ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 920/1737/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівКорсака В.А., Данилової М.В.за участю представників:позивачаБохан С.О., дов. від 31.12.15відповідачаЛепишко О.І., дов. від 02.12.15розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.03.16у справі№920/1737/15 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРИШ ЛТД"простягнення 251 315,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРИШ ЛТД" 187000,00 грн. основного боргу, а також 52155,07 грн. пені, 2997,12 грн. - 3 % річних та 9163,00 грн. інфляційний втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення оплати за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.12.2015 у справі №920/1737/15 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Гетьман Р.А., Івакіна В.О.) в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові з огляду на приписи статті 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що судами належним чином не з'ясовані обставини щодо переривання строку позовної давності шляхом визнання відповідачем свого боргу.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАРИШ" (покупцем) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №001/СГП/С від 20.10.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити сільськогосподарську продукцію (цукор) в асортименті, у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього. Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язувався здійснити 100% оплати за товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця у строк 20 банківських днів із дати виставлення рахунку-фактури.

Судами установлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних: № 10566 від 21.10.2011 на суму 361950,00 грн., №10567 від 22.10.2011 на суму 127000,00 грн., №10569 від 24.10.2011 на суму 539750,00 грн., №10568 від 25.10.2011 на суму 241300,00 грн., всього на загальну суму 1270 000,00 грн.

Однак, як установлено, відповідач оплатив товар несвоєчасно та не в повному обсязі на суму 1083 000,00 грн., розмір заборгованості станом на день розгляду спору становить 187 000,00 грн. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Кодексу). Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами статті 267 Кодексу особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що факт нездійснення відповідачем оплати суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 187000,00 грн. не спростовується і не заперечується відповідачем, а також підтверджується матеріалами справи; водночас, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові з огляду на приписи статті 267 Цивільного кодексу України.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Статтею 264 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами належним чином не перевірені доводи позивача у справі щодо наявності обставин, які свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, позивач в клопотанні від 08.12.2015 повідомляв місцевий господарський суд про наявність зазначених обставин та просив відкласти розгляд справи для надання відповідних доказів. Втім, місцевий господарський суд зазначене клопотання не задовольнив, розглянув справу без з'ясування вказаних обставин. Не звернуто місцевим господарським судом також уваги на наявність часткових оплат, які, з огляду на приписи статті 264 Цивільного кодексу України, також можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на відсутність електронного цифрового підпису на електронному листі від 15.06.2015, доводи та пояснення позивача належним чином не перевірив, обставини справи щодо листування сторін (у тому числі і не електронного) належним чином не досліджував.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.16 у справі №920/1737/15 господарського суду Сумської області та рішення господарського суду Сумської області від 09.12.15 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий Г.Фролова

Судді В.Корсак

М.Данилова