ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 911/5503/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року

у справі № 911/5503/15

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехпласт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників

позивача - Моднінський Н.О.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача вчинити дії, а саме визнати вимоги позивача про наявність заборгованості за кредитним договором № 179/12-KL від 20 липня 2012 року у розмірі 4 393 674,69 доларів США, з яких заборгованість за основним боргом (кредитом) становить 3 917 272,19 доларів США, заборгованість за відсотками - 476 402,50 доларів США, та 3 908 720,67 грн., з яких заборгованість зі сплати пені становить 3622412,02грн., 3 % річних - 281 308,65 грн., та штраф в сумі 5 000 грн., та включити зазначені грошові вимоги до ліквідаційного балансу.

Рішенням господарського суду Київської області від 22 лютого 2016 року (суддя Карпечкін Т.П.) у справі № 911/5503/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 179/12-KL від 20 липня 2012 року у визначеній позивачем сумі та факту порушення відповідачем обов'язку щодо включення вимог позивача на зазначену суму до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року (судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) рішення господарського суду Київської області від 22 лютого 2016 року у справі № 911/5503/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пропущено встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України строк для звернення до суду з відповідним позовом та дійшов висновку, що вимоги позивача, як кредитора № 2601 від 26.08.2015 є погашеними з 07.11.2015.

Не погодившись з зазначеною постановою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 22 лютого 2016 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 липня 2012 року позивач як кредитодавець та відповідач як позичальник уклали кредитний договір № 179/12-KL (а.с. 14-19), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит, а відповідач - у повному обсязі повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші умови Договору (п.1.1).

Згідно договору, позивач надає відповідачу кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного Договором. Кредит може надаватися траншами. Відповідач має право в будь-який час без повідомлення позивача здійснювати погашення поточної заборгованості за кредитом, і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.2.1 Договору кредит надається для поповнення оборотних коштів та ведення господарської діяльності.

В пункті 1.3 Договору сторонами погоджено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 500 000 доларів США, а в. п 1.4 - що кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 18 квітня 2014 року.

В подальшому сторонами шляхом підписання договорів про внесення змін (а.с. 20-31) вносились зміни до Договору в частині визначення суми максимального ліміту заборгованості, строків сплати відсотків за певні періоди, кінцевої дати повернення кредиту тощо.

Так, згідно з договором про внесення змін № 15 від 24 червня 2014 року максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 920 000 доларів США, а згідно з договором про внесення змін № 18 від 24 вересня 2014 року кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 21 вересня 2015 року включно.

Кредитні кошти надаються Позичальнику в межах максимального ліміту за Кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими Позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства (п. 2.2 Договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем у валюті кредиту (п. 2.3 Договору), сплата відсотків здійснюється за фактичний строк користування кредитом, при розрахунку процентів приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 дням. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п. 2.4 Договору).

За користування кредитом Позичальником сплачуються відсотки у вигляді фіксованої відсоткової ставки, яка встановлюється в розмірі - 14 відсотків річних (п. 1.5 Договору), відповідач самостійно сплачує (перераховує) відсотки на рахунок для оплати боргових зобов'язань та відсотків, відсотки сплачуються за період з першого по останній день календарного місця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування відсотків (п. 2.5).

Згідно з п. 2.6 Договору відсотки за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.

Відповідно до п. п. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 Договору відповідач зобов'язаний:

- сплачувати відсотки/комісію в розмірі та в порядку, передбаченому цим договором та згідно з умовами Договору;

- повернути кредит в повному обсязі та в строки, передбачені Договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій;

- безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні позивачу збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Договір є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач надавав відповідачу кредитні кошти в розмірі, який не перевищує, погоджений сторонами максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, і станом на 27 червня 2014 року сума неповернутого кредиту становила 3 917 272,19 доларів США.

Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку (а.с.82-86).

Крім того, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконував зобов'язання зі сплати відсотків, що ним не заперечується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 4.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову несплату відсотків, відповідач сплачує неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення, та обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених відсотків до моменту погашення заборгованості;

Згідно з п. 4.3 Договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за Договором, визначених п. 3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим Договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 000 грн.

З огляду на несвоєчасне виконання обов'язків з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, позивач, в порядку, встановленому Договором, нарахував відповідачу пеню та штраф.

Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на те, що з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, він дізнався про те, що відповідач з 13 серпня 2015 року знаходиться в стадії припинення за рішенням його засновників.

Факт наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначеного запису підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з Інформаційно-ресурсного центру Міністерства юстиції України (https://usrinfo.irc.gov.ua/) (а.с. 73-75).

20 жовтня 2015 року встановлено кінцевим строком для заявлення кредиторами своїх вимог.

28 серпня 2015 року листом № 2607 позивач звернувся до голови комісії з припинення/ліквідатора відповідача з вимогою кредитора (а.с. 63), у якому заявив до відповідача вимоги щодо заборгованості за Договором, яка станом на 20 липня 2015 року становить: за основним боргом (кредитом) - 3 917 272,19 доларів США, за відсотками - 476402,50 доларів США, зі сплати пені - 3622412,02 грн., 3% річних від простроченої суми/суми заборгованості - 281308,65 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язань - 5000грн. з огляду на припинення юридичної особи відповідача

Доказом направлення зазначеного листа є надані до матеріалів справи копії опису вкладення та фіскального чеку № 8490 від 26 серпня 2015 року (а.с. 64-65).

Відповідач на зазначену вимогу не відповів, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зобов'язати ліквідаційну комісію відповідача визнати вимоги позивача з заборгованості за Договором, а саме: заборгованість за основним боргом (кредитом) - в сумі 3 917 272,19 доларів США, заборгованість за відсотками - 476 402,50 доларів США та 3 908 720,67 грн., з яких заборгованість зі сплати пені - 3 622 412,02 грн., 3 % річних - 281308,65 грн., та штраф в сумі 5 000 грн. та включити зазначені грошові вимоги до ліквідаційного балансу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з постановою Київського апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1);

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3);

- до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4);

- строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5);

- кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч 6).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України уразі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Водночас, відповідно до приписів ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухилившись від розгляду вимог позивача, відповідач фактично зазначені вимоги не визнав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача 26 серпня 2015 року, тобто в межах встановлено строку для заявлення кредиторами своїх вимог до 20 жовтня 2015 року.

Позивач у справі не отримував від відповідача повну або часткову відмову у визнанні його вимог, які зазначені у листі № 2607 від 26 серпня 2015 року. Відсутнє рішення суду про задоволення грошових вимог позивача. А також, вимоги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" не були не задоволенні через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

Оскільки, відповідно до приписів чинного законодавства вимога кредитора не була розглянута та не була прийнята а також відсутня інформація про направлення відповідного рішення, тому ухилення відповідача від розгляду заяви неможна розцінювати, як не визнання ліквідаційною комісією вимог позивача, а тим більше встановлювати строки з урахуванням поштового обігу в Україні у відповідності до ч. 5 ст. 112 ЦК України для звернення до суду з відповідним позовом протягом місця від моменту ймовірної (встановленої судом апеляційної інстанції) відмови.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" звернулась з позовом в межах строку встановленого для захисту своїх прав.

Враховуючи зазначене вище, необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання вимог позивача погашеними з 07 листопада 2015 року, оскільки позивач звернувся за захистом свого порушеного права пов'язаного з бездіяльністю відповідача шляхом ухилення від вчинення дій передбачених ст. 112 ЦК України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення господарського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 02 лютого 2016 року у справі № 911/5503/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков