському районному відділі земельного кадастру 01.03.2005 за №32).

5. Додаткова угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "Орендодавця" Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, другий у "Орендаря" ПП "Технічний обмінний пункт".

6. Реквізити сторін

"Орендодавець": "Орендар"

Головне управління Держгеокадастру ПП "Технічний обмінний пункт"

у Кіровоградській області в особі директора ОСОБА_4

АДРЕСА_1 АДРЕСА_2

ідентифікаційний код НОМЕР_2 26500,

ідентифікаційний код НОМЕР_1".

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції застосувавши положення частин 6, 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі», частину 3 статті 179 та частину 1 статті 181 Господарського кодексу України, визнав обґрунтованими доводи позивача про визнання укладеною спірної додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах.

У квітні 2016 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. у справі № 912/1501/15 та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить на праві власності спірні земельні ділянки площею по 2 га, розташовані на території Вербівської сільської ради, Голованіського району, Кіровоградської області, за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.06.2015 р. та свідоцтвом про право власності від 13.07.2015 р. (а.с. 207, 209). Під час розгляду цивільної справи у Голованіському районному суді Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками апелянтам стало відомо про рішення у справі № 912/1501/15.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередка А.Є.) постановою від 01.06.2016 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. у справі № 912/1501/15 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статті 31, частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначив, що всупереч вказаних положень закону, позивач направив орендодавцю лист-повідомлення від 12.12.2014 р. з проектом додаткової угоди, запропонувавши змінити істотні умови первинного договору оренди землі, викладені у пункті 8 цього договору щодо терміну його дії, а саме замість десяти років зазначив строк двадцять років (а.с. 114).

У зв'язку з недосягненням домовленості щодо запропонованої зміни строку договору, суд дійшов висновку про припинення дії спірного договору відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ПП «Технічний обмінний пункт» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі № 912/1501/15 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р., з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, зокрема приписів частин 6, 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі», частини 2 статті 188 Господарського кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважають постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі № 912/1501/15 господарського суду Кіровоградської області законною та обґрунтованою, просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення апеляційного господарського суду у справі без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.03.2005 р. між Голованівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП "Технічний обмінний пункт" (орендар) був укладений договір оренди землі на сторок 10 років.

Вказаний договір оренди землі був зареєстрований в Голованівському районному відділі земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.03.2005 р. за №32.

Додатковою угодою від 15.11.2012 р., зареєстрованою у Державному реєстрі 15.11.2012 р. за № 352148054002553, сторонами було внесено зміни до вказаного договору щодо розміру орендної плати.

У відповідності до пункту 8 договору, його строк дії визначено 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Листом-повідомленням від 12.12.2014 р. позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити первісний договір на новий строк, збільшив його з 10 років до 20 років. (а.с. 115)

До листа-повідомлення були додані копія договору оренди земельної ділянки, копії правовстановлюючих документів, проект додаткової угоди, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та матеріали, що підтверджують належне виконання обов'язків за договором. (а.с. 18)

09.04.2015 р. Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області листом-повідомленням № 27-11-0.21-6736/2-15, не погодившись зі зміною строку договору, заперечило проти такого поновлення. Також, зазначивши про те, що орендарем був пропущений строк подачі повідомлення про бажання поновити договір, визначений у пункті 8 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання укладеною додаткову угоду від 12.12.2014 р. про поновлення договору оренди землі від 01.03.2005 р. терміном до 01.03.2025 р., посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 13 Конституцію України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України статті за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 01.03.2015 р.) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 01.03.2015 р.), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 01.03.2015 року) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" та умовами пункту 37 договору оренди від 01.03.2005 р., останній припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 01.03.2005 р. передбачалося, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, на підставі якої позивачем подавались заяви про зміну предмету спору та заява про уточнення позовних вимог. (а.с. 53, 86)

Так, відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову -це певна матеріально -правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмету та підстав позову.

Проте, здійснюючи розгляд справи, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції належна оцінка змісту вищезазначених заяв у їх сукупності на предмет зміни як предмету, так і підстави позову виходячи з розмежування визначеної вище правової конструкції статті 33 Закону України "Про оренду землі" не надавалась, відповідні обставини не встановлювались.

Залишення поза увагою судів з'ясування цього питання є суттєвим для розгляду даної справи, оскільки визначення предмету та підстави позову впливає на правильність застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" виходячи з її відповідної частини.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені частиною 10 статті 33 цього Закону, якою встановлено, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто, зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів після укладення договору оренди земельних ділянок унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1, 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Проте, здійснюючи апеляційне провадження, вказане було залишене поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим необхідні обставини щодо інформації про спірний об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) та щодо поділу спірної земельної ділянки на предмет зміни фактичної площі і меж земельних ділянок з присвоєнням ним кадастрових номерів не з'ясовувались та не встановлювались.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі № 912/1501/15 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова Судді:І. Алєєва Л. Рогач