ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 904/11035/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16

у справі№904/11035/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"простягнення суми за участю представників від:позивачаПац В.О. (дов. від 13.05.14)відповідачаМиткалик Є.В. (дов. від 08.07.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" 52936,58 грн. пені, 11 226,24 грн. - 3% річних, 19 509,49 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16 (суддя Колісник І. І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто пеню у сумі 28913,86 грн., 3 % річних у сумі 10207,21 грн., інфляційні втрати у сумі 19509,49 грн., судовий збір у сумі 1168,60 грн. Розстрочене виконання рішення суду на шість місяців за наступним графіком: 12984,41 грн. та 1168,60 грн. судового збору - до 31.03.16; 12984,41 грн. - до 30.04.16; 12 984,41 грн. заборгованості - до 31.05.16; 12984,41 грн. заборгованості - до 30.06.16; 12984,41 грн. - до 31.07.16; 12984,42 грн. - до 31.08.16. У решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суди зменшили розмір пені, належний до стягнення, на 40%.

Не погодившись з судовими актами в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 24022,72 грн. та надання розстрочки виконання рішення, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у вказаній частині, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 24022,72 грн. в задоволенні яких відмовлено господарським судом Дніпропетровської області, а також відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення. Скарга обґрунтована порушенням судами ст. 233 ГК України, ст. ст. 224, 258, 549-551, 625 ЦК України та ст. ст. 43, 83 ГПК України. У решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Відповідач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.12 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (продавець) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2390-БО-3. На виконання цього договору протягом січня - грудня 2013 позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 19943781,88 грн. За спожитий природний газ відповідач розрахувався, сплативши 19943781,88 грн., однак, з порушенням строку.

За порушення строків виконання зобов'язань позивач нарахував відповідачу, пеню, 3% річних та інфляційні. Розрахунок пені та 3% річних визнано судами невірним, здійснено власний розрахунок та встановлено, що сума пені має складати 48189,77 грн., сума 3 % річних - 10207,21 грн.; інфляційні в сумі 19509,49 грн. визнані такими, що обраховані вірно. Скаржник у своїй касаційній скарзі не заперечує проти таких висновків судів (щодо належності розрахунків), тому вони не перевіряються та не ревізуються судом касаційної інстанції. Позивач заперечує проти судових актів в частині зменшення пені на 40% та проти розстрочення виконання рішення.

Зменшуючи пеню, належну до стягнення, та надаючи розстрочку, суди послалися на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору (п.1.2), поставлений відповідачеві природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, має місце тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, що підтверджується копією балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.09.15.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про необхідність зменшення пені з огляду на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. У даному випадку судами попередніх інстанцій правомірно враховані обставини, за яких господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла з об'єктивних причин, відповідач самостійно повністю сплатив суму боргу, а порушення строків було незначним та виправлено безпосередньо у короткий термін, а також враховуючи те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, через що суди дійшли висновку про можливість скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 40%. Даний висновок суд касаційної інстанції вважає правомірним та залишає судові акти без змін в частині зменшення неустойки.

Крім того, суди дійшли висновку про необхідність надання відповідачу розстрочки виконання рішення, виходячи із тих же підстав, які слугували причинами зменшення неустойки. Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує такі висновки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо ( пункти 7.1.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ).

Доводи, покладені в основу задоволення клопотання про зменшення неустойки, дають підстави для задоволення клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення, однак строком на шість місяців, який є аналогічним строку примусового виконання судового рішення майнового характеру, передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16 справі №904/11035/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І.М. Васищак