ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/27799/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Ельбрус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі № 910/27799/15 господарського суду міста Києва

за позовом

комунального підприємства "Київський метрополітен"

до

приватного підприємства "Ельбрус"

третя особа

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про

зобов'язання вчинити дії, виселення з приміщення та стягнення заборгованості,

за участю представників позивача: Костильова В.А., відповідача: Абдуллаєва Х.Г., Медвєднікова А.О., третьої особи: не з'явились, В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Ельбрус", в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 20 873, 55 грн. заборгованості з орендної плати, 1 765, 97 грн. пені, 377, 94 грн. 3% річних за договором № 239-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, а також виселити відповідача з частини переходу, визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями загальною площею 34, 81 м2 за адресою: м. Київ, станція метро "Тараса Шевченка" та зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2016 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 20 873, 55 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 765, 97 грн. пені та 377, 94 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Пункт 1 та 2 рішення залишено без змін. В іншій частині резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Виселити приватне підприємство "Ельбрус" з орендованого нерухомого майна, частини переходу, визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Тараса Шевченка" частина переходу, загальною площею 34, 81 м2. Зобов'язати приватне підприємство "Ельбрус" у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Тараса Шевченка", частина переходу загальною площею 34, 81 м2 згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ. Стягнути з відповідача на користь позивача 377, 94 грн. 3% річних. У стягненні 1 765, 97 грн. пені - відмовити."

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавцем) та приватним підприємством "Ельбрус" (орендарем) 18.10.2011 укладено договір № 239-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 25.03.2010 № 459/3897 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 34, 81 м2, згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ за адресою: місто Київ, станція метро "Тараса Шевченка".

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради від 25.03.2010 № 459/3897 та Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої становив 281, 65 грн. за 1 м2, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2011 року складало 9 804, 17 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 4.14 договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно за актом приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання п. 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акта прийому-передачі.

Відповідно до п. 7.5 договору у разі закінчення строку його дії або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно до п. 8.5.6 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 18.10.2011, у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Тараса Шевченка" у термін, визначений п. 4.14 договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно, на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Згідно з п. 9.1 договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 25.03.2010 № 459/3897 діє з 18.10.2011 до 17.10.2013.

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За актом приймання-передачі майна в оренду від 25.11.2011 позивачем передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди. Акт підписано сторонами договору та скріплено відбитками їх печаток.

Як стверджує позивач, ним 23.10.2013 надіслано відповідачу лист № 11-03/1023, яким останнього повідомлено про те, що 17.10.2013 термін дії договору закінчився і продовжуватися автоматично не буде. Також у вказаному листі зазначено, що орендарю необхідно у строк до 16.11.2013 повернути за актом приймання-передачі об`єкт оренди та вказано про те, що договір може бути продовженим на підставі відповідного рішення Київської міської ради та за умови відповідності розміщення об`єкта оренди вимогам пожежних та санітарних норм.

У зв'язку з тим, що відповідач продовжує використовувати об'єкт оренди після припинення договору та не сплачує кошти за користування майном, позивач звернувся з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки надані представником відповідача копії платіжних доручень № 01 від 15.01.2016 на суму 16 000 грн. та № 02 від 25.01.2016 на суму 5 000 грн. підтверджують оплату основного боргу, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Разом з тим, враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем орендних платежів, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 765, 97 грн. пені на підставі п. 6.2 договору та 377, 94 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення відповідачу листа про припинення дії договору 17.10.2013 та вимоги повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі до 16.11.2013, а тому на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були ним передбачені, до 17.10.2017.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений позивачем та в строки, обумовлені приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (протягом місяця після закінчення строку дії договору) про припинення договору оренди. Крім того, за умовами п. 9.3 договору та з урахуванням того, що об`єкт оренди є комунальним майном, підставою для продовження строку дії договору є відповідне рішення власника такого майна - Київської міської ради. Проте Київська міська рада не приймала відповідного рішення про продовження строку дії договору оренди комунального майна № 239-У(Ор)-11, у зв'язку з чим вимоги про виселення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски) підлягають задоволенню. Крім цього, скасовуючи рішення місцевого господарського в частині стягненні пені, апеляційний господарський суд виходив з того, що пеня нарахована позивачем після припинення дії договору, однак забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем основного грошового зобов'язання припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з відповідача пені за прострочення ним сплати орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до п. п. 4.14 договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно за актом приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання п. 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акта приймання-передачі.

З урахуванням положень п.п. 3.5, 3.6 і 4.14 договору, відповідач зобов'язаний до моменту повернення позивачу об'єкта оренди сплачувати орендну плату кожного місяця до 10 числа, включно, за той місяць, у якому об'єкт оренди перебуває у користуванні відповідача.

Оскільки в процесі розгляду спору відповідач повністю сплатив заборгованість з орендної плати, що підтверджується копіями платіжних доручень № 01 від 15.01.2016 на суму 16 000 грн. та № 02 від 25.01.2016 на суму 5 000 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 20 873, 55 грн. заборгованості з орендної плати.

Крім цього, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Апеляційним господарський судом встановлено, що відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0, 5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Разом з тим, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що виходячи з умов, визначених у п.п. 9.1 та 9.5 договору, та приписів законодавства, дія договору припинилася з 17.10.2013, а пеня позивачем нарахована за прострочення грошового зобов'язання за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року, тобто після припинення дії договору.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, як встановлено судом апеляційної інстанції, що іншої угоди, крім договору № 239-У(Ор)-11 від 18.10.2011, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами не надано, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем основного грошового зобов'язання припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з відповідача пені за прострочення ним сплати орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії договору.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 377, 94 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Що ж до вимог про виселення відповідача та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Апеляційним господарським судом встановлено, що факт направлення вказаного листа відповідачу підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, а саме: копією рекомендованого повідомлення та копією конверта із зазначенням причини невручення адресату рекомендованого повідомлення та із відбитками печаток УДППЗ "Укрпошта", оригінали вказаних документів були надані для огляду, зокрема, в суді апеляційної інстанції, про що зазначено у протоколі судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016. Крім цього, представником відповідача не надано відповідних доказів неотримання рекомендованого повідомлення від позивача та не спростовано доводи позивача щодо вказаного.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач був належним чином повідомлений позивачем та в строки, обумовлені приписами Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (протягом місяця після закінчення строку дії договору) про припинення договору оренди № 239-У(Ор)-11.

Крім цього, положення п. 9.3 договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто, виключають його автоматичну пролонгацію.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутні правові підстави використання відповідачем об'єкту оренди, адже відсутнє рішення Київської міської ради з питання користування відповідачем об'єкта оренди та відсутні будь-яких інші документи, які б надавали відповідачу право на оренду об'єкта площею 34, 81 м2 (частина переходу) станції метро "Тараса Шевченка" після закінчення строку оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув позивачеві орендоване приміщення, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого нерухомого майна (частини переходу), визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Тараса Шевченка" та зобов'язання у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Тараса Шевченка", частина переходу загальною площею 34, 81 м2 згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду та зводяться до переоцінки наявних доказів, що суперечить ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 - без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі № 910/27799/15.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Борденюк Є.М. Кривда Д.С.