ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 922/2687/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Ємельянова А.С., Овечкіна В.Еза участю представників: від прокурора: від відповідача2: розглянув касаційну скаргу Зарудяна Н.О. ОСОБА_5, ОСОБА_6 Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2015р.у справі№ 922/2687/15 господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радидо 1.Харківської загальноосвітньої школи |-||| ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення комунального майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. (суддя Прохоров С.А.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. (судді: Істоміна О.А., Плужник О.В., Тарасова І.В.) рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. залишено без зміни.

Суд дійшов висновку, що прокурор не обґрунтував, яким чином укладення спірного договору порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі першого або другого відповідачів, в чому полягає таке порушення, тому визнав, що правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього відсутні.

З урахуванням встановлених по справі обставин також дійшов висновку про безпідставність вимог прокурора про зобов'язання СПДФО ОСОБА_5 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_5, оскільки вони ґрунтуються на вимогах про визнання спірного договору недійсним, які, як зазначено вище, задоволенню не підлягають.

Прокурор в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матерального права, позовні вимоги задовольнити.

Прокурор доводить, що приміщення школи належить до об'єктів освіти та не може використовуватись не за призначенням, а саме, відповідно до умов спірного договору: "під солярій, пункт прокату книг, майстерня з ремонту одягу, перукарня". Невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу, на думку скаржника, не є підставою для визнання правомірним договору оренди, оскільки нормами чинного законодавства встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою. Також, посилаючись на положення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважає, що передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонено законом. Крім того, зауважує, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Державні санітарні норми та правила "Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №678 від 01.08.2013, яким забороняється здача в оренду як основних приміщень, так і приміщень дошкільних навчальних закладів, які не використовуються у навчально-виховному процесі, та знаходяться на території навчального закладу. У зв'язку з цим, договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 2594 від 25.01.2006 р., укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_5 та додаткові угоди до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, , укладено всупереч вимогам законодавства, а тому мають бути визнані недійсним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у відзиві доводи касаційної скарги про неправильне застосування ст. 63 Закону України "Про освіту" заперечила, вважає, що встановлені судами обставини не свідчать про те, що орендовані приміщення використовувалися у навчально-виховній роботі або наявнсть їх технологічного звязку з навчальним процесом, вважає, що судами не встановлено порушення прав дітей, мотиви застосування апеляційною інстанцією норм законодваства вірними, тому висновки про те, що спірний договір не суперечить законодавству правильні і просить у задоволенні скарги відмовити, оскаржувані рішення та постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора та представника другого відповідача, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимоги визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_5; зобов"язати СПДФО ОСОБА_5 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_5

Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради №955 від 12.07.1997 р. "Про реорганізацію закладів освіти в Жовтневому районі", рішенням №1146 від 24.12.1997р. "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу № 271 Жовтневого району", рішенням Жовтневої райради № 8-16 від 06.01.98 р., наказом відділу освіти Жовтневого району м. Харкова № 6 від 12.01.1998 р. (правонаступником якого є другий позивач) був ліквідований дошкільний заклад загального розвитку №271 по АДРЕСА_1

Будівля дитячого закладу була передана в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області школі для розміщення початкових класів. Передане школі приміщення було вирішено використати для проведення навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів.

25.01.2006 року між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (орендодавцем) та СПДФО ОСОБА_5 (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2594, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, - нежитлове приміщення загальною площею 110,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, з метою використання: 93,2 м2 - для розташування перукарні на базі науково-виробничого навчання; 17,4 м2 - та для розташування пункту прокату книг (а.с. 116-119 т. 1).

На виконання умов вказаного договору, 25.01.2006 року сторонами підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення(будівлі), а саме, частини нежитлових приміщень першого поверху площею 110,6 м2 в двоповерховій нежитловій будівлі.

15.03.2011 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., відповідно до якої, у зв'язку зі зміною балансоутримувача нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_1, орендодавцем по договору оренди визначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

01.01.2012 сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., у відповідності до якої, договір оренди було викладено в новій редакції, а балансоутримувачем нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_1, (орендодавцем по договору оренди) зазначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

25.10.2012 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, якою внесли зміни у п. 3.1. та п. 3.2. розділу 3 договору в частині розміру орендної плати та п. 10.1. розділу 10 договору, яким врегульовано строк дії, умови зміни та розірвання договору.

Термін дії договору за даною додатковою угодою встановлено до 25.09.2015 року.

Відмовляючи в позові про визнання договору недійсним суд дійшов висновку, що чинне на час укладення спірного договору законодавство передбачало наявність у навчальних закладів будівель, споруд, обладнання, яке безпосередньо не пов'язане з освітньою діяльністю, та дозволяло здавати такі об'єкти в оренду як додаткові джерела фінансування, у зв'язку з цим, частину приміщень, які не використовувались навчальним закладом у навчально-виховному процесі, відповідно до норм чинного законодавства та п.5.4 Статуту школи, з метою запобігання безхазяйного використання зайвих приміщень, і були передані школою в оренду суб'єктам господарської діяльності, спірне орендоване приміщення розташоване в окремому крилі будинку та не має сполучення з його частиною, пристосованою для організації навчально-виховного процесу учнів 1-4 класів, а також відмежоване від неї стіною приміщення, не використовується школою у навчально-виховному процесі.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку про не доведення порушення прав вихованців та осіб, які працюють у даному навчальному закладі, а також фінансування на утримання орендованого приміщення за рахунок коштів відповідного бюджету, тому визнали, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. разом з додатковими угодами до нього відповідає вимогам діючого законодавства і обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.

Касаційна інстанція вважає такі висновки суду такими, що не відповідають нормам права, що регулює спірні правовідносини з таких мотивів.

Частиною другої статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальну середню освіту" систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Статтею 9 Закону Україну "Про загальну середню освіту" визначено, що школа І - III ступенів належить до загальноосвітніх навчальних закладів.

Судом встановлено, що за змістом п. 1 Статуту, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №54 має правовий статус навчального закладу, отже є загальноосвітнім навчальним закладом.

Згідно ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, законом визначено обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто пов'язане з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Таким чином, судам належить надати оцінку оспорюваному договору на предмет мети використання переданого в оренду обєкту, встановити обставини, що свідчать про те, чи пов'язана діяльність орендаря з навчально-виховним процесом та чи є передбачає вона мету надання освітніх послуг.

Судами не встановлено чи було визначено в навчальних та виховних планах Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 питань взаємовідносин сторін оспорюваного договору, зокрема, у сфері співпраці з тих питань, що можуть бути оцінені як таі, що мають мету навчання чи професійної орієнтації, виробничої практики учнів цієї школи.

В порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судами не встановлено обставин та не надано їм правової оцінки в обґрунтування висновку щодо законності використання орендованого приміщення, яке є частиною об'єкта освіти, за призначенням, пов'язаним з навчальним та науковим процесом.

Судами не врахована практика Вищого господарського суду України у справах повязаних із використанням обєкт для діяльності не повязаної із навчальено-виховним процесом, застосування норм матерального та процесуального права у спірних правовідносинах.

Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. у справі №922/2687/15 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді А. Ємельянов

В.Овечкін