ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 908/6083/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Малетича М.М., Кривди Д.С. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016у справі№908/603/15 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Веселівський молочний завод"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛ-ТРАНС 2010" провизнання припиненою угоди шляхом її розірвання та стягнення 5 826 429,73 грн

за участю представників сторін

позивача: Розовенко В.В., Попов В.Г.,

відповідача 1: Талащенко В.Є.,

відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛ-ТРАНС 2010" про визнання Угоди про порядок виконання зобов'язань від 04.08.2015 між ТОВ "Лозівський молочний завод" та Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський завод сухого знежиреного молока" припиненою шляхом її розірвання, стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" основного боргу за договором поставки у розмірі 5 823 429, 73 грн. та стягнення з ТОВ"Лозівський молочний завод" та ТОВ "МОЛ-ТРАНС 2010" солідарно заборгованості в сумі 3 000 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 908/6083/15, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь позивача основний борг у розмірі 5 823 429, 73 грн. Крім того, на користь позивача солідарно стягнуто з відповідачів заборгованість в сумі 3 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Лозівський молочний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 17.02.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.02.2013 між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір поставки № 58/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупця молоко коров'яче, а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість молока зазначається у Спеціалізованій товарній накладній на перевезення молочної сировини за формою 1-ТН (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 № 176, ціна - у протоколах погодження цін (Додаток № 1), які після погодження (в порядку, передбаченому цим Договором), належного оформлення та підписання сторонами, є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язаний передати Покупцю молоко протягом 1 (одного) календарного дня з моменту здійснення Покупцем його попередньої оплати в порядку, передбаченому п. 5.4 цього Договору, на умовах DAP (Інкотермс-2010) - склад Покупця, що знаходиться за адресою: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45А. Поставка молока може здійснюватися на інших умовах, про що сторони укладають Додаткову угоду.

У п. 2.3 Договору сторони узгодили, що на кожну партію молока Постачальник зобов'язаний надати Покупцю такі супровідні документи:

- товарно-транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну формою № 1-ТН (МС) із заповненням в них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока;

- видаткову накладну.

Податкова накладна надається Постачальником Покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів після її реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з відповідною копією квитанції про прийом податкової накладної та відміткою про її реєстрацію в ЄРПН.

Ветеринарне свідоцтво (Ф-2) надається Постачальником Покупцю на заплановану кількість молока, що передаватиметься у власність Покупцю на кожний місяць не пізніше 3 числа поточного місяця.

Ціна на молоко встановлюється в національній валюті України - гривні та погоджується сторонами шляхом підписання Протоколу погодження цін (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов'язаний проводити оплату за Товар.

Згідно з п. 5.4 Договору Покупець здійснює оплату молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору, по закінченні терміну дії цього Договору у разі відсутності заяви сторони про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до моменту закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Вказаний договір є чинним , оскільки в судовому порядку не визнавався недійсним.

Судами також було встановлено, що Додатковими угодами до Договору в порядку п. 1.2 Договору сторони узгодили ціну за 1 кг молока коров'ячого питного пастеризованого: за Додатковою угодою до Договору від 06.03.2015 - 5,40 грн.; за Додатковою угодою до Договору від 20.03.2015 - 5,20 грн.; за Додатковою угодою до Договору від 13.04.2015 - 5,00 грн.; за Додатковою угодою до Договору від 22.04.2015 - 3,50 грн.

Додатковою угодою до Договору від 24.06.2013 сторони, зокрема, змінили низку умов Договору поставки, визначивши, що товаром за цим Договором є молоко коров'яче пастеризоване (ДСТУ 3662-97) та молоко знежирене.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного Договору, позивач поставив відповідачу 1 у період з 28 січня по 29 жовтня 2015 товар на загальну суму 22 196 786, 40 грн.

Оскільки ТОВ "Лозівський молочний завод" не здійснювало вчасну оплату товару за Договором поставки, 04.08.2015 між ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" та ТОВ "ЛМЗ" було укладено Угоду про порядок виконання зобов'язань, за умовами якої сторони домовились визначити порядок виконання зобов'язань ТОВ "ЛМЗ" перед ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" щодо погашення наявної заборгованості за поставлену молочну сировину на суму 9 951 716, 29 грн. шляхом перерахування 452 350, 74 грн. кожні 7 днів з 07 серпня до 31 грудня 2015 включно.

Крім того, між ТОВ "МОЛ-ТРАНС 2010" та позивачем 28.01.2015 було укладено Договір поручництва, за умовами якого ТОВ "МОЛ-ТРАНС 2010" зобов'язується солідарно відповідати перед ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" за виконання зобов'язань ТОВ "ЛМЗ" за Договором поставки № 58/13 від 21.02.2013 у межах 3 000 грн.

У зв'язку з тим, що Покупець здійснив часткову оплату поставленої продукції на загальну суму 16 370 356, 66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи, в останнього утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем 1. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що зобов'язання ТОВ "МОЛ-ТРАНС 2010" як поручителя за виконання ТОВ "ЛМЗ" основного зобов'язання за Договором поставки не припинено, а ТОВ "ЛМЗ" не виконало обов'язку з оплати продукції за Договором поставки належним чином, а тому позовні вимоги ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" в частині стягнення з відповідачів солідарно 3 000 грн. на підставі Договору поруки є правомірними та обґрунтованими. Між тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині припинення Угоди про порядок виконання зобов'язань між ТОВ "ЛМЗ" та ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" від 04.08.2015 шляхом її розірвання, місцевий господарський суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення вказаних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.712 ЦК України, що кореспондується із ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, позивач поставив відповідачу1 у період з 28 січня по 29 жовтня 2015 товар на загальну суму 22 196 786, 40 грн., а відповідач 1 в свою чергу розрахувався лише частково в сумі 16 370 356, 66 грн , у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 5 826 429,74 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підставі п. 5.4 Договору оплата продукції здійснюється тільки на умовах 100 % попередньої оплати, а тому обов'язок Покупця виник до моменту поставки продукції, про що суди попередніх судових інстанцій також зазначали.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати відповідачем 1 поставленого позивачем товару, а також з врахуванням умов договору поруки від 28.01.2015, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що на користь позивача слід стягнути суму боргу за поставлений ним товар, яка складає 5 823 429, 73 грн. та солідарно з відповідачів стягнути на користь позивача 3000 грн., оскільки в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми заборгованості, позивач просив про припинення Угоди про порядок виконання зобов'язань між ТОВ "ЛМЗ" та ТДВ "Веселівський завод сухого знежиреного молока" від 04.08.2015 шляхом її розірвання.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не наводить правових підстав розірвання Угоди про порядок виконання зобов'язань від 04.08.2015, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, як необґрунтовані.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову цілком правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 908/6083/15 - без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді: М. Малетич Д. Кривда