ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/32122/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. у справі № 910/32122/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 1022015,86 грн.,

за участю представників:

Позивача: Заремба С.В., дов. б/н від 20.07.2016р.,

Відповідача: Петренко С.В., дов. № 121 від 17.03.2016р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (далі - ТОВ "НТП Континент", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго", Відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 301417,10 грн. пені, 648258,65 грн. інфляційних втрат і 72340,11 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2016р. у задоволенні позову ТОВ "НТП Континент" відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2016р. скасовано частково та прийнято нове рішення, яким резолютивну частину рішення викладено у новій редакції про задоволення позову частково і стягнення з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "НТП Континент" 648258,65 грн. інфляційних втрат та 71447,97 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ДП "НЕК "Укренерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 538, 610, 629 ЦК України, ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ "НТП Континент", у поданому до суду письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ДП "НЕК "Укренерго", викладених у його скарзі, просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Вимогами ТОВ "НТП Континент" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 11, 204, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 625 - 629, 638, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 6, 173, 180, 193, 216 - 218, 232, 265 ГК України та на неналежне виконання ДП "НЕК "Укренерго" умов договору поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р., та додаткових угод до нього, є стягнення з ДП "НЕК "Укренерго" 301417,10 грн. пені, 664321,51 грн. інфляційних втрат і 72340,11 трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов вказаного договору щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд, з посиланням на ст.ст. 256, 260, 525, 526, 538, 546, 610, 625, 629, 712 ЦК України і на те, що оскільки саме ТОВ "НТП Континент" допустило порушення строків поставки товару через настання обставин непереборної сили, що підтверджується рішенням у іншій господарській справі № 910/11535/15 та сертифікатом № 2141 від 10.12.2014р. Торгово-промислової палати України, то ДП "НЕК "Укренерго" вправі було зупинити виконання свого обов'язку з оплати поставленої продукції, яка повинна була бути перерахована ДП "НЕК "Укренерго" на розрахунковий рахунок відділення банку, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, тоді як Постановою НБУ від 06.08.2014р. №466 було призупинено здійснення усіх фінансових операцій банкам у населених пунктах, які не контролюються владою, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову про стягнення заявлених до стягнення сум пені, інфляційних і трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату Відповідачем отриманого за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р. товару.

Водночас, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 253, 254, 258, 260, 267, 509, 525, 526, 530, 538, 610, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, і на те, що ДП "НЕК "Укренерго" не було доведено та не надано доказів того, - які саме дії було вчинено ним для своєчасного виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р., та відмову у їх вчиненні обслуговуючим його банком, перевіривши при цьому правильність нарахування Позивачем розмірів інфляційних і трьох відсотків річних за грошовими зобов'язаннями Відповідача, які виникли через несвоєчасну оплату отриманого ним за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р. товару, та встановивши, що за вказаними вимогами заявлені до стягнення суми були розраховані невірно, а за вимогою про стягнення пені, мав місце пропуск позовної давності, про застосування наслідків спливу якої просив у заяві Відповідач, дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме - про стягнення на користь ТОВ "НТП Континент" 648258,65 грн. інфляційних втрат і 71447,97 грн. 3% річних, та про відмову у стягненні пені, у зв'язку з пропуском позовної давності по вказаним вимогам.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, ст. 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При чому, частиною 1 ст. 230 ГК України також передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо окремого виду зобов'язань і, зокрема, тих, що виникають з договорів поставки, то відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Також, статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.11.2013р. між ДП "НЕК "Укренерго" (Покупець) і ТОВ "НТП Континент" (Постачальник) було укладено договір поставки № 03-0/5028-13 (далі - Договір № 03-0/5028-13), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався поставити Покупцю 54 шт. трансформаторів, виробництва фірми Trench (Siemens AG), за номенклатурою, марками (типами), цінами, з технічними, якісними характеристиками, зазначеними у Специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари на умовах договору. Кількість товарів взагалі та кількість кожної марки зокрема зазначена у Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору.

Згідно п. 2.1. Договору, ціна договору визначена у Специфікації та становить 15500364,00 грн.

