ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/21633/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. -головуючого, Овечкіна В.Е., Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі№ 910/21633/13 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрземпроектування",третя особаПАТ Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ПАТ "КиївЗНДІЕП"про про примусове вивільнення приміщень та усунення перешкод у їх користуванні,

за участю представників:

від позивача -Маслакова І.Ю.,від відповідача -не з'явились, від третьої особи -Вегера А.А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про примусове вивільнення приміщень та усунення перешкод у їх користуванні у зв'язку з припиненням договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/21633/13 (у складі колегії суддів: Цюкало Ю.В. - головуючого, Літвінова М.Є., Ломака В.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (у складі колегії суддів: Руденко М.А. - головуючого, Дідиченко М.А., Кропивної Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/21633/13 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі - ВАТ "КиївЗНДІЕП") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрземпроектування" (далі - ТОВ "Укрземпроектування") 01.04.2010 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 692 (далі - договір), загальною площею 5884, 2 кв.м.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - "ВАТ "КиївЗНДІЕП" від 01.08.2010 № 355-р видано наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про передачу нерухомого майна" № 116 від 31.03.2010, відповідно до якого передано від ВАТ "КиївЗНДІЕП" на баланс Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - ДП "НДПІмістобудування") нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 9854, 2 кв.м., за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки 26 "А".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач набув статусу орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень № 692 від 01.04.2010 на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про передачу нерухомого майна" № 116 від 31.03.2010, згідно з яким у позивача виникло право господарського відання щодо майна, переданого в оренду відповідачу за вказаним договором. Проте наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 37 від 23.02.2015 скасовано накази Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про передачу нерухомого майна" № 116 від 31.03.2010 та "Про закріплення нежитлових приміщень" № 329 від 21.08.2010 та рекомендовано ПАТ "КиївЗНДІЕП" та ДП "НДПІ містобудування" в місячний термін вирішити питання щодо розміщення підрозділів ДП "НДПІмістобудування" в приміщеннях ПАТ "КиївЗНДІЕП" на умовах оренди.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст. 22 ГК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Виходячи із наведеного, право господарського відання щодо певного державного майна виникає у державного підприємства на підставі відповідного акта уповноваженого державного органу, зокрема, наказу міністерства, в управлінні якого перебуває дане державне підприємство.

Статтею 761 ЦК України передбачено право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено що, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що право вимагати повернення переданої у найм речі внаслідок закінчення договору найму належить саме наймодавцю, тобто особі, яка передала річ у найм та є її власником або якій належать відповідні майнові права щодо переданої у найм речі, чи у якої наявні повноваження на укладення договору найму.

Судами не звернуто увагу на те, що позивач просить повернути приміщення, загальною площею 2220, 40 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 "А". Проте у договорі оренди зазначено: приміщення, загальною площею 5884,2 кв.м.

Судами не досліджено додаткову угоду №1 від 30.04.2010 до договору оренди нежитлових приміщень № 692 від 01.04.2010, за якою орендодавцем виступає Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування".

Судами не встановлено, чи відбулось припинення вказаного договору оренди.

Судами не взято до уваги чинне розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 355-р на підставі якого приймався наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про передачу нерухомого майна" №116 від 31.03.2010, і яке регулює питання про передачу державного майна за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 "А" з балансу ВАТ Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ВАТ "КиївЗНДІЕП" на баланс Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування".

Судами попередніх інстанцій не звернуто увагу на те, що в наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №37 від 23.02.2015 не вирішено питання про переведення вказаного майна на праві господарського відання до жодної із сторін.

Судам попередніх інстанцій під час нового розгляду справи необхідно залучити для участі у справі Міністерство регіонального розвитку та будівництва та житлово-комунального господарства України для вирішення питання про право господарського відання майна, яке передано в оренду за договором від 01.04.2010 № 692.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення господарського суду Київської області від 06.04.2015 у справі № 910/21633/13 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Овечкін В.Е.

Ємельянов А.С.