ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 4/5025/1433/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову та постанову у справігосподарського суду Хмельницької області від 09.01.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 № 4/5025/1433/12 господарського суду Хмельницької областіза заявою доУправління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області, м. Красилів Приватного підприємства "Еталон"провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк" - Поліщук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.12.2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області (далі - УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області, ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Еталон" (далі - ПП "Еталон", боржник) за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.01.2013 (суддя Баула Л.П.) визначено грошові вимоги ініціюючого кредитора - УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області до боржника ПП "Еталон" в сумі 16597,77 грн., відсутнього боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 у справі №4/5025/1433/12 на підставі ст.ст. 32, 40, 52 Закону про банкрутство затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано юридичну особу ПП "Еталон", провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Тимошенко О.М.) Юрчук М.І.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Хмельницької області від 09.01.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального зокрема, ст. ст. 12, 52, ч. 2 ст. 7 Закону про банкрутство, ст. 69 Податкового кодексу України та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Укрсоцбанк", переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі постанови судів попередніх інстанцій , на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.12.2012 порушено провадження у справі, за заявою УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області до ПП "Еталон" про визнання відсутнього боржника банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.01.2013 у справі № 4/5025/1433/12 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону про банкрутство.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутств, в порядку статті 52 Закону про банкрутство, через несплату боржником заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування на суму 10 902, 29 грн.; борг по фінансових санкціях - 4 165, 31 грн.; борг по пені - 1 530, 17 грн., що підтверджується виконавчими листами №2-а-3416/09 від 25.02.2009; № 2-а-4957/2008 від 22.09.2008; №2-а-4515/09/2270/8 від 22.03.2010, постановою суду від 30.03.2009 №2-а-3336/09/2270/8 та картками особового рахунку.

Крім того, матеріали справи свідчать, що заява про порушення справи про банкрутство ПП "Еталон" обґрунтована тим, що боржник відсутній за місцем знаходження, що на думку заявника підтверджується актом державного виконавця від 08.11.2012, крім того заявник посилався на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому в розділі "Статус відомостей про юридичну особу" зазначено - "не підтверджено".

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції на момент порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Еталон" , місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника, докази відсутності боржника за місцезнаходженням повинні бути надані ініціюючим кредитором на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Однак матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про "відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням", ініціюючим кредитором було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що враховуючи вимоги ч. 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції на момент порушення провадження у справі про банкрутство , у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, частиною 14, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, вказані записи мають різні правові наслідки та є різними правовими підставами.

Колегія суддів вважає, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено", не є належним та допустимим доказом , зі змісту вимог ст. 34 ГПК України, відсутності боржника за місцем знаходження, а лише свідчить про неподання юридичною особою реєстраційної картки відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців"

Посилання УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області на акт державного виконавця від 08.11.2012, як доказ відсутності ПП "Еталон" за його місцезнаходженням також не може вважатись належним та допустимим доказом наявності правових підстав для порушення провадження у справі відсутнього боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд Хмельницької області не надав вищевказаним обставинам в постанові про визнання боржника банкрутом належного правового аналізу, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у відсутності доказів наявності в державному реєстрі запису про "відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням" порушив провадження у справі про банкрутство ПП " Еталон" за спрощеною процедурою, безпідставно продовжив процедуру банкрутства та визнав постановою від 09 січня 2013 року боржника банкрутом, в порядку ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 09.01.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 4/5025/1433/12 скасувати.

Справу № 4/5025/1433/12 передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області на стадію порушення провадження у справі про банкрутство в іншому складі суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич