ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 913/967/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк М. Малетича, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 02.03.2016Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 913/967/15за позовомДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 5 781,74 грну судове засідання представники сторін не з'явились,заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості у розмірі 2 863,51 грн, пені у сумі 1196,63 грн, 3% річних у сумі 139,68 грн, інфляційних втрат у сумі 1581,92 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.12.2015 (суддя С.Смола), залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів: Н. Ломовцева, Н. Будко, О. Склярук), позовні вимоги задоволено частково шляхом присудження до стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у сумі 03,00 грн, пені у сумі 1196,63 грн, 3% річних у сумі 139,67 грн, інфляційних втрат у сумі 1565,75 грн. Провадження у справі у частині стягнення заборгованості у сумі 2860,51 грн припинене.

Судові рішення мотивовані наступним.

05.11.2001 між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладений договір №604 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з п.6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У п.7.2.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 Договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з 15.10.2001 та діє до 15.10.2002.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дію відповідно на кожний наступний рік, починаючи з 2002 року.

У матеріалах справи міститься заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 б/н від 13.09.2009 до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", у якій відповідач просив припинити договір №604 від 05.10.2001 у відповідності до п.10.2 Договору, у зв'язку з тим, що в приміщенні встановлено автономне опалення.

Вказана заява отримана позивачем 17.09.2009, що підтверджується відміткою на даній заяві.

Таким чином, договір припинив свою дію з 15.10.2009.

Разом з тим, 09.11.2005 сторонами складений Акт обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, з якого вбачається, що на підставі проекту 34-2003-ОВ від 08.12.2003 проведена реконструкція системи опалення, з 31.03.2005 приміщення переведено на автономне (газовий котел) опалення. Вказаний акт підписаний обома сторонами.

Актом встановлено, що в приміщеннях знаходиться 20 м опалювальних стояків з тепловіддачею 0,716 Гкал на рік, з 31.03.2005 відділ збуту ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" нарахування за опалення магазину за адресою: АДРЕСА_1, здійснює по діючим тарифам на момент розрахунку за 0,716 Гкал на рік, а володілець щорічно, до 1 жовтня, здійснює оплату розрахункової величини 0,716 Гкал на рік по діючим тарифам.

Факт надання послуги до приміщення відповідача підтверджується актами про включення/відключення теплоустановок №000000025 від 25.10.2012, №000001363 від 13.10.2013, №0138 від 23.10.2014.

З матеріалів справи вбачається, що за опалювальні сезони 2012-2013 років, 2013-2014 років, за жовтень 2014 - квітень 2015 років ним поставлено теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача на загальну суму 2 863,51 грн, з метою оплати вартості якої відповідачеві виставлені рахунки, докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до акту від 31.03.2005 позивачем за опалювальні сезони 2012-2013 років та 2013-2014 років виставлялися відповідні рахунки не помісячно, а за рік з урахуванням положень п.2 висновків комісії зазначеного вище акту, відповідно до яких відповідач щорічно, до 1 жовтня здійснює оплату розрахункової величини 0,716 Гкал на рік за діючими тарифами.

Як зазначено позивачем, відповідач отримані послуги за опалювальні сезони 2012-2013 років, 2013-2014 років, за жовтень 2014 - квітень 2015 років не оплатив, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 2 863,51грн.

Відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду перерахував позивачу грошові кошти, що підтверджується копіями квитанцій від 10.11.2015 №0.0.458804355.1 у сумі 1666,88 грн та від 12.11.2015 №0.0.459900941.1 у сумі 1193,63 грн, що разом складає 2860,51 грн.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, припинив провадження у справі в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді у сумі 2860,51 грн, а решту заборгованості у розмірі 03,00 грн присудив до стягнення.

Водночас, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3 % річних у розмірі 139,68 грн, інфляційних втрат у розмірі 1581,92 грн та пені у розмірі 1196,63 грн, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 139,68 грн за період з 12.11.2012 по 30.09.2015, інфляційних втрат у розмірі 1565,75 грн за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року та пені у розмірі 1196,63 грн.

Разом з тим, апеляційним господарським судом щодо доводу апелянта відносно демонтування приборів опалення та встановлення автономної системи опалення в нежитловому приміщенні, зазначено, що акт обстеження технічного стану системи теплоспоживання від 31.03.2005 не свідчить про належне відключення приміщення відповідача від єдиної системи централізованого опалення будинку у порядку передбаченому чинним законодавством.

Згідно з п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 №1497 споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень. Правилами передбачено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

При цьому, заявник касаційної скарги зазначає, зокрема, про відсутність обов'язку оплачувати заявлену позивачем вартість теплової енергії з огляду на наявність автономного опалення; відсутність повідомлень позивачем щодо зміни тарифів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Спір у справі виник з приводу обов'язку відповідача - особи, що перейшла на автономне опалення, щодо оплати теплової енергії, яка постачається через опалювальні стояки з тепловіддачею 0,716 Гкал, що знаходяться у приміщенні відповідача.

Судові рішення про задоволення позову засновані на тому, що позивачем доведений факт поставки відповідачу теплової енергії, заборгованість за яку сплачена відповідачем у розмірі 2 860,51 грн з 2 863,51 грн у процесі розгляду спору. Враховуючи вказане суди припинили провадження у справі в частині стягнення 2860,51 грн, та, відповідно, стягнули решту заборгованості у розмірі 03,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію судів попередніх інстанцій про те, що перехід відповідача на автономне опалення, наявність дозволу на здійснення якого відповідачем не доведена, не є підставою для звільнення останнього від обов'язку оплачувати теплову енергію з розрахунку тепловіддачі опалювальних стояків, які є невід'ємною частиною опалювальної системи багатоквартирного будинку і знаходяться на території приміщення відповідача.

Враховуючи вказане, задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 03,00 грн, інфляційних втрат, 3 % річних та пені, з урахуванням здійсненого судами перерахунку, є обґрунтованим.

З огляду на вказане, оскаржені судові рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 913/967/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

М. Малетич

С. Могил