ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року Справа № 927/1355/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. -головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі№ 927/1355/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4про стягнення 107004,80 грн.
за участю представників:
від позивача-Яковіщук Я.М.,від відповідача-ОСОБА_6,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2016 (суддя Репех В.М.) позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково. Стягнуто із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 57771,27 грн. заборгованості, 866,57 грн. судового збору. В частині стягнення 22786,69 грн. боргу за холодне та гаряче водопостачання позов залишено без розгляду, відмовивши в решті позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (у складі колегії суддів: Баранця О.М., Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову, і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та обставини справи, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване із Комунального підприємства по утворенню житлового господарства Шевченківського району у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.
Відповідно до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 18 від 04.10.2001 з моменту створення та до лютого 2007 року КП УЖГ було виконавцем всіх житлово-комунальних послуг в Шевченківському районі.
На підставі рішення Шевченківського районної у м. Києві ради від 19.02.2007 № 187 "Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району м. Києва" з лютого 2007 року КП УЖГ стало виконавцем тільки комунальних послуг. Підприємство здійснює облік, нарахування, збір платежі від мешканців та власників житлових приміщень за спожиті комунальні послуги, проводить контроль своєчасності виконання споживачами зобов'язань з оплати комунальних послуг. У період із квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.
З метою виконання статутних завдань та на підставі ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" укладено договір № 5 від 01.01.2009 про забезпечення надання комунальних послуг, відповідно до умов якого КП "ЦОС Шевченківського району" мало право надавати комунальні послуги та виступати в якості виконавця комунальних послуг у межах переліку будинків, які відображені в додатку № 1 до договору № 5 від 01.09.2009.
Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", як виконавець комунальних послуг в 2007 році делегувало повноваження щодо здійснення нарахувань за комунальні послуги КП "ЖЕК "Сирець"Шевченківського району у м. Києві ради"
Відповідно до п. 1.1.2 договору доручення № 9 від 30.03.2007 Комунальне підприємство "ЖЕК "Сирець" Шевченківського району у м. Києві ради мало укладати договори з власниками, орендарями нежилих приміщень на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 202,1 кв.м, згідно з договором купівлі-продажу, яке використовується ФОП ОСОБА_4 для підприємницької (господарської) діяльності.
Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, в особі директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сірець" Шевченківської районної у м. Києві ради Каплуна М.М., що діє на підставі статуту та довіреності № 9 від 30.03.2007 (надалі Сторона-1) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі Сторона-2) 01.04.2007 укладено договір № 92 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.
Відповідно до п. 1.1 договору Сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах за тарифами, визначеними в додатку 1 до договору.
Сторона - 2 користується приміщеннями, загальною площею 202,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу.
Сторона - 1 зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг за першою вимогою сторони-2 інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг.
Згідно з п. 2.1.2 Сторона-1 в 3-х денний термін з моменту надходження від виробника послуг розрахунків зобов'язана надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.
Сторона-2 у 3-й термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це Сторону-1 у зазначений термін.
У випадку несплати коштів за спожиті комунальні послуги Сторона -1 має право стягнути зі Сторони -2 на користь виробників комунальних послуг прострочену заборгованість згідно з чинним законодавством.
Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що у випадку встановлення окремих засобів обліку теплової енергії, холодного водопостачання, тощо на комунальні послуги Сторона - 2 укладає договори прямих поставок з виробниками (постачальниками) таких послуг, про що в одноденний термін інформує Сторону-1.
У період з 14.09.2010 по 27.06.2014 відбулось фактичне споживання комунальних послуг з опалення, гарячого та холодного водопостачання ФОП ОСОБА_4
Позивачем 27.01.2015 направлено відповідачу претензію від 22.01.2015 із зазначенням заборгованості, з вимогою про оплатити та укласти договір на постачання комунальних послуг. До претензії додано рахунки на оплату комунальних послух за весь період заборгованості.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач не оплатив спожиті комунальні послуги за період з 14.09.2010 по 27.06.2014.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суди дійшли до правильного висновку, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ним. Відсутність договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі.
