Постанова ВГСУ від 26.05.2016 року у справі №925/1356/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 925/1356/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Коробенко Г.П.розглянувши у судовому засіданні за участю представників за позовом: позивача: Лановий С.П. - дов. від 11.01.16, відповідача: Березюк Л.В. - дов. від 29.02.16,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від15.03.16у справі№925/1356/15 Господарського суду Черкаської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад"простягнення 83572,12 грн. та вилучення предмета лізингуУ судовому засіданні 12.05.16 оголошувалася перерва до 26.05.16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" 17842,02 грн. заборгованості, 64284 грн. штрафу, 2911,40 грн. пені, 316,87 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7934,59 грн. інфляційних втрат, 316,89 грн. - 3% річних, та вилучення у відповідача предмета лізингу - автомобіля ВАЗ 212140 (номер кузова: ХТА212140Е2157769, номер двигуна: 0521151, державний реєстраційний номер: АА 6849ОЕ, 2013 року випуску, білого кольору), а також документів і приналежностей до нього: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ499571, державний реєстраційний номер АА6849ОЕ (у кількості 2-х штук), комплект ключів, сервісна книжка, інструкція з експлуатації транспортного засобу, передавши їх позивачу. Позивач посилався на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №000118 від 24.10.13 в частині сплати лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.15 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь відповідача 17842,02 грн. боргу, 3214,20 грн. штрафу, 2911,40 грн. пені, 316,89 грн. - 3 % річних, 3943,07 грн. інфляційних втрат та вилучено у відповідача спірний предмет лізингу, з документами і приналежностями. В решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з факту несплати відповідачем лізингових платежів за період січень 2014 року - серпень 2015 року за договором фінансового лізингу від 24.10.13, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у спірній сумі. Враховуючи несплату відповідачем лізингових платежів більше ніж 30 днів, суд визнав підставним та таким, що ґрунтується на договорі і законі повернення предмета лізингу позивачеві. Відмовляючи у стягненні з відповідача 6106,98 грн. штрафу за 20 випадків порушення зобов'язання, суд виходив з того, що спірним договором не передбачено нарахування штрафу у разі несплати окремо кожного лізингового платежу. Суд також дійшов висновку про помилковість здійсненого позивачем розрахунку спірної суми інфляційних втрат та вказав про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужим грошовими коштами на підставі пункту 12.1 договору, оскільки ці проценти за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, проте подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання лізингоотримувачем не узгоджується з приписами законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.16 (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) переглянуте рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 7690,92 грн. боргу, 3214,20 грн. штрафу, 1045,86 грн. пені, 143,99 грн. - 3% річних, 1992,59 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишено без змін з тих же підстав. Відмовляючи у позові про стягнення з відповідача 10151,10 грн. боргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума щомісячного лізингового платежу складається, відповідно до додатку №2 до спірного договору, з погашення суми вартості предмета лізингу, погашення відсотків та комісії. Оскільки позивач просив вилучити предмет лізингу у відповідача, то його вимога про стягнення з лізингоотримувача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишається у власності позивача, є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі. Водночас судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат і 3% річних без урахування вартості предмета лізингу та визнано підставним стягнення з відповідача 1045,86 грн. пені, 143,99 грн. - 3% річних, 1992,59 грн. інфляційних втрат.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад", яке просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що судами були порушені приписи статей 762, 806 Цивільного кодексу України, статей 42, 41, 43, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України. Він вказує на те, що не отримував у лізинг автомобіль за спірним договором; що суд необґрунтовано відмовив у призначенні у справі судової почеркознавчої експертизи. Скаржник також наголошує на тому, що не сплачував лізингових платежів, бо не отримував предмета лізингу; що графік сплати другого лізингового платежу ним не погоджувався.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити судові акти у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.10.13 між ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" - лізингодавцем та ТОВ "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" - лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №000118. За умовами цього договору лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (ВАЗ 2121 Нива), а лізингоодержувач, в свою чергу, прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами цього договору. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмету лізингу за формою, встановленою лізингодавцем (пункт 1.2). Додатком №1 до договору сторони визначили вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору та розмір авансового платежу. Згідно з пунктами 4.2.3, 4.2.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору. Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути предмет лізингу лізингодавцю у випадках, передбачених даним договором. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.4 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві на строк, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмету лізингу. Лізингоодержувач має право сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмета лізингу в додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною та розрахований за формулою, визначеній в пункті 8.2.2 договору. Розмір комісії за організацію та за передачу предмета лізингу встановлюється в додатку №1. Усі поточні авансові та лізингові платежі за даним договором сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го до 10-го числа поточного місяця, що вказується в додатках №1 та №2 (пункт 8.5). Разом з цим, пунктом 8.1 сторони обумовили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатках №1 і №2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Пунктом 8.2 договору передбачено склад лізингових платежів. Перший лізинговий платіж складається з: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (визначена у додатку №1); авансу ціни предмета лізингу (авансовий платіж визначений у додатку №1); комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу (розмір визначений у додатку №1). Другий лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу (вказана у додатку №2); сплати комісії за супроводження договору (розмір комісії вказано у додатку №2). Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем незалежно від результатів його господарської діяльності і незалежно від будь-яких обставин, пов'язаних з роботою або простоєм предмета лізингу та економічною ефективністю його роботи в період лізингу, крім випадків, прямо передбачених цим договором. Лізингові та інші платежі відповідно до даного договору не зменшуються й не припиняються під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації предмета лізингу, або в іншому випадку, коли лізингоодержувач не може використовувати предмет лізингу за призначенням з будь-якої причини. Датою виконання будь-якого платежу за даним договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених договором фінансового лізингу та чинним законодавством України (пункти 8.5, 8.7, 8.12 договору). Пунктами 12.1, 12.2 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в додатку №2 до даного договору, до дня фактичної оплати цього платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в додатку №2 до договору фінансового лізингу, по день фактичної оплати цього платежу включно. Згідно з пунктом 12.4 договору лізингодавець має право достроково припинити дію договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі лізинговий платіж у строк, встановлений додатком №2 до даного договору, і прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до умов даного договору). У разі, коли лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання згідно з розділом 12 договору, то лізингодавець вправі стягнути заборгованість, що утворилася на день стягнення, і вимагати повернення предмета лізингу в судовому порядку згідно з положеннями чинного законодавства України. Суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що сторонами був укладений вказаний договір разом з додатками №1, №2 до нього. В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції також було установлено, що відповідач упродовж жовтня-грудня 2013 року перерахував на рахунок позивача авансовий платіж, комісію за організацію, комісію за передачу предмета лізингу в загальній сумі 67484,20 грн. згідно з додатком №1 до договору та відшкодував вартість страховки КАСКО за спірним договором. Апеляційний господарський суд також установив, з підтвердженням матеріалами справи, що 13.12.13 за актом приймання-передачі предмета лізингу (підписаному позивачем і відповідачем) ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" передало, а ТОВ "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" прийняло предмет лізингу: ВАЗ 212140-120-40, номер кузова - ХТА212140Е2157769, номер двигуна - 0521151, та приналежності до нього. Установив суд і те, що відповідач, отримавши у користування предмет лізингу, платежі за спірним договором згідно з додатком №2 до договору у повному обсязі не сплачував; що ним було внесено лізингові платежі лише за вісім місяців - дві проплати 15.04.14 і 26.06.14 в сумі 5097,72 грн. і 5097,72 грн., відповідно (тобто у розмірі встановленому договором з додатком №2); що відповідач сплачував лізингові платежі у розмірі встановленому договором, з урахуванням графіків сплати першого і другого лізингового платежу (додатки №1, №2). Отже, як установив суд, заборгованість відповідача за період з 10.01.14 до 10.08.15 за спірним договором (без урахування вартості предмета лізингу) становить 7690,92 грн. (відсотки та комісія). Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" 17842,02 грн. заборгованості, 64284 грн. штрафу, 2911,40 грн. пені, 316,87 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7934,59 грн. інфляційних втрат, 316,89 грн. - 3% річних, та вилучення у відповідача спірного предмета лізингу з документами. Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь відповідача 17842,02 грн. боргу, 3214,20 грн. штрафу, 2911,40 грн. пені, 316,89 грн. - 3 % річних, 3943,07 грн. інфляційних втрат та вилучено у відповідача спірний предмет лізингу, з документами і приналежностями. В решті позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 7690,92 грн. боргу, 3214,20 грн. штрафу, 1045,86 грн. пені, 143,99 грн. - 3% річних, 1992,59 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишено без змін. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими актами у справі в частині задоволення позову (про стягнення 7690,92 грн. боргу, 3214,20 грн. штрафу, 1045,86 грн. пені, 143,99 грн. - 3% річних, 1992,59 грн. інфляційних втрат). В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому переглядаються колегією суддів в оскарженій частині. Відповідно до приписів статі 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 Цивільного кодексу України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг"). За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність. Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, апеляційний господарський суд установив, що позивач на виконання умов спірного договору передав відповідачеві в лізинг автомобіль ВАЗ 212140 і документи на нього; що вказаний автомобіль був прийнятий відповідачем за актом приймання передачі; що відповідачем у відповідності до умов договору були перераховані на рахунок позивача авансовий платіж, комісія за організацію, комісія за передачу предмета лізингу, сплачена вартість страховки. Установив суд апеляційної інстанції і те, що відповідачем сплачувалися лізингові платежі у розмірі встановленому спірним договором, з урахуванням додатків до нього (графіки сплати першого і другого лізингового платежу); що він вніс лізингові платежі за договором тільки за вісім місяців (з 10.01.14 до 10.08.14). Отже, як установив суд апеляційної інстанції, лізингоодержувач не виконував належним чином зобов'язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за спірним договором у розмірі 7690,92 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано те, що оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, то вимога позивача про стягнення з лізингоотримувача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишається у власності позивача, судом вірно визнана безпідставною. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 29.10.13 у справі №3-31гс13. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Довід скаржника про те, що графік сплати другого лізингового платежу ним не погоджений не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк спростовується встановленими судом обставинами. Як установив суд апеляційної інстанції, спірний договір був укладений з додатками; крім того, відповідач сплачував лізингові платежі у відповідності до умов спірного договору та додатків до нього. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції у призначенні експертизи, визнаються неспроможними, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого апеляційним господарським судом установлено не було. Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглянув відповідне клопотання відповідача та навів обґрунтовані мотиви за якими його відхилив. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції; їм надавалася оцінка судом; та вони стосуються переоцінки доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, і те, що порушень чи неправильного застосування судами норм чинного законодавства не виявлено, правових підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

В частині відмови у позові судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -