ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 924/1831/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Студенця В.І.

розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.03.16

у справі№924/1831/15господарського судуХмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВолочинського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПац В.О. (дов. від 13.05.14)відповідачаГурц Н.В. (дов. від 30.11.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення із Волочинського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" 340389,85 грн. пені, 55827,61 грн. інфляційних нарахувань та 144616,90 грн. 3% річних у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/2701-ТЕ-34.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.01.16 (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Саврій В.А., суддів: Мамченко Ю.А., Дужич С.П.), в позові відмовлено з посиланням на те, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором № 351/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судами неправильно оцінені умови договору про організацію взаєморозрахунку, які слід розуміти наступним чином: "Сторони дійшли згоди, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно організації проведення сторонами взаєморозрахунків". Висновок судів про те, що з моменту укладання договору про взаєморозрахунки сторони не мають претензій стосовно виконання договору від 28.12.12 №13/2701-ТЕ-34, не ґрунтується на поданих документах та досліджених обставинах справи. Скаржник зазначає, що договором від 24.09.14 №351/30 про організацію взаєморозрахунків, сторони урегулювали питання порядку та сплати суми основного боргу, та жодним чином не врегульовували (не змінювали) порядок нарахування та сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.08.12 Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (покупець) укладено договір №13/2701-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, за пунктом 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ. На виконання умов договору позивач у січні-грудні 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4692221,26 грн., який був ним оплачений повністю, але з порушенням встановлених строків.

24.09.14 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП "Тепловик" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №351/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30. Згідно п.6 договору №351/30, КП теплових мереж "Тепловик" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 3289384,31 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.12 №13/2701-ТЕ-34. Відповідно до ч.2 п.9 договору №351/30, з метою виконання договору, сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості. Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п.14 Договору № 351/30).

На виконання умов даного договору, згідно платіжного доручення від 10.10.14 відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №13/2701-ТЕ-34 від 28.12.12 на суму 3289384,31 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з відповідача 1029834,36 грн., з яких 340389,95 грн. пені, 144616,90 грн. - 3% річних, 544827,61 грн. інфляційних втрат, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №13/2701-ТЕ-34 від 28.08.12. Суди в позові відмовили з посиланням на відсутність підстав для стягнення фінансових нарахувань, так як відповідач не порушив своїх договірних зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Враховуючи умови оплати за газ, які сторонами передбачались в п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/2701-ТЕ-34, із врахуванням доказів про оплату боргу, суди встановили, що відповідач допустив порушення умов вказаного договору.

Враховуючи наявність заборгованості за поставку природного газу, позивач згідно умов договору (п.7.2.) за несвоєчасне проведення розрахунків комунального підприємства теплових мереж „Тепловик" нарахував пеню в сумі 340389,85 грн. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача нарахування за встановленим індексом інфляції в розмірі 544827,61 грн. та 3% річних в сумі 144616,90 грн.

Втім, як встановлено судами, 24.09.14 між сторонами укладений договір №351/30 про організацію взаєморозрахунків. Положеннями пункту 6 договору №351/30 передбачено, що КП теплових мереж "Тепловик" м. Волочиськ перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 3289384,31 грн. за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.12 № 13/2701-ТЕ-34. Пунктом 9 договору №351/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Пунктом 14 договору №351/30 сторони встановили, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов'язання, зокрема, припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Враховуючи умови даного договору, суди дійшли вірного висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб здійснили прощення боргу в частині фінансових нарахувань та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором №351/30, і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі №351/30, тому суди правомірно відмовлено у стягненні пені в розмірі 340389,85 грн., трьох процентів річних в розмірі 144616,90 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 544827,61 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах: від 09.09.14 у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 30.09.14 у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16.09.14 у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012р., у справі №924/1265/13 від 25.03.15 та у справі №917/2520/14 від 16.09.15.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.16 у справі №924/1831/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

В. І. Студенець