ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/3420/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс" на постановувід 31.05.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3420/16за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс"простягнення 2000,00 грн у судове засідання представники сторін не з'явилисьзаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс" про стягнення 2000,00 грн страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 (суддя І. Отрош), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів: С. Пашкіна, Н. Калантай, О. Баранець), позов задоволений у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

27.12.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент", як страхувальником, укладений генеральний договір № 28-0199-2700-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортними засобами, зазначеними у Додатку № 1 до договору, серед яких автомобіль Форд, державний номер НОМЕР_1.

18.12.2013 у місті Калуш на вулиці Дзвонарській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 18.12.2013 (європротоколом).

З огляду на схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Мазда, державний номер НОМЕР_2, про що зазначено в п.14 повідомлення, Правила дорожнього руху порушені водієм транспортного засобу Мазда, та, відповідно, водій Мазда є винним у завданні шкоди автомобілю Форд.

Відповідно до рахунку № 29.01.2015, складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (СТО "Влад-Авто"), вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600,00 грн (без ПДВ).

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015, складеного замовником (ПІІ "ВІП-Рент") та виконавцем (ФОП ОСОБА_6.), фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600,00 грн (без ПДВ).

Згідно зі страховим актом № ДККА-33462 від 30.03.2015, складеним Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", сума страхового відшкодування за Генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 становить 2000,00 грн, на підставі якого та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 23.12.2013, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент", що підтверджується платіжним дорученням № 6350 від 30.03.2015.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн, франшизи - 0 грн 00 коп. (відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

29.10.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих.№2699/2226-УСГ від 29.10.2015, однак відповідачем прийняте рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (вих. № 32/01 від 18.01.2016) з тих підстав, що позивач не звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування протягом 1 року з дня скоєння ДТП.

Зазначене і стало підставою для позову у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Заперечень щодо вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка визначена позивачем, відповідачем не висловлено, так само, відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим, акт здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600,00 грн, є належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1.

При цьому, з акта здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015 вбачається, що до переліку ремонтних робіт автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, включено роботи з мийки на суму 50,00 грн. Однак, роботи з мийки не входять до суми страхового відшкодування, так як це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3555,00 грн (4000,00 грн "мінус" 50,00 грн "мінус" 10% знижки від загального розміру робіт з відновлювального ремонту вказаного автомобіля, про що вказано у рахунку та акті виконаних робіт).

Отже, враховуючи те, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 2000 грн. 00 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1 (3555 грн 00 коп.) з урахуванням відсутності франшизи за Полісом АС/607209 (0 грн 00 коп.), позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, доводи відповідача про те, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування через рік та 11 місяців з моменту дорожньо-транспортної пригоди не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Отже, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", обов'язок подачі заяви та інших документів протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перейшов, оскільки для позивача відповідач у справі, не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач, як особа, яка виплатила потерпілій особі суму страхового відшкодування, не звернулась до відповідача, як до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, із заявою про страхове відшкодування протягом року, що, за твердженням відповідача, в силу положень ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування.

Судами попередніх інстанцій, з посиланням на позицію, наведену у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 910/17223/13, доводи відповідача не прийняті до уваги.

Так, судами зазначено, що до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" не перейшов обов'язок подачі заяви та інших документів протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, оскільки для позивача відповідач у справі, не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014 у справі №910/17223/13 дійшов висновку про відсутність обов'язку особи, що здійснила страхове відшкодування, звертатись до особи, що є страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, із заявою про страхове відшкодування у порядку, передбаченому ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи вказане, посилання відповідача не недотримання позивачем строку звернення із заявою про страхове відшкодування, правомірно не оцінене судами попередніх інстанцій підставою для відмови у позові.

З огляду на вказане, підстав для зміни або скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/3420/16 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил