ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 914/4537/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (далі - Управління),

на рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2015 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2016

зі справи № 914/4537/14

за позовом Управління

до приватного підприємства "ТЕХНЕ - СІМС", м. Львів (далі - Підприємство),

про стягнення 33 588,02 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Чижович І.З.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 29 821,62 грн. заборгованості за договором та 3 766,40 грн. пені.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2015: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Управління: 29 821,62 грн. основної заборгованості, 604,93 грн. пені і 1 827 грн. витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015: задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з Управління стягнуто на користь Підприємства 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 зазначені рішення і постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2015 (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. - головуючий, Кордюк Г.Т., Михалюк О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а судові витрати покласти на Підприємство. Скаргу з посиланням на приписи Господарського кодексу України (далі - ГК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

10.11.2011 Управлінням (орендодавцем) і Підприємством (орендарем) підписано договір № 14-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - Договір), за умовами якого:

- орендодавець зобов'язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності павільйону площею 56,0 кв.м (тротуар, газон тощо), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. І. Гонти (пункт 2.1.1);

- термін дії Договору - 3 роки (пункт 7);

- орендар сплачує орендодавцю плату за користування об'єктом площею 56,0 кв.м щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 800,15 грн. (пункт 3.2).

Як стверджувало Управління, Підприємством орендні платежі сплачувалися не в повному обсязі, а тому станом на 17.11.2014 у останнього виникла заборгованість у сумі 29 821,62 грн. Крім того, відповідно до пункту 4.1 Договору позивачем нарахована пеня в сумі 3 766,40 грн.

Управління стверджувало, що на виконання умов Договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об'єкт оренди, визначений пунктом 2.1.1, однак акт приймання-передачі сторонами не підписувався, оскільки в оренду передавався елемент благоустрою, а саме певна частина тротуару, газону і т.п.

Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 № 2451 затверджено Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - Положення). Дане положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.

На підставі Положення сторонами підписано Договір, предметом якого є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.12.2009 № 3087.

Згідно з пунктом 3.3 Договору конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Всупереч нормам статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що була чинна на момент підписання Договору) в останньому відсутні такі істотні умови, як: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Також у даній статті передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Однак перелічені документи у матеріалах справи відсутні.

При укладенні Договору сторони не узгодили такої істотної умови договору, як його об'єкт, оскільки орендодавець жодним чином не зазначив, який саме елемент благоустрою (тротуар, чи газон, чи якийсь інший елемент) надається в оренду, а також не ідентифікував та не визначив місцезнаходження конструктивного елементу благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми площею 56,0 кв.м, яку за Договором зобов'язувався надати у тимчасову оренду Підприємству. Посилання в Договорі на те, що об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Гавришкевича - вул. І. Гонти, не наділяє місцезнаходження об'єкту певними ідентифікаційними ознаками, дані вулиці є паралельними і не мають точок перетину.

Відповідно до пункту 1.6 Положення підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.

Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 № 2452 затверджено Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 16.02.2012 №1266 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.03.2009 № 2452" внесено зміни до зазначеної ухвали Львівської міської ради із заміною слів "Дозвіл на встановлення відкритого літнього майданчика" словами "Паспорт відкритого літнього майданчика".

Підприємство стверджує, що ані дозвіл, ані паспорт на об'єкт уповноваженими органами не видавалися.

Управління зазначає, що дозволом на розміщення малої архітектури фактично є ухвала Львівської міської ради від 03.12.2009 № 3087, якою об'єкт оренди було внесено до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм та визначено площу об'єкту 56 кв.м.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням не подано доказів того, що ухвала Львівської міської ради від 03.12.2009 № 3087 є дозволом на розміщення малої архітектури і замінює собою дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування, як це передбачено у пункті 1.6 Положення.

При укладенні Договору сторонами не досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, необхідних для договорів даного виду, а саме щодо предмета договору.

Незважаючи на факт підписання Договору, у матеріалах справи відсутні докази його виконання сторонами, зокрема, докази того, що об'єкт оренди фактично передавався відповідачу, відсутній акт передачі об'єкту, відсутні докази розміщення відповідачем на елементах благоустрою об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, а також докази сплати коштів за Договором.

Факт підписання Договору без отримання необхідного дозволу та відсутність доказів подальшого розміщення таких об'єктів є свідченням того, що Договір як юридичний факт не відбувся, а, отже, не виникає жодних правовідносин між його сторонами.

Оскільки Договір є неукладеним, то правові підстави для стягнення з Підприємства боргу та пені за таким договором відсутні.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених останнім сум заборгованості за Договором та пені.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Попередні судові інстанції з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, з'ясувавши, що: при укладенні Договору сторони не узгодили такої істотної умови договору, як його предмет; підписання Договору без отримання необхідного дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення та відсутність доказів про подальше розміщення таких об'єктів свідчить про те, що цей договір як юридичний факт не відбувся та правовідносин між його сторонами не виникло, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують, оскільки пов'язані з установленням обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній. Проте згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів стосовно порушення або неправильного застосування судовими інстанціями правил статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Посилання скаржника на рішення Вищого господарського суду України у справах №№ 914/4365/14 та 914/4366/14 за позовами Управління до ПП "Укргал-Плюс" не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідні судові рішення прийняті за іншої фактично-доказової бази (інших з'ясованих судами фактичних обставин та поданих сторонами доказів), ніж у даній справі.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 зі справи № 914/4537/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій