ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/26050/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/26050/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "ЖидачівАвтотранс"до:1. Львівської обласної державної адміністрації, 2. Департаменту розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу Львівської обласної державної адміністрації, 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП", провизнання недійсним договору № 95/14 від 27.08.2014 про організацію перевезень,за участю представників

позивача: Плесканки О.В.,

відповідача - 1: не з'явились,

відповідача - 2: не з'явились,

відповідача - 3: Зіника М.В.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "ЖидачівАвтотранс" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу Львівської обласної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" про визнання недійсним договору № 95/14 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 27.08.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 95/14 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 27.08.2014.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач-3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Департаментом розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливо-енергетичного комплексу Львівської області державної адміністрації прийнято рішення про відкриття нового автобусного маршруту загального користування між містами Стрий та Жидачів (автобусного маршруту) № 490 Стрий АС - Жидачів АС та призначення конкурсу з визначенням автомобільного перевізника на зазначений маршрут.

У газеті "Високий замок" 24.02.2014 за № 28 надруковано оголошення про проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньо обласних автобусних маршрутах (рейсах) загального користування, в тому числі і на автобусний маршрут "№ 490 Стрий АС - Жидачів АС".

Листом від 07.04.2014 за № 1-1/890-2 Львівською обласною адміністрацією повідомлено про прийняття рішення, відповідно до якого конкурс на визначення автомобільного перевізника на автобусний маршрут № 490 Стрий АС - Жидачів АС проводитись не буде.

Разом з тим 27.05.2014 повторно оголошено конкурс на автобусний маршрут № 490 Стрий АС - Жидачів АС (відповідне оголошення міститься у газеті "Львівська пошта" № 54 від 27.05.2014), проведення якого призначено на 16.07.2014.

Рішенням конкурсного комітету, оформленим протоколом від 20.08.2014, визначено переможцем конкурсу автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування № 490 Стрий АС - Жидачів АС - відповідача-3.

За результатами проведеного конкурсу між товариством з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" (перевізником) та Львівською обласною державною адміністрацією в особі директора Департаменту розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу Львівської обласної державної адміністрації (організатором) 27.08.2014 укладено договір № 95/14 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, предметом якого є організація пасажирських перевезень на автобусному маршруті: № 490 Стрий АС - Жидачів АС 1 БАЗ А079.14 (2007 р.в.), 1 ПA3-32054 (2006 р.в.), 2 РУТА-25 (2013 р.в.) на період з 27.08.2014 до 26.08.2019, згідно з протоколом засідання конкурсного комітету від 20/22.08.2014, № 4, введеного в дію наказом Департаменту розвитку інфраструктури, дорожньою господарства та паливно-енергетичного комплексу № 42 від 26.08.2014. Перевізник зобов'язується здійснювати пасажирські перевезення на зазначеному маршруті на умовах, передбачених договором.

В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "ЖидачівАвтотранс" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації та Департаменту розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу Львівської обласної державної адміністрації, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання протиправними дій щодо винесення на конкурс маршруту № 490 Стрий АС - Жидачів АС з порушенням встановленої процедури та про скасування рішень про відкриття нового маршруту загального користування № 490 Стрий АС - Жидачів АС і призначення конкурсу з визначення автомобільного перевізника на згаданому автобусному маршруті.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі № 813/4926/14 визнано протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відкриття автобусного маршруту "№ 490 Стрий АС - Жидачів АС". В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015.

На виконання вищезазначеного рішення суду, відповідач-1 користуючись правом на одностороннє розірвання договору, передбаченим п. 3.1 договору № 95/14 від 27.08.2014, направив лист №1-1/4541-2 від 27.07.2015 про одностороннє розірвання з відповідачем-3 оспорюваного договору.

У зв'язку з тим, що відповідач-3 незважаючи на вищезазначене продовжує протиправно здійснювати пасажирські перевезення на автобусному маршруті "№ 490 Стрий АС - Жидачів АС", мотивуючи свої дії відсутністю судового рішення про визнання оспорюваного договору недійсним, позивач звернувся з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з того, що оскільки дії по відкриттю маршруту "№ 490 Стрий АС - Жидачів АС" постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі № 813/4926/14 були визнані протиправними, на теперішній час відсутні підстави для проведення конкурсу на визначення автомобільного перевізника та укладання договору на перевезення пасажирів на вказаному маршруті.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. N 18-рп/2004 24. "Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам".

Судами обох інстанцій встановлено, що маршрут перевезення, який являється предметом оспорюваного договору, частково дублює маршрути, на яких здійснює перевезення позивач, у зв'язку з чим останній в процесі здійснення господарської діяльності у сфері перевезень не доотримує прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судами обох інстанцій встановлено, що підставою для укладення договору № 95/14 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 27.08.2014 було проведення конкурсу та визначення його переможцем відповідача-3. Проте Львівським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 813/4926/14 досліджувались обставини порушення прав та інтересів позивача у спосіб оголошення конкурсу на новий автобусний маршрут № 490 Стрий АС - Жидачів АС, який в більшій мірі дублює маршрути загального користування № 705 Стрий АС - Жидачів АС - Новий розділ АС, № 704 Стрий АС - Ходорковці та № 475 Стрий - Лисятичі. Враховуючи встановлені Львівським окружним адміністративним судом при прийнятті постанови від 04.12.2014 у справі № 813/4926/14 порушення Порядку організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом при відкритті нового маршруту загального користування № 490 Стрий АС - Жидачів АС, дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відкриття автобусного маршруту № 490 Стрий АС - Жидачів АС визнані протиправними.

Таким чином, оскільки спірний договір укладено на перевезення на маршруті, відкриття якого визнано незаконним, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Борденюк Є.М. Кривда Д.С.