ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 916/3240/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№916/3240/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПП-Промпоставка"простягнення 573 222,28 грн. за участю представників сторінвід позивача:Лизуненко А.В. (дов. № 161 від 01.04.2016),від відповідача:Байдерін О.А. (дов. № 1 від 21.04.2016),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПП-Промпоставка" заборгованості за договором про надання кредиту овердрафт № КОВРЮ/10319.109 від 02.09.2014 на загальну суму 573 222,28 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2015 у справі № 916/3240/15 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути із ТОВ "ДПП-Промпоставка" на користь ПАТ "Український бізнес банк" заборгованість за основним боргом у сумі 364 696,87 грн., заборгованість за процентами у сумі 93 888,24 грн., пеню, нараховану на прострочену заборгованість за основним боргом, у сумі 98 897,80 грн., пеню, нараховану на прострочені проценти, у сумі 15 739,37 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: Богатир К.В., Аленін О.Ю., Пироговський В.Т.) рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 29.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Промпоставка" (далі - вкладник), був укладений депозитний договір № ДСТБПЮ/10319.108 (далі - депозитний договір), за умовами якого вкладник передає, а банк приймає на депозит грошові кошти в сумі 29 800,00 доларів США на строк до 30.12.2014 із виплатою 5,5 % річних за користування депозитом без права поповнення.

На виконання вказаного договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок та зарахував на нього 29 800 доларів США в еквіваленті 405 452,15 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального ордеру від 29.08.2014.

За умовами депозитного договору банк зобов'язаний щомісячно перераховувати вкладнику на його поточний рахунок у цьому ж банку нараховані за депозитом відсотки та повернути вкладнику 30.12.2014 з депозитного рахунку на його поточний рахунок кошти, які там будуть станом на дату повернення депозиту.

02.09.2014 між ПАТ "Український бізнес банк" (далі - банк) та ТОВ "Донецьк-Промпоставка" (далі - позичальник) укладений договір про надання кредиту овердрафт № КОВРЮ/10319.109 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику кредит у формі "овердрафт" з лімітом кредитування 330 000,00 грн. строком до 25.12.2014 та зі сплатою 21 % річних. Згідно з п. 1.5 договору проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

За змістом положень кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути отриманий кредит "овердрафт" не пізніше 25.12.2014 (п. 4.3 договору) та щомісячно не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати суму процентів за користування кредитом "овердрафт", що нарахована за попередній календарний місяць, виходячи із встановленої договором ставки у розмірі 21 % річних. У разі, якщо дата погашення процентів припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня (п. 4.1 договору). У разі невиконання зобов'язань, визначених п. 4.3 договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 42% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення (п. 4.5 договору). Позичальник зобов'язаний повідомляти банк про обставини, що здатні вплинути на виконання зобов'язань за договором (п. 4.10 договору). При порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів і комісій, банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за договором за кожен день прострочення (п. 5.6 договору).

Згідно з п. 9.13 строк дії кредитного договору встановлений з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за договором.

Кредит за договором забезпечується заставою, яка оформлюється окремими письмовими договорами, що додаються до кредитного договору та є його невід'ємною частиною (п.п. 2.1, 2.2 кредитного договору).

07.10.2014 сторони підписали додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої домовились збільшити ліміт кредитування до 365 000,00 грн.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 02.09.2014 між ПАТ "Український бізнес банк" (далі - заставодержатель) та ТОВ "Донецьк-Промпоставка" (далі - заставодавець) укладений договір застави майнових прав (далі - договір застави) на кошти за депозитним договором № ДСТБПЮ/10319.108 від 29.08.2014 (з усіма додатковими угодами до нього). За умовами цього договору в заставу передано право вимоги на суму 29 800,00 доларів США зі сплатою 5,5% річних і строком повернення 30.12.2014.

Відповідно до п. 2.4 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги за кредитним договором, а саме: суму кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також витрат, які заставодержатель понесе у випадку звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 3.1 договору застави передбачено, що заставодержатель має право:

- у разі невиконання або виникнення обставин, які виключають можливість належного виконання заставодавцем зобов'язання за кредитним договором, а також у випадку ліквідації заставодавця чи в разі порушення відносно заставодавця провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом звернути стягнення на предмет застави шляхом реалізації майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги. Реалізація майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги за цим договором здійснюється на умовах та на підставі укладеного договору відступлення права вимоги заставодавця за депозитним договором (далі - договір відступлення) з наступним перерахуванням грошових коштів, які складають суму права вимоги в рахунок виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором шляхом їх списання на підставі доручення клієнта, що міститься в договорі відступлення (п. 3.1.1 договору застави);

- перевести на себе права вимоги на підставі укладеного договору відступлення у випадку невиконання або неможливості виконання заставодавцем його зобов'язань за кредитним договором (п. 3.1.2 договору застави).

02.09.2014 між ТОВ "Донецьк-Промпоставка" (далі - первісний кредитор) та ПАТ "Український бізнес банк" (далі - новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (далі - договір відступлення) за депозитним договором № ДСТБПЮ/10319.108 від 29.08.2014.

