ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/900/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О.за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянув касаційну скаргу Барчунінов К.О. Єрмоленко О.О. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Консалтінг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 рокуу справі№910/900/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс Консалтінг"третя особаПублічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"простягнення 109835,00грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016р. (суддя Андреїшина І.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. (судді: Яковлєв М.Л., Федорчук Р.В., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016р. залишено без зміни.

Суди дійшли висновків, що з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо перевезення виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо належного заповнення супровідних документів здійснив неналежним чином. Доказів протилежного відповідачем не надано суду.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти рішення про зменшення штрафу до суми однієї провізної плати.

Скаржник доводить порушення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, оскільки допущене порушення неправильного зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків іншим учасникам відносин, застосування відповідальності не відповідає принципам законності, справедливості, не враховує ступінь вини, вартість вантажу, що перевозився є неспівмірним сумі застосованого штрафу.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем за залізничною накладною №32399495 зі станції Богданівці Південно-Західної залізниці було відправлено вантаж (металобрухт) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі ст.52 Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (зі змінами та доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача.

Під час перевірки маси вантажу в вагоні, було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №32399495 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає фактичній масі вантажу.

Переважування проводилось на вагонних вагах №088 повірених 08.04.2015 року. В технічному та комерційному відношенні вагони справні, двері відсутні, люка закриті, навантаження рівномірне, вантаж маркований вапном по всій площі, маркування і очерт навантаження не порушені.

У зв'язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 "Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт РА № 009853/1434 від 18.07.2015 р.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту залізниць України.

Згідно з залізничною накладною № 32399495, сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає за вагон №60647476 - 21 967,00 грн., у зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу складає 21 967,00 х 5 = 109 835,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

У ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статут залізниць України та "Правилами перевезень вантажів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів", передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно із п. 2.1, 6.6, 6.7. та додатком № 3 "Правил оформлення перевізних документів", графи "Маса вантажу в кг. визначена відправником" та "Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення", маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п.2.3. "Правил оформлення перевізних документів", правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

-невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

-у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

-псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

-повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).

У відповідності до ч.2 ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами (ст.10 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач просить суд зменшити суму штрафу з п'яти (109 835,00 грн.) до однієї величини провізної плати, а саме до 21 967,00 грн., посилаючись на положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" дано роз'яснення, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до п.6.2 роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту залізниць України, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно із п.6.3 роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", Статут залізниць України не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Відповідно до п. 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Відповідач обґрунтував своє клопотання про зменшення розміру штрафу тим, що при відправленні та перезважуванні вантажу, його маса має неістотну різницю, оскільки існує частка похибки ваг при зважуванні, а кожний тип ваг має різні точності зважування.

Суд не прийняв доводи відповідача в якості винятковості та поважних причин, що призвели до невірного зазначення в залізничній накладній маси вантажу, оскільки різниця є значною і становить 1,05 тон у порівнянні з загальною масою вантажу - 68,5 тон. Крім того, суд зауважує, що в комерційному акті РА № 009853/1434 від 18.07.2015 р. міститься відмітка про те, що перезважування вантажу здійснено було на електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 39/2Е, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень за № 088, повірка 08.04.2015 р.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція з огляду на межі перегляду справи та свої повноваження не має підстав для переоцінки висновків щодо відсутності виняткових обставин та поважних причин для зменшення суми штрафу з п'яти до однієї величини провізної плати.

З огляду на викладене, твердження скаржника зводяться до вимог встановити інші обставини та переоцінити докази, що виходить за межі визначених повноважень касаційної інстанції, про порушення норм матеріального і процесуального права за встановлених обставин не свідчать, правильності правових висновків господарських судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови та рішення немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016р. у справі №910/900/16 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді В.Карабань

Ж.Корнілова