ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/24682/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Козир Т.П., Демидової А.М., Мележик Н.І., Плюшка І.А., Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 30.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№ 910/24682/13господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"до1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 2. Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Компанія АБС ЕЛАЙД БІЛДІНГ ЕНД СТІЛ ЛІМІТЕД (ABS ALLIED BUILDING & STEEL LIMITED), 2. Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар"провизнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинівза участю представників: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Демидюк О.Б., Вабіщевич Т.В., Ненашев Є.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Юністіл" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "ОТП Банк", ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" про визнання недійсними кредитних та укладених в їх забезпечення договорів та застосування наслідків їх недійсності.

Позов мотивовано тим, що кредитні договори № CR 08-437/29-1, № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 та правочини в забезпечення їх виконання, а саме договір поруки №SR08-345/29-1, договір застави №PL08-623/29-1, договір застави №PL08-621/29-1, договір застави № PL08-622/29-1, договір застави №PL10-031/29-1, договір застави № PL09-204/29-1, договір застави № PL 10-236/29-1 суперечать п.4 ч.1 ст.63 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці, зокрема, шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. За доводами позивача у спірних договорах відсутні посилання на будь-яку відповідальність за розголошення банківської таємниці.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2014 (судді: Стасюк С.В. - головуючий, Босий В.П., Нечай О.В.) у справі №910/24682/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що наведені позивачем обставини не є підставами для визнання недійсними спірних договорів.

При цьому судом вказано на наявність у кредитних договорах №CR08-437/29-1 від 13.08.2008 та №CR08-435/29-1 від 13.08.2008 умови про передбачену чинним законодавством відповідальність банку.

Також суд вказав, що норми статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не регулюють відносини банку з поручителями та заставодавцями.

Крім того, судом встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами про визнання недійсними договору про надання кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008 та договору про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 на час подання позову сплинув. Проте, оскільки заявлені вимоги по суті не підлягають задоволенню, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Мартюк А.І., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що висновком судово-економічної експертизи підтверджується збиткова діяльність ТОВ "Юністіл" за 2009 - 2015 роки, в т.ч. що за умови порушення ПАТ "ОТП Банк" банківської таємниці з комерційної діяльності ТОВ "Юністіл" безпосередньо вплинуло на невиплату заборгованості за кредитним договором №CR08-435/29-1 від 13.08.2008 та договором про надання кредитної лінії №CR08-437/29-1 від 13.08.2008.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає обов`язкову істотну умову для укладення договору у сфері банківських послуг - застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Оскільки у спірних кредитних договорах відсутні посилання на будь-яку відповідальність банку за розголошення банківської таємниці, що є істотною умовою договору, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що такі договори не можуть вважатися укладеними. Договори забезпечення зобов`язань також є договорами, що укладаються у сфері банківських послуг між позичальником та кредитором (банком) та є похідними від кредитних договорів № CR 08-437/29-1 та № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008, а тому зазначені договори забезпечення зобов`язань є також неукладеними.

Так суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що як спірні кредитні договори, так і всі похідні від них договори забезпечення виконання зобов`язань є неукладеними, тому позов не підлягає задоволенню.

ТОВ "Юністіл", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник стверджує, що кредитні договори містять застереження щодо збереження банківської таємниці, але в порушення п.4 ч.1 ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не містять будь-якої відповідальності банку за її розголошення. Тому спірні кредитні договори мають бути визнані недійсними з огляду на норми ч.1 ст. 203 ЦК України.

Скаржник посилається на ст. 548 ЦК України, за якою недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Тому оскаржені договори поруки та застави також підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2016 у справі № 910/24682/13 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Юністіл" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2016.

ПАТ "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, враховуючи додаткові пояснення до скарги, просить постанову апеляційного господарського суду залишити в силі, змінити мотивувальну частину постанови шляхом виключення з неї висновків про неукладеність договорів.

На думку скаржника апеляційним господарським судом зроблено висновки про неукладеність оспорюваних договорів в результаті невірного застосування, зокрема, норм ст.ст.203, 215, 628, 638, 1046, 1054 ЦК України, 180 ГК України, ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У скарзі зазначається, що п.4 ч.1 ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не містить будь-яких посилань на те, що умова про відповідальність банку безпосередньо за розголошення банківської таємниці є істотною умовою кредитного договору.

Скаржник звертає увагу, що судами встановлено, що пункти 4.1 оспорюваних кредитних договорів передбачають відповідальність банку за невиконання/неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, умови оспорюваних кредитних договорів передбачають відповідальність банку, в т.ч. і за розголошення банківської таємниці у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Також, у скарзі зазначається, що судами встановлено, що сторонами частково виконано спірні кредитні договори.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі №910/24682/13 розгляд касаційної скарги ТОВ "Юністіл" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016, касаційної скарги ПАТ "ОТП Банк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/24682/13 відкладено та прийнято до спільного касаційного провадження касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 910/24682/13 і призначено їх розгляд на 12 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 заяву ПАТ "ОТП Банк" про відвід судді Плюшка І.А. у справі №910/24682/13 залишено без задоволення як безпідставну.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2016 колегією суддів Самусенко С.С. - головуючий, Мележик Н.І., Плюшко І.А. касаційні скарги у справі № 910/24682/13 прийнято до свого провадження у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.04.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 заяви ПАТ "ОТП Банк" про відвід суддів Плюшка І.А., Самусенко С.С., Мележик Н.І. у справі №910/24682/13 залишено без задоволення як безпідставні.

В судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2016 у справі №910/24682/13 ПАТ "ОТП Банк" заявлено клопотання про збільшення кількісного складу колегії суддів до семи суддів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 відкладено розгляд касаційних скарг у цій справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звернулася до Голови Вищого господарського суду України із службовою запискою, в якій вважає викладені в клопотанні мотиви для збільшення складу колегії суддів у справі №910/24682/13 щодо величезної її складності та вже сформованої позиції призначеного складу суддів надуманими, але з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо упередженості суддів просить задовольнити клопотання та збільшити склад колегії суддів до семи суддів в установленому порядку.

На підставі розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 13.04.2016 №02-05/69 згідно частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, частини другої статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 10.06.2015 № 1 для розгляду справи № 910/24682/13 сформовано колегію у складі семи суддів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Владимиренко С.В., Козир Т.П., Демидова А.М., Плюшко І.А., Мележик Н.І., Іванова Л.Б. касаційні скарги у справі № 910/24682/13 прийнято до свого провадження у відповідності із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.04.2016 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/24682/13 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.04.2016 у справі № 910/24682/13 визначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Козир Т.П., Демидова А.М., Мележик Н.І., Плюшко І.А., Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Козир Т.П., Демидова А.М., Мележик Н.І., Плюшко І.А., Барицька Т.Л., Іванова Л.Б. касаційні скарги у справі № 910/24682/13 прийнято до свого провадження.

Заяви ПАТ "ОТП Банк" про відвід суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., заявлені в судовому засіданні 26.04.2016 у справі №910/24682/13, колегією суддів Вищого господарського суду України залишено без задоволення як безпідставні.

ПАТ "ОТП Банк" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Юністіл" просить залишити її без задоволення як необгрунтовану.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги ТОВ "Юністіл" та ПАТ "ОТП Банк" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2008 між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ТОВ "Юністіл" як позичальником укладено договори про надання кредиту №CR08-435/29-1 та № CR 08-437/29-1 з наступними змінами та доповненнями.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Юністіл" 10.09.2008 між ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" як поручителем та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір поруки №SR08-345/29-1 від 10.09.2008.

Між ТОВ "Юністіл" як заставодавцем та ПАТ "ОТП Банк" укладено договори застави № PL08-623/29-1 від 23.09.2008, № PL 08-621/29-1 від 23.09.2008, № PL08-622/29-1 від 23.09.2008, № PL 10 - 031/29-1 від 08.02.2010, № PL 09 - 204/29-1 від 27.08.2009, № PL 10 - 236/29-1 від 21.09.2010.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорені кредитні договори виконано банком повністю. ТОВ "Юністіл" отримало від банку кредитні кошти, зокрема, за кредитним договором №CR08-435/29-1 - 128312587,84 грн., за кредитним договором № CR 08-437/29-1 - 82015305,47 грн.

ТОВ "Юністіл" виконало ці договори частково та повернуло на користь банку грошові кошти (з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій) за кредитним договором №CR08-435/29-1- 84100243,61 грн., за кредитним договором № CR 08-437/29-1 - 63087081,73 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав на відсутність підстав для визнання недійсними оспорених договорів згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки встановив, що ці договори є неукладеними, так як сторони не досягли згоди з усіх передбачених законом істотних умов господарського договору.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду помилковими та погоджується з мотивами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Місцевим господарським судом встановлено, що оспорювані правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ч.1 ст.61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції станом на день укладення спірних договорів) банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Судами встановлено, що в пунктах 2.1.2 кредитних договорів від 13.08.2008 банк зобов`язаний не розголошувати третім особам інформацію про позичальника, що містить банківську та/або комерційну таємницю.

За п.п.4.1 договорів за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, банк несе відповідальність у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Відсилка до норм законодавства України та відсутність у договорах конкретизації умов про відповідальність банку за розголошення банківської таємниці в цьому випадку не вказує на недійсність чи неукладеність договорів.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Позиції, що договір є укладеним у разі його виконання сторонами дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.02.2015 у справі №922/3013/14 (колегія суддів: Плюшко І.А., Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С.).

Вказаної позиції щодо застосування ст.ст. 180, 181 ГК України та відносно можливості визначення договору як неукладеного лише на стадії його укладення дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 у справі №914/2846/14.

За ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, встановивши, що на виконання кредитних договорів ПАТ "ОТП Банк" надав ТОВ "Юністіл" кредитні кошти, а останній повернув на користь банку частину боргу з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції помилково визнав ці договори неукладеними.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини та відсутність підстав для визнання правочину недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання спірних договорів недійсними.

Висновок апеляційного господарського суду про неукладеність спірних договорів з урахуванням вищенаведених встановлених судами обставин та зазначених норм матеріального права є помилковим.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.1 ст.84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Згідно п.7 ч.2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Оскільки мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів в постанові апеляційного господарського суду повністю відрізняються від мотивів, які покладено в основу рішення першої інстанції, вимоги ПАТ "ОТП Банк" про зміну лише мотивувальної частини постанови в цьому випадку не грунтуються на нормах процесуального права.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 у справі №914/2846/14. Постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2015 у справі №914/2846/14, якою було залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2015, якою було змінено мотивувальну частину рішення та визнано неукладеним оспорюваний правочин, скасовано. Рішення місцевого господарського суду від 30.09.2014 у справі №914/2846/14 про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності, Верховним Судом України залишено в силі.

Приймаючи до уваги вказане, оскільки колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком про відсутність підстав для задоволення позову з викладених в рішенні місцевого господарського суду мотивів, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню повністю, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

За ст.1119 ГПК України касаційна інстанція в межах своїх повноважень за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Юністіл" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 910/24682/13 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі №910/24682/13 залишити в силі.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Т. Козир

А. Демидова

Н. Мележик

І. Плюшко

Т. Барицька

Л. Іванова