Пунктами 2.6. - 2.9. Договору № 03-0/5028-13 передбачалось, що оплата(и) проводиться(яться) безготівковими розрахунками через банк шляхом перерахування Покупцем грошових коштів з рахунка Покупця та за його платіжним дорученням на рахунок Постачальника. Розрахунки за договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування ним авансу з подальшими розрахунками (оплатою) після поставки товарів (партії товарів) та їх прийняття Покупцем на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі товарів. Авансовий платіж у розмірі тридцяти відсотків від ціни (суми) договору, що становить 4650109,20 грн., у тому числі ПДВ - 775018,20 грн., сплачується Покупцем протягом 25 банківських днів з дати надання Постачальником після підписання договору оригіналу рахунка-фактури. Подальша оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені Постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), Покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу Покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється Покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим Покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Також, пунктом 3.10. Договору № 03-0/5028-13 встановлено, що передача Покупцю (одержувачам) товарів, що відповідають умовам договору, нормативним актам (по кількості, якості, включаючи тару, маркуванню, комплектності, з належними документами щодо товарів), засвідчуються підписами кожної із сторін (їх повноважних представників) в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається Постачальником відповідно до вимог щодо складання первинних документів та передається Покупцю (одержувачу) одночасно з передачею товарів.

При цьому, умовами Договору № 03-0/5028-13 передбачалось (п. 3.14.), що датою поставки (передачі) товарів Покупцю (одержувачу) є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів). В акті приймання-передачі товарів окрім дати фактичної поставки (передачі товарів) зазначається також дата поставки, визначена договором.

Крім того, сторони встановили, що за порушення строків оплати Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.2. Договору № 03-0/5028-13).

Згідно п. 6.1. Договору № 03-0/5028-13, він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 22.12.2014р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатком № 1 до Договору № 03-0/5028-13 сторони визначили специфікацію товарів, які мали бути поставлені на загальну суму 15500364,00 грн., а в Додатку № 2 до Договору № 03-0/5028-13 погодили графік поставок - четвертий квартал 2013р.

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013р. сторони змінили графік поставок: квітень - травень 2014р.

На виконання умов Договору № 03-0/5028-13 ДП "НЕК "Укренерго" 27.11.2013р. перерахував ТОВ "НТП Континент" авансовий платіж у розмірі 4650109,20 грн.

При цьому, як було встановлено судами, поставку товару ТОВ "НТП Континент" здійснило із простроченням, через настання обставин непереборної сили, що було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015р. у справі № 910/11535/15 за позовом ДП "НЕК "Укренерго" до ТОВ "НТП Континент" про стягнення 606257,23 грн. за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р., яким було відмовлено у такому позові, та підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Зокрема, ТОВ "НТП Континент" здійснило поставку продукції за наступними актами приймання передачі: від 15.05.2014р. на суму 2135296,80 грн., від 19.05.2014р. на суму 1067648,40 грн., від 19.05.2014р. на суму 411307,20 грн., від 19.05.2014р. на суму 746769,60 грн., від 20.05.2014р. на суму 1079319,60 грн., від 20.05.2014р. на суму 1061816,40 грн., від 20.05.2014р. на суму 1061816,40 грн., від 21.05.2014р. на суму 822614,40 грн., від 23.05.2014р. на суму 411307,20 грн., від 23.05.2014р. на суму 1061816,40 грн., від 26.05.2014р. на суму 248923,20 грн., від 26.05.2014р. на суму 2123632,80 грн., від 03.06.2014р. на суму 1073484,00 грн., від 04.06.2014р. на суму 375330,00 грн., від 04.06.2014р. на суму 351993,60 грн., від 04.06.2014р. на суму 1055980,80 грн. і від 26.08.2014р. на суму 411307,20 грн.

При цьому, остаточний розрахунок за поставлений товар ДП "НЕК "Укренерго" здійснило тільки 27.10.2014р. і 28.10.2014р.