Пунктом 3 договору відступлення встановлено, що він вступає в дію з моменту настання якої-небудь із подій: невиконання або неналежне виконання ТОВ "Донецьк-Промпоставка" якого-небудь зобов'язання за кредитним договором; виникнення яких-небудь обставин, які можуть вплинути на виконання ТОВ "Донецьк-Промпоставка" зобов'язань за кредитним договором; порушення первісним кредитором зобов'язань, передбачених п. 3.4. договору застави; ліквідації первісного кредитора чи в разі порушення справи про банкрутство.

Згідно з п. 4 договору відступлення з моменту набуття чинності даним договором до нового кредитора переходить право вкладника за депозитним договором. Враховуючи вищезазначений перехід прав вкладника за депозитним договором до нового кредитора, первісний кредитор доручає ПАТ "Український бізнес банк", а ПАТ "Український бізнес банк" бере на себе зобов'язання з моменту набуття чинності даного договору списувати з депозитного рахунку суму коштів, які утворюють право вимоги в рахунок виконання зобов'язань ТОВ "Донецьк-Промпоставка" за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 договору відступлення сторони погодили, що з моменту виконання вищезазначеного списання суми коштів, зобов'язання за кредитним договором в сумі 330 000 грн. вважаються виконаними.

07.10.2014 сторони з урахуванням збільшеного ліміту кредитування до 365 000,00 грн. підписали додаткову угоду до договору відступлення, якою внесли відповідні зміни до положень п.п. 3, 5 цього договору.

Відповідач згідно з новою редакцією статуту від 26.12.2014 змінив найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьк-Промпоставка" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПП-Промпоставка".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, банк посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, у зв'язку з чим станом на 31.07.2015 у ТОВ "ДПП-Промпоставка" виникла заборгованість на загальну суму 573 222,28 грн., з яких: 364 696,87 грн. основного боргу, 19 241,51 грн. процентів за користування кредитом, 88 074,36 грн. процентів за простроченим боргом, 98 897,80 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 15 739,37 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Водночас позивач зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.12.2014 № 844 ПАТ "Український бізнес банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.04.2015 № 265 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український бізнес банк". Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2015 № 87 розпочато процедуру ліквідації банку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач доводив, що зобов'язання ТОВ "ДПП-Промпоставка" за кредитним договором припинилися у зв'язку з набранням чинності договором про відступлення права вимоги за депозитним договором.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог ПАТ "Український бізнес банк" та задовольнив позов у заявленому до стягнення розмірі. Відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції зазначив, що звернення стягнення на предмет застави є правом позивача, а не його обов'язком. Встановивши, що ПАТ "Український бізнес банк" не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави, господарський суд вказав на наявність правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції посилався на встановлені ним обставини щодо набрання чинності укладеним між сторонами договором про відступлення права вимоги і як наслідок припинення зобов'язань ТОВ "ДПП-Промпоставка" за кредитним договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні норми містить і ст. 67 ГК України, якою передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За договором банківського вкладу (депозиту) згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частиною 2 ст. 1060 ЦК України (у редакції на момент виникнення даного спору) було передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 546, 572, 589 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Зокрема, згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права; заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.12.2014 відповідач направив на адресу ПАТ "Український бізнес банк" лист, в якому повідомив про відсутність можливості своєчасно та у повному обсязі виконати зобов'язання за кредитним договором через фінансові труднощі товариства, у зв'язку з чим просив здійснити погашення кредитної заборгованості в повному обсязі за рахунок депозитних коштів заставодавця.

Банк отримав вказаний лист відповідача 19.12.2014. Строк повернення кредиту настав 25.12.2014, однак банк не вчинив жодних дій, спрямованих на списання коштів з депозитного рахунку ТОВ "ДПП-Промпоставка" в рахунок погашення кредитної заборгованості товариства.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, а також в частині надання документів з фінансової та статистичної звітності товариства вступив у дію укладений між сторонами договір відступлення права вимоги.

Апеляційний господарський суд правомірно відхилив доводи банку з посиланням на відсутність правових підстав для звернення стягнення на депозитні кошти ТОВ "ДПП-Промпоставка", адже вказаним листом від 15.12.2014 позичальник фактично доручив ПАТ "Український бізнес банк" провести списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення кредитної заборгованості товариства, строк повернення якого настав 25.12.2014.

Банк як новий кредитор відповідно до умов п. 4 договору відступлення взяв на себе зобов'язання з моменту набуття чинності даним договором списувати грошові кошти з депозитного рахунку товариства в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Отже, з моменту вступу в дію договору відступлення до банку перейшли права вкладника за договором депозиту, а зобов'язання ТОВ "ДПП-Промпоставка" за кредитним договором припинилися.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід відхилити, адже в оскарженій постанові судом встановлено, що обов'язок ПАТ "Український бізнес банк" здійснити списання грошових коштів з депозитного рахунку позичальника виник до введення тимчасової адміністрації та відкликання банківської ліцензії.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі №916/3240/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова