ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/29237/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016у справі№ 910/29237/15 Господарського суду міста КиєваЗа позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"До1)Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; 2)Державного підприємства "Сетам",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1)Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", 2)Державна виконавча служба України, 3)ОСОБА_5ПроВизнання недійсними результатів електронних торгів,

За участю представників:

від позивача -Костинчук П.М., від відповідача 1) - від відповідача 2) - від третьої особи 1)- від третьої особи 2) - від третьої особи 3) - не з'явились, не з'явились, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/29237/15 (суддя Чинчин О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про вжиття заходів забезпечення позову частково задоволено. Вжито наступні заходи до забезпечення позову у справі № 910/29237/15: заборонено Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії з оформлення результатів електронних торгів та підписувати протокол про проведення електронних торгів від 11.11.2015 щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"; заборонено відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України складати та затверджувати акт про проведення електронних торгів чи акт про реалізацію арештованого майна щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (у складі колегії суддів: Агрикової О.В.-головуючого, Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.) у справі № 910/29237/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.5015 у справі № 910/29237/15 скасовано. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., представника позивача, представників третьої особи 1, третьої особи 2, третьої особи 3, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"№16 від 26.12.2011).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Судами встановлено, що 11.11.2015 проведено аукціон лоту 106682 (уцінено лот 93342) з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 11.03.2010. За результатами проведених торгів Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України складено протокол № 128174 від 11.11.2015. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" зазначає, що при проведенні виконавчих дій оцінка нерухомого майна не проводилась, а майно передано на реалізацію за ціною визначеною судовим рішенням Господарського суду Волинської області у справі №5004/1658/11, а саме: у розмірі 18090200 грн. 00 коп., а після проведеної державним виконавцем уцінки - 13568 650,00 грн.

Предметом позовних вимог є визнання недійсними електронних торгів, проведених Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 11.11.2015 з реалізації лоту № 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які оформлені протоколом № 128174 проведення електронних торгів від 11.11.2015.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що на думку позивача, зважаючи на порушення під час проведення електронних торгів, існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у зв'язку оформленням результатів електронних торгів та отримання переможцем торгів права власності на придбане арештоване майно, що в подальшому призведе до неможливості виконання судового рішення.

На момент прийняття оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд повинен був перевірити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи необхідний такий захід для забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Задовольняючи частково клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову місцевим судом в ухвалі зазначено, що є підстави для вжиття заходів із забезпечення позову, оскільки існує зв'язок між предметом спору та заходами забезпечення позову.

Разом з тим, в заяві про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалі суду жодним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з висновком суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.11.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем жодних посилань на потенційну можливість порушення його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів не наведено.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що вжито наступні заходи до забезпечення позову у справі № 910/29237/15:

заборонено Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії з оформлення результатів електронних торгів та підписувати протокол про проведення електронних торгів від 11.11.2015 щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест";

заборонено Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складати та затверджувати акт про проведення електронних торгів чи акт про реалізацію арештованого майна щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".

Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено право судовим рішенням накладати заборони органам державної влади, в тому числі органам Державної виконавчої служби та структурним підрозділам Міністерства юстиції України, здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), рішення від 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012), п. 67, визначено, що відповідно до усталеної практики Суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення у справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 40, ECHR 2002-III, «Ясійньєне проти Литви» (Jasiuniene v. Lithuania), заява № 41510/98, п. 45, від 06.03.2003, та «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine), заява № 18966/02, пункти 53-55, від 29.06.2004). Уряд не надав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як «законне» та дозволило б відхід від зазначених принципів.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 , недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Рішенням Господарського суду Волинської області №5004/1658/11 від 25.06.2013 звернуто стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості АТЗВ «ВТКФ «Буковинка» перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за генеральною кредитною угодою №010/08-11/1872 від 12.06.2007 в сумі 19014396,28 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що задоволення судом першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» призвело до зупинення виконання судового рішення Господарського суду Волинської області №5004/1658/11 від 25.06.2013, яке набрало законної сили.

Крім цього, вжиття заходів забезпечення позову унеможливило процедуру примусової реалізації іпотечного майна в межах виконавчого провадження, що порушує права публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» як стягувача на повернення заборгованості за рішенням суду.

Враховуючи, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована загрозою реалізації спірного майна, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що застосування господарським судом відповідних заходів фактично призвело до утруднення або взагалі зробило неможливим виконання судового рішеньня у справі №5004/1658/11 від 25.06.2013, яке набрало законної сили, що є недопустимим відповідно до норм чинного законодавства.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що вжиття господарським судом першої інстанції заходів до забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо реалізації та/або відчуження у будь-який спосіб спірного майна до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, є безпідставним та необґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2015 у справі № 907/636/15).

Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

При цьому, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про забезпечення позову в частині заборони Державному підприємству "СЕТАМ" вчиняти будь-які дії з оформлення результатів електронних торгів від 11.11.2015 щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" з підстав її необґрунтованості.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 910/29237/15 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 910/29237/15 Господарського суду міста Києва Господарського суду міста Києва Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.