ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа № 910/10275/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивачаВакуленко С.В. дов. від 29.07.2016відповідачаГуцул В.О. дов. від 04.01.2017розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі№910/10275/16 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" доКомунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" провизнання недійсною третейської угоди (п.5.1 договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009) ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про визнання недійсною третейської угоди (пункт 5.1 договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу №225/136 від 01.03.2009).

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 01.03.2009 між ним та відповідачем укладено договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу №225/136. В пункті 5.1 договору сторонами викладене третейське застереження. Проте, позивач вважає, що вказана третейська угода, що викладена у формі третейського застереження в пункті 5.1 договору №225/136 від 01.03.2009 підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з визнанням недійсним договору №225/136 рішенням третейського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.), позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсною третейську угоду, яка викладена у формі третейського застереження у пункті 5.1 договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009 в частині, а саме, щодо вирішення спорів щодо визнання недійсним договору в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" (зареєстрований Міністерством юстицію України 14.09.2004, свідоцтво №001-т.с) згідно з його регламентом, за місцезнаходженням цього третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2 оф. 70.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 204, 205 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника, посилаючись на вказані норми права, суди дійшли помилкових висновків щодо підвідомчості та підсудності третейським судам спорів про визнання договору недійсним.

Також заявник вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення статей 257, 260, 261 Цивільного кодексу України, дійшли помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли третейський суд виніс рішення у справі №32/15, тобто 14.08.2015.

Крім того, скаржник посилається на те, що позивачем не доведено, а судами не встановлено, які саме обставини були встановлені рішенням третейського суду від 14.08.2015 у справі № 32/15, які є на думку суду підставою для поновлення строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання третейського застереження недійсним, оскільки сам факт укладення договору, в якому містилося таке третейське застереження, з порушенням положення Закону України "Про ціни та ціноутворення", не є підставою для його поновлення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 26.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2009 між Комунальним підприємством по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (сторона 2) було укладено договір №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу (далі - договір), відповідно до умов якого сторона 1 надає в користування стороні 2 місце в мережевому каналі штучних споруд: Південний міст довжиною 1256,0 м.п., Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 1594,7 м.п. та міст Є.О. Патона довжиною 1543,2 загальна довжина 4393,9 м.п.

Вказаний договір згідно пункту 7.1 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом календарного року з правом пролонгації. Сторони зобов'язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Додатковою угодою №1 від 30.11.2009 сторонами продовжено дії договору до 31.12.2010.

Згідно пункту 5.1 договору всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв'язку з ним, в тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" (зареєстрований Міністерством юстиції України 14.09.2004, свідоцтво №001-т.с.) згідно з його регламентом, за місцезнаходженням цього Третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, оф. 20.

На підставі вказаного третейського застереження, викладеного в пункті 5.1 договору №225/136 від 01.03.2009, 14.08.2015 Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачі" виніс рішення у справі №32/15, яким визнав договір №225/136 від 01.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та Комунальним підприємством по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" недійсним.

Звертаючись до суду, позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскільки рішенням третейського суду договір №225/136 від 01.03.2009 визнано недійним в цілому, то і третейська угода, викладена в ньому у вигляді третейського застереження також є недійсною, а також, що положення про передачу на розгляд до третейського суду спорів про визнання недійсним договору, яке міститься в оскаржуваному третейському застереженні, суперечить законодавству України, адже передбачає розгляд спорів третейським судом, які до його компетенції не відносяться.

Приймаючи рішення про визнання недійсною третейську угоду, яка викладена у формі третейського застереження у пункті 5.1 договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009 в частині, а саме, щодо вирішення спорів щодо визнання недійсним договору в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" (зареєстрований Міністерством юстицію України 14.09.2004, свідоцтво №001-т.с) згідно з його регламентом, за місцезнаходженням цього третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2 оф. 70 місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили із наявності підстав для визнання його недійсним.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що на момент прийняття оскаржуваних рішень у даній справі договір від 01.03.2009 №225/136 був визнаний недійсним на підставі рішення постійно діючого незалежного Третейського суду у справі №32/15 від 14.08.2015, а відтак судами не враховано правових наслідків такого визнання, і відповідно, наявності у позивача порушеного (оспорюваного) права або охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом у справі.

Також, у справах №910/4492/16, № 910/5249/14 предметом спору було визнання недійсним договору від 01.03.2009 №225/136

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що Вищий господарський суд України у постанові від 12.04.2016 у справі №910/29266/15 за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про визнання недійсним договору №225/136 від 01.03.2009 вказав, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у статті 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено випадки, в яких третейська угода є недійсною і ці обставини підлягали з'ясуванню місцевим господарським судом як компетентним судом. Натомість, суди не перевірили відповідність третейської угоди правилам, встановленим статтею 12 цього Закону, обмежившись лише спростуванням недійсності такої угоди за наслідками прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/10275/16 та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О. Сибіга

В. Швець