ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 5015/4188/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Полянського А.Г.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 01.02.2016 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 5015/4188/11 господарського суду Львівської областіза позовомДочірнього підприємства "Полісінтез" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про стягнення 81 399,74 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року ДП "Полісінтез" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 81 399,74 грн., з яких 77 703,00 грн. - основний борг, 2 719, 60 грн. - інфляційні втрати, 977,14 грн. - 3% річних на підставі статей 207, 509, 510, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до видаткових накладних позивач поставив відповідачеві товар - пінополіуретан (поролон) на загальну суму 757 627, 47 грн. Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково. Сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає 77 703,00 грн.

Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії з вимогами погасити наявну заборгованість, проте останній заборгованість не погасив.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. (суддя Ю.Б. Деркач) позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь дочірнього підприємства «Полісінтез» 77 703 грн. основного боргу, 2 719, 60 грн. інфляційних втрат, 977, 14 грн. - 3% річних, 814 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар, а також простроченням виконання зобов'язання.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Львівський апеляційний господарський суд (судді: О.І. Матущак, Н.А. Галушко, Г.В. Орищин) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43, 104 Господарського процесуального кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зокрема, скаржник вважає, що видаткові накладні, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, оформленні з порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 638 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви липень 2011 року) визначено, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви липень 2011 року), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви липень 2011 року), які кореспондуються з приписами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви липень 2011 року) визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви липень 2011 року) встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до видаткових накладних № РН-000000514 від 22.06.2007 р., № РН-000000520 від 23.06.2007 р., № РН-000000568 від 09.07.2007 р., № РН-000000569 від 09.07.2007 р., № РН-000000572 від 09.07.2007 р., № РН000000582 від 10.07.2007 р., № РН000000609 від 14.07.2007 р., № РН-000000633 від 23.07.2007 р., № РН-000000638 від 23.07.2007 р., № РН-000000689 від 02.08.2007 р., № РН-000000716 від 07.08.2007 р., № РН-000000753 від 14.08.2007 р., № РН-000000750 від 14.08.2007 р., № РН-000000811 від 29.08.2007 р., № РН-000000829 від 31.08.2007 р., № РН000000830 від 31.08.2007 р. позивачем було поставлено відповідачу товар - пінополіуретан (поролон) на загальну суму 757 627,47 грн.

Судами також було встановлено, що за отриманий товар відповідач частково розрахувався у сумі 683 654,89 грн.

22.08.2008 року позивачем було надіслано відповідачу претензію № 003 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 77 703,00 грн. до 10.09.2008 р.

Також, 01.02.2011 року позивачем було надіслано відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 77 703,00 грн. до 15.02.2011 р. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 77 703,00 грн., що і стало підставою звернення до суду з вимогою погасити вказану заборгованість, а також у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання інфляційні втрати у розмірі 2 719,60 грн. та 3% річних у розмірі 977,14 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару, судова колегія вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та такими, що не відповідають приписам законодавства і спростовуються обставинами встановленими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 5015/4188/11 та рішення господарського суду Львівської області від 23.08.2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

А. Полянський