Вимоги позивача про стягнення нарахувань з централізованого опалення підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовано задоволено судами з урахуванням часткової оплати згідно з проведеною відповідачем 09.09.2013 оплатою - 12000,00 грн.
Суди дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача про оплату комунальних послуг з постачання холодної та гарячої води не можуть бути задоволенні, оскільки відсутні належні докази які б підтверджували кількість наданих цих послуг та їх вартість.
В матеріалах справи є наданий відповідачем акт від 12.05.2009 про опломбування на водомірному вузлі водолічильника за участю представника розрахункового департаменту ВАТ "АК "Київводоканал" та представника абонента ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з актом опломбування на водомірному вузлі водолічильника ЛК-15 № 6470710 показники - 00056 м.кб.
Відповідачем надано докази звернення до позивача про необхідність обстеження лічильників холодного та гарячого водопостачання і фіксації їх показників (заява відповідача від 20.05.2013, вхідний номер позивача 2790), а також заяву про проведення перерахунку за гарячу воду згідно з показниками лічильника (заява від 23.08.2013, вхідний номер позивача 4557).
Відповідачем надано акт від 30.05.2013 про зняття показників квартирних лічильників ХВП, ГВП відповідно до якого показники лічильників за гаряче водопостачання- 00089 м.кб, за холодне водопостачання - 00135 м.кб.
Акт складено представником позивача та відповідача, який затверджений начальником департаменту обслуговування та розрахунку з населенням КП "ЦОС в Шевченківському районі".
Факт наявності у відповідача водолічильника підтверджує позивач, надавши наряд - замовлення на надання КП "ЦОС Шевченківського району" послуг з поставки на облік та опломбування квартирних лічильників обліку води від 07.08.2013, докази надання цих послуг: акт про надання послуг № 30541 від 02.07.2013 та докази оплати, рахунок на оплату № 31133 від 02.7.2013.
Таким чином суди дійшли до правильного висновку, що позивач знав про наявність лічильника у відповідача на гаряче та холодне водопостачання, проводив зняття показників лічильників. Проте розрахунки позивач надав суду, виходячи з нормативів споживання.
Відповідно, справляння плати за нормами при наявності засобів побудинкового чи поквартирного обліку не допускається.
Крім цього, ухвалою від 26.11.2015 та від 22.12.2015 судом першої інстанції зобов'язано позивача надати належні докази розміру суми заборгованості та належні докази в підтвердження надання послуг з холодного та гарячого водопостачання (належний розрахунок цих послуг). Позивач вимоги суду не виконав.
Ухвалою суду першої інстанції від 10.12.2015 зобов'язано сторони провести звірку взаємних розрахунків. Сторонами звірку розрахунків не проведено. Двосторонній акт звірки позивачем не надано. Відповідач з'явився на звірку до позивача, доказів відмови від підпису акта звірки не надано.
При таких обставинах суди дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з холодного та гарячого водопостачання підлягають залишенню без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні належні докази у підтвердження кількості наданих цих послуг та їх вартості, і позивач на вимогу суду без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Суди дійшли до правильного висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивач про стягнення річних та інфляційних, оскільки позивачем не надано належних доказів які б свідчили про надіслання відповідачу розрахунків, платіжного доручення (квитанції) про суму оплати спожитих комунальних послуг відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, заявив про сплив позовної давності за заборгованістю, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати за фактично спожиті комунальні послуги.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу України).
Судами встановлено, що КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" згідно з поданими до суду поясненнями зазначало про переривання позовної давності шляхом здійснення оплат за фактично спожиті комунальні послуги та за договором.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Судами встановлено, що відповідачем сплачено 12000 грн. за опалення за 2010 рік.
Суди дійшли до правильного висновку, що у даному випадку відбулось переривання позовної давності щодо заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, тому підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 927/1355/15 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.
Судді: Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.