Як вказувалось вище, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки саме ТОВ "НТП Континент" допустило порушення строків поставки товару з причин настання обставин непереборної сили, яке підтверджується рішенням у іншій господарській справі № 910/11535/15 та сертифікатом № 2141 від 10.12.2014р. Торгово-промислової палати України, то ДП "НЕК "Укренерго" правомірно скористався свої правом зупинити виконання свого обов'язку з оплати поставленої продукції, тоді як Постановою НБУ № 466 від 06.08.2014р. було призупинено здійснення всіх видів операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, у зв'язку з чим, Відповідач, якого стосувалась така заборона, не мав можливості здійснювати розрахункові операції на банківський рахунок Позивача, який знаходиться на тимчасово окупованій території.

Разом з тим, в порушення вимог згаданої вище ст. 43 ГПК України, судом першої інстанції не було у повній мірі та належним чином надано правової оцінки, як умовам договору поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р., у тому числі - в частині порядку розрахунків за виконані роботи і, зокрема, визначених у його п.п. 2.6. - 2.9., якими передбачалось, що оплата після здійснення авансового платежу, здійснюється наступним чином: оплата за товари, поставлені Постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті Покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), Покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу Покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється Покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим Покупцем оригіналом рахунку-фактури, так і обставинам справи.

Зокрема, згідно наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі, які було підписано сторонами без будь-яких на те зауважень, саме 15.05.2014р., 19.05.2014р., 20.05.2014р., 21.05.2014р., 23.05.2014р., 26.05.2014р., 03.06.2014р., 04.06.2014р. і 26.08.2014р., з урахуванням порушення строків поставки товару та строків оплати встановлених п.п. 2.6. - 2.9. Договору № 03-0/5028-13, строк виконання зобов'язання за вказаними актами прийому-передачі настав ще до введення в дію Постанови НБУ № 466 від 06.08.2014р., якою було заборонено перерахування коштів на окуповані території, що у свою чергу спростовує висновки суду першої інстанції про неможливість Відповідача з цих підстав виконувати свої зобов'язання по оплаті отриманого товару.

При цьому, місцевий господарський суд не звернув увагу і на те, що після введення в дію вищезгаданої Постанови НБУ № 466 від 06.08.2014р., сторони 15.09.2014р. укладали додаткову угоду № 3, якою погодили нові реквізити банківського рахунку ТОВ "НТП Континент" для можливості здійснення відповідних розрахунків з місцезнаходженням у місті Києві, тоді як остаточний розрахунок було здійснено тільки 27.10.2014р. і 28.10.2014р.

Також, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 538 ЦК України, та умов Договору № 03-0/5028-13, безпідставними є доводи Відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що через порушення самим Позивачем строків поставки товару з причин настання обставин непереборної сили, він правомірно скористався свої правом зупинити виконання свого обов'язку з оплати поставленої продукції, оскільки таке зобов'язання за умовами укладеної між сторонами угоди, як правильно вказував суд апеляційної інстанції у своїй постанові, у Відповідача виникло не до поставки йому товару, а тільки після цього.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи також, не приділив у повній мірі уваги усім обставинам справи, умовам Договору № 03-0/5028-13 в частині оплати товару та вимогам норм матеріального права.

Так, посилаючись на те, що ДП "НЕК "Укренерго" не було доведено та надано доказів того, - які саме дії було вчинено ним для своєчасного та повного виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013р., суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що реквізити банківського рахунку Позивача за вказаним договором були визначені в банку, місцезнаходження якого підпадало під дію Постанови НБУ № 466 від 06.08.2014р., що у свою чергу, в дійсності унеможливлювало перерахування Відповідачем відповідних коштів за своїми зобов'язаннями перед Позивачем у період - з моменту дії цієї постанови НБУ і до укладення між сторонами вказаної вище додаткової угоди № 3 від 15.09.2014р.

Крім того, стягуючи суми інфляційних втрат і 3% річних, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував та не навів у постанові розрахунку цих сум, з урахуванням вказаного вище періоду про неможливість перерахування Відповідачем грошових коштів на виконання зобов'язань за Договором № 03-0/5028-13, що у свою чергу також вплинуло на правильність та обґрунтованість прийнятої ним постанови у справі.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/32122/15 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Борденюк Є.М.