ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 915/1468/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А0215 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 у справі № 915/1468/15 господарського суду Миколаївської області

за позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215доДержавного Південного виробничо-технічного підприємства простягнення 46 096, 28 грн., за участю представників

Генеральної прокуратури України: Шекшеєвої В.І.,

Міністерства оборони України: Тужикова М.А.,

Військової частини А0215: Качмара Г.М.,

відповідача: Віштала Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного Південного виробничо-технічного підприємства про стягнення 46 096, 28 грн., з яких: 19 429, 01 грн. пені та 26 667, 27 грн. штрафу за порушення умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 123/14 від 01.08.2014.

Рішенням господарського суду Миколаївської області 07.10.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Військової частини А0215 16 929, 01 грн. пені та 24 167, 27 штрафу. В задоволенні позову в частині стягнення 2 500 грн. пені та 2 500 грн. штрафу відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 змінено. Позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Військової частини А0215 14 267, 77 грн. пені та 26 667, 27 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Військова частина А0215 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Військовою частиною А0215 (замовником) та Державним Південним виробничо-технічним підприємством (виконавцем) 01.08.2014 укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 123/14, за умовами якого виконавець зобов'язується надати у 2014 році послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціального призначення, 33.12.2. - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: лот №3-поточний ремонт типових елементів заміни РЛО 5Н64, РЛС 9С15М.

За умовами п. 1.4 договору, виконавець здійснює надання послуг після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визнає обсяги закупівлі послуг, відповідно до специфікації послуг (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, сума договору становить 380 961 грн. Ціна послуг визначена за результатами проведення процедури торгів у протоколі погодження ціни послуг (додаток № 2 до договору).

Умовами п. 5.1 договору передбачено, що послуги надаються не пізніше 01.11.2014, після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4. договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг.

Згідно з п. 5.9 договору зобов'язання виконавця з надання послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акта приймання наданих послуг та акта прийому-передачі.

Положеннями п. 7.2 договору передбачено, зокрема, що за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених у п. 5.1. договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Договір діє до 25.12.2014, за винятком гарантійних зобов'язань, які діють до повного їх виконання.

На виконання умов договору 05.08.2014 замовник листом за № 350/129/138/1571 повідомив виконавця про готовність до виконання умов договору у повному обсязі.

Судами обох інстанцій встановлено, що акти приймання наданих послуг № 224 та 225 підписані повноважними представниками сторін без зауважень, скріплені печатками сторін на загальну суму 380 961 грн. лише 22.12.2014.

Зазначаючи, що відповідач порушив строки виконання робіт на 51 день, Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено строки виконання послуг за договором. Крім цього, враховуючи, що відповідач є державним підприємством, позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що розрахунок суми пені має арифметичні помилки, а тому, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що належною до стягнення сумою пені є 14 267, 77 грн. Крім цього, місцевий господарський суд не навів обґрунтованих доводів та виняткових обставин, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру суми штрафних санкцій, у зв'язку з чим в цій частині рішення також змінено.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного господарського суду в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини А0215, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений судами факт порушення відповідачем строків надання послуг за договором понад 30 днів, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь Військової частини А0215 штрафу.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності виняткових обставин для зменшення розміру суми пені та штрафу.

Разом з тим, апеляційним господарським судом помилково здійснено розрахунок пені з урахуванням облікової ставки НБУ, оскільки не були враховані положення ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2 договору, якими передбачено, що за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, у зв'язку з чим постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 в частині стягнення пені підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Державного Південного виробничо-технічного підприємства на користь Військової частини А0215 19 429, 01 грн. пені. В решті постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з Державного Південного виробничо-технічного підприємства на користь Військової частини А0215 підлягає стягненню 2 009, 70 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги, 2 192, 40 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до п. 2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 скасувати в частині стягнення пені. В цій частині прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного Південного виробничо-технічного підприємства (ЄДРПОУ 14310796) на користь Військової частини А0215 (ЄДРПОУ 24981451) 19 429, 01 грн. пені.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі № 915/1468/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного Південного виробничо-технічного підприємства (ЄДРПОУ 14310796) на користь Військової частини А0215 (ЄДРПОУ 24981451) 2 009, 70 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги, 2 192, 40 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Малетич М.М.

Борденюк Є.М.