ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 911/4820/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року

у справі № 911/4820/15

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 100981,15 грн.

.

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Дунаєвський І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12 січня 2016 року (суддя Кошик А.Ю.) у справі № 911/4820/15 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 100 981,15грн. задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 10, код 37606213) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 32783,17 грн. пені, 13456,25 грн. 3% річних, 54517,82 грн. інфляційних та 1511,36 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року (судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В рішення господарського суду Київської області від 12 січня 2016 року у справі № 911/4820/15 в частині задоволених позовних вимог скасовано. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 12 січня 2016 року

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області укладений договір № 13/2132-ТЕ- 17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач передає у власність відповідача у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками, а останній зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний на загальну суму 470 717,62 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року, від 28 лютого 2013 року, від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року та від 24 січня 2014 року б/н на загальну суму 470 717,62 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення коштів, позивач зазначив, що відповідачем на момент подачі позову в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились з простроченнями, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 32 967,38 грн. пені, 54 517,82 грн. інфляційних та 13 495,95 грн. 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що умови договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків не містять положень щодо внесення змін у договір № 13/2132-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, в тому числі щодо строків оплати поставленого газу, п. 16. Договору № 771/30 стосується відсутності претензій стосовно предмета цього ж Договору № 771/30, а не Договору № 13/2132-ТЕ-17 поставки газу. Суд врахував, що п. 6.1. Договору № 13/2132-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу визначено строки оплати поставленого природного газу, і відповідна умова Договору №13/2132-ТЕ-17 не змінювалась в установленому законодавством порядку. Поставлений протягом 2013 року природний газ мав бути оплачений протягом того ж 2013 року (поставка за грудень підлягала оплаті у січні 2014 року), однак Договір № 771/30 було укладено лише 14.10.2014 року і такий Договір не містить умов щодо зміни строків оплати чи звільнення Покупця від відповідальності за Договором № 13/2132-ТЕ-17.

Таким чином, Договір № 771/30 про організацію взаєморозрахунків стосуються виключно порядку та послідовності застосування бюджетної субвенції, до того ж на частину вартості поставленого протягом 2013 року природного газу (поставлено на 470 717,62 грн., а за Договором № 771/30 передбачено відшкодування 232768,46 грн.), тому відсутні підстави вважати зміненим порядок розрахунків за договором № 13/2132-ТЕ-17.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що Договором про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2132-ТЕ-17 та дійшов висновку, що уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків сторони узгодили те, що зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунку дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка припустилась неналежного виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, НАК "Нафтогаз України" було укладено Договір № 771/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік"), відповідно до умов п. 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взасморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30.

Згідно з пунктами 3-9 Договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Стороні першій у сумі 232 768,46 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок Сторони другої кошти у сумі 232768,46 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона друга перераховує на рахунок Сторони третьої кошти у сумі 232 768,46 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона третя перераховує на рахунок Сторони четвертої кошти у сумі 232 768,46 грн. для погашення частини заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона четверта перераховує на рахунок Сторони п'ятої кошти у сумі 232768,46 грн. для погашення частини заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона п'ята перераховує на рахунок Сторони останньої кошти у сумі 232 768,46 грн., у тому числі ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28 грудня 2012 року № 13/2132-ТЕ-17 за 2013 рік. Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Згідно з п. 16. Договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, умовами Договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу.

На виконання Договору про організацію взаєморозрахунків відповідач за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасив основний борг перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Водночас, згідно з пунктом 16 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2132-ТЕ-17.

Водночас, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами, порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого сторони узгодили, що зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунку дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

З огляду на викладене Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2016 року зі справи № 911/4820/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Картере

С. С. Самусенко