ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 911/3963/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Корнілової Ж.О.,суддів:Овечкіна В.Е., Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р.та на рішенняГосподарського суду Київської області від 10.11.2015 р.У справі№ 911/3963/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільсортнасіннєовоч"про витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

від позивача:Буш А.В.,від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. Приватне акціонерне товариство "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільсортнасіннєовоч" про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України. Позивач є власником майна на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 08.09.2009, яке видано на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2003 та рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2015 р. (суддя Заєць Д.Г.) у справі № 911/3963/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. (у складі колегії суддів: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний павільйон-магазин, який позивач просить витребувати з володіння відповідача, належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2003 р.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. та рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2015 р., а справу направити на новий розгляд.

Розглянувши матеріали та обставини справи, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Рішенням Державної технічної комісії від 25.12.1997 р. встановлено, що павільйон-магазин ВАТ "Сортнасіннєовоч" по вул. Головатого готовий до введення в експлуатацію, загальною площею 45 кв.м., торгівельною площею 28,98 кв.м.

Зазначене підтверджується актом Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації № 25 від 25.12.1997 р. Вказаний павільйон введено в експлуатацію як тимчасову споруду, про що на акті Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації № 25 від 25.12.1997 р. здійснено відмітку "тимчасово".

Відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно за позивачем від 27.03.2003 р. зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, серед об'єктів якого зазначено магазин-павільйон по вул. Головатого, площею 42,9 кв.м.

Між Відкритим акціонерним товариством "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч", яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч", (позивач-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільсортнасіннєовоч" (відповідач-покупець) 11.04.2003 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавцем продано, а покупцем куплено павільйон-магазин "Мрія", загальною площею 45,2 кв.м., за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Привокзальна, 4А.

Пунктом 3 договору сторонами погоджено, що об'єкт продано за договором за 19350, 00 грн., ПДВ 20% - 3870, 00 грн., а всього з ПДВ -23220, 00 грн.

Відповідно до п. 6 договору право власності на павільйон-магазин у покупця виникає з моменту підписання цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 11.04.2003 р. відповідачем сплачено позивачу 23220, 00 грн., що підтверджується квитанціями № 13 від 15.04.2003 р. на суму 11842, 00 грн., № 14 від 15.04.2003 р. на суму 5689, 00 грн. та № 15 від 15.04.2003 р. на суму 5689, 00 грн.

Павільйон-магазин, загальною площею 45,2 кв. м, за адресою: м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 4А, придбано відповідачем у позивача за відплатним договором, який виконано сторонами в повному обсязі.

Між Бориспільською міською радою (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільсортнасіннєовоч" 17.06.2004 р. укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В., реєстровий № 1926.

Відповідно до п. 3 договору оренди землі на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не знаходяться, оскільки магазин-павільйон "Мрія" є тимчасовою спорудою за адресою: м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 4 А, відповідно в договорі оренди земельної ділянки за вказаною адресою не зазначено про об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці.

Доводи скаржника, що магазин-павільйон, який йому належить на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та технічним паспортом № 103 на нежитлове приміщення "Мрія" і павільйон-магазин "Мрія", придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу, це різні об'єкти, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що погодження місця будівництва, а також всі погоджувальні документи для будівництва павільйону-магазину "Мрія" були надані для здійснення будівництва по вул. Головатого, вказана вулиця зазначена в свідоцтві про право власності на нерухоме майно позивача.

Позивачем отримано від КП "Виробниче управління комунального господарства" довідку № 37 від 03.04.2003 р., що спірний магазин-павільйон "Мрія" вважається за адресою вул. Привокзальна, 4 А, у зв'язку з чим у договорі купівлі-продажу від 11.04.2003 р. адресою спірного майна зазначено вул. Привокзальна, 4 А.

Крім цього, згідно з копією накладної № 86 від 18.04.2003 р. позивачем передано відповідачеві магазин "Мрія", інв. № 520.

Доводи позивача, що спірний магазин-павільйон "Мрія" має інв. № 524, не продавався відповідачеві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем не доведено наявність у нього на момент продажу 11.04.2003 р. двох магазинів-павільйонів "Мрія" під різними інвентарними номерами, а за однією адресою: перетин вулиць Головатого та Привокзальної в м. Бориспіль в районі ж/д вокзалу.

Судами встановлено, що різні інвентаризаційні номери можуть бути лише технічною опискою, яка, зважаючи на наявні докази в матеріалах справи, не спростовує доводи відповідача щодо належності йому на праві власності спірного павільйону "Мрія". Різниця в площах спірного майна, що зазначена в договорі купівлі-продажу від 11.04.2003 р. (45,2 кв.м.), дублікаті свідоцтва про право власності від 08.09.2009р. (42,9 кв.м.), виходячи з системного аналізу всіх наявних доказів в матеріалах справи, не свідчить про наявність двох різних об'єктів, а є лише технічною опискою, що не може бути підтвердженням доводів позивача, і не спростовує факт набуття відповідачем права власності на спірне майно.

Крім цього, на підтвердження своїх доводів щодо користування павільйоном-магазином "Мрія" з моменту укладення договору купівлі-продажу від 11.04.2003 р., відповідачем надано судам попередніх інстанцій копії договорів про постачання електроенергії № 1019 від 20.06.2003 р. з додатками, про постачання електроенергії № 1019 від 26.08.2011 р., копії звітів про використану електроенергію ТОВ "Бориспільсортнасіннєовоч" за період з 2005 р. по 2014р., додаткову угоду до договору № 1214 від 01.06.2003 р. на охорону магазину "Мрія" та дислокацію об'єктів охорони, а також копію заяви № 24 від 11.03.2015 р. голови правління ПАТ "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" Козинця О.В. до Бориспільського міського голови про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки під спірний павільйон-магазин "Мрія" та копію відповіді заступника міського голови Ковальової Л.О. № 12-31-1830 від 08.05.2015 р. на вказану заяву, в якій зазначено про неможливість внесення звернення щодо відведення земельної ділянки на розгляд міської ради, оскільки на дану земельну ділянку укладено договір оренди земельної ділянки з іншою юридичною особою.

Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що спірний павільйон-магазин "Мрія", який позивач просив витребувати з володіння відповідача, належить відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 11.04.2003 р. Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 11.04.2003 р. в судовому порядку не оскаржено, не розірвано та не визнано недійсним або нікчемним, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено існування іншого об'єкта за спірною адресою, ніж той, який було придбано відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2003 р., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів про відсутність правових підстав для витребування спірного майна із законного володіння відповідача на підставі статті 387 ЦК України.

Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9,111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 10.11.2015 р. у справі № 911/3963/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Овечкін В.Е.

Ємельянов А.С.