ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 921/888/15-г/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. -головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі№ 921/888/15-г/16 Господарського суду Тернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз"про стягнення 2651, 94 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 36564, 43 грн. 3% річних; 182822, 15 грн. пені,

за участю представників:

від позивача-Смакота Н.І.,від відповідача-не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз" про стягнення 2651, 94 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 36564, 43 грн. 3% річних; 182822, 15 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі № 921/888/15-г/16 (суддя Хома С.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 90298,95 грн. пені (50% від суми 180 597,91 грн.); 26606,21 грн. 3% річних; 2647,87 грн. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; 4197,04 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М., Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі № 921/888/15-г/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову в частині відмови в задоволенні позову, і прийняти нове рішення щодо стягнення 90298,95 грн. пені.

Розглянувши матеріали та обставини справи, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (надалі продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (надалі покупець) 30.03.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 4-2012-ВТВ відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору № 4-2012-ВТВ) передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.02.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 4682 тис. куб. м. Обсяг газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.11.1 договору № 4-2012-ВТВ договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.02.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв в період з березня 2012 року по липень 2012 року 1402,002 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 5 426 307,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 30.06.2012, від 31.07.2012, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Звертаючись до суду, позивач посилається на порушення зобов'язань відповідно до укладеного між сторонами договору, а саме: відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожитий газ, оплачуючи надані послуги з порушенням термінів. Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині оплати за отримані послуги, позивач також нарахував відповідачу 182822,15 грн. пеню; 36564,43 грн. 3% річних; 2651,94 грн. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що факт прострочення оплати заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору № 4-2012-ВТВ вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 26606,21 грн. 3% річних, 2647,87 грн. інфляційних втрат та 90298,95 грн. пені є обґрунтованими і законними. Зменшуючи на 50 % заявлений до стягнення розмір пені, суди виходили з того, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи розрахунками позивача підтверджується прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди дійшли до правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційний втрат, заявлена на підставі ст. 625 ЦК України, відповідає вимогам законодавства.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, останній просить стягнути з відповідача 36564,43 грн. 3% річних (за період з 20.04.2012 по 21.01.2013) за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо. Перерахувавши суму 3% річних за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо, та з врахуванням п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення).

Позивач просить стягнути з відповідача 2651,94 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, яка нарахована за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року на суму боргу 1018419,15 грн., січень 2013 року на суму 308062,23 грн.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 2647,87 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

З'ясовуючи питання про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 182822,15 грн. пені, судами встановлено наступне.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продажу природного газу № 4-2012-ВТВ від 30.03.2012 сторонами передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1. 6.2 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши перерахунок суми пені згідно з подвійною обліковою ставкою Національного банку України (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) та з врахуванням п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, пені), колегія суддів погоджується з результатами здійсненого перерахунку судами, і зазначає, що заборгованість по пені становить 180 597,91 грн.

Згідно з ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п.3.17.4 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судами встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" перебуває у скрутному матеріальному становищі, що зумовлене тим, що відповідач не є комерційною структурою, з 01.07.2015 не здійснює діяльність з постачання природного газу; єдиною статтею доходу станом на сьогоднішній день є розподіл (транспортування) природного газу, що не дає в повній мірі забезпечити належний рівень обслуговування газопроводів та газоспоживаючого обладнання з метою забезпечення безаварійного газопостачання, також здійснити оплату штрафних санкцій, відсотків. Як вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.06.2015 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" зазначено збиток за звітний період у розмірі 48145 тис. грн. Постановою державного виконавця від 28.07.2015 при примусовому виконанні наказів господарського суду Тернопільської області, накладено арешт на кошти ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на рахунках у фінансових установах в межах суми 8281316,21 грн. При зазначених обставинах, примусове стягнення штрафних санкцій (пені) спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" грошових коштів, що призведе до блокування господарської діяльності і вилучення коштів з інших статей витрат, таких як заробітна плата, видатки на оплату обов'язкових платежів до бюджету та цільових фондів, витрат на обслуговування газопроводів та газоспоживаючого обладнання з метою забезпечення безаварійного газопостачання.

З огляду на викладене та, враховуючи виконання зобов'язання боржником - повного погашення суми основного боргу, судами на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшено розмір пені на 50% відсотків та задоволено її в розмірі 90298,95 грн.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, тому підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 921/888/15-г/16 Господарського суду Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 921/888/15-г/16 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.