ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 912/903/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016у справі№ 912/903/13 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Кіровоградської областіпро стягнення 585897 грн. 93 коп.за участю представників сторін: від позивача- Майданевич Г.А.,від відповідача- Лукашевська Ю.А.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області 29.07.2013 у справі № 912/903/13 стягнуто із Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 585897 грн. 93 коп. заборгованості, з яких: 361058 грн. 09 коп. пені, 224839 грн. 84 коп. 3% річних, 11718 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради частково задоволено; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2013 змінено, зменшено розмір пені до 180529 грн. 05 коп.

На виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2013 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 видано 04.10.2013 відповідний наказ.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулось до місцевого Господарського суду із заявою, в якій просило суд визнати наказ Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2013 у справі № 912/903/13 таким, що не підлягає виконанню; в частині стягнення 180529 грн. 05 коп. пені, 224839 грн. 84 коп. 3% річних, а також 11718 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Як на підставу для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник вказав на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 423-VIII від 14.05.2015.

За результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом Кіровоградської області винесено ухвалу від 25.12.2015 у справі №912/903/13, якою відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 залишено без змін.

Приймаючи вказані судові акти, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що п. 3 ч. 3 р. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (який набрав чинності 06.06.2015 р. та змінений 01.10.2015) не врегульовано питання щодо можливості списання пені, 3% річних та витрат з оплати судового збору, на стягнення яких видано наказ Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2013.

Не погоджуючись з наведеним, Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі заявник посилається на невідповідність висновків місцевого та апеляційного господарських судів обставинам справи та неправильне застосування ними норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Частина 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Вказане роз'яснено в п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Розглядаючи заяву відповідача про визнання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2013 у справі № 912/903/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 180529 грн. 05 коп. пені, 224839 грн. 84 коп. 3 % річних, 11718 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Пунктом 3 ч. 3 р. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015 (який набрав чинності 06.06.2015 та змінений 01.10.2015), ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який втратив чинність повністю з 01.10.2015) доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.01.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24-ть місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Дана реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін".

Виходячи із системного аналізу п. 3 ч. 3 р. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом (06.06.2015), за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014, сплачену у період з 06.06.2015 до 06.09.2015.

При цьому, попередніми судовими інстанціями досліджено, що наведеним Законом не передбачено можливості списання 3% річних та інфляційних втрат, оскільки дані нарахування за своєю правовою природою не є штрафними або фінансовими санкціями, а виступають компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу. На компенсаційний характер таких нарахувань, зокрема, вказав Верховний суд України у постанові від 15.11.2010 у справі №4/720.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015 Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради не мало непогашеної заборгованості перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за природний газ, спожитий до 01.01.2014.

З огляду на це, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що списання пені та 3% річних за прострочення оплати поставленого природного газу за договором від 31.12.2010 № 8/11-ТЕ не підпадає під дію ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Крім цього, на підставі цього Закону не підлягає списанню судовий збір.

Враховуючи викладене, з огляду на зміст п. 3 ч. 3 р. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №423-VIII від 14.05.2015, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та законними. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності даних висновків.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду вважає відсутніми підстави для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційним господарськими судом повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі фактичні обставини, що мали значення для прийняття рішення за результатами розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та правильно застосовано відповідні правові норми до даних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі №912/903/13 Господарського суду Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі №912/903/13 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.