ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/20565/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Шалашова В.І. дов від 21.12.2015відповідача:Прокопенко Т.Ю. дов. від 1.04.2015третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовичана рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.09.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2016у справі№ 910/20565/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"третя особаМале приватне підприємство "Беркут" провизнання правочину нікчемнимВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Актив - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (далі - позивач, банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (далі - відповідач, товариство) про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 (далі - договір від 01.09.2014) на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 203, 215, 512-515, 632, 655, 656 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України за умови встановлення судами обставин щодо відповідності ціни, за якою було відступлено банком право вимоги за кредитним договором, ринковій ціні, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову з підстав, заявлених позивачем.

Не погодившись з рішенням І та постановою апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що договір від 01.09.2014 був підписаний від імені банку особою, яка не мала на це відповідних повноважень. Крім цього ціна договору є значно нижчою від ринкової, що є підставою для визнання договору від 01.09.2014 нікчемним. Також в порушення вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України суди не розглянули заяву позивача про збільшення позовних вимог.

До Вищого господарського суду України надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2014 між ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання.

Відповідно до п.1.1. Договору, первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному Договором за наступним Кредитним договором, договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням Господарського суду міста Києва, а саме:

1.1.1. Кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та малим приватним підприємством "Беркут" (далі - третя особа, боржник).

1.1.2. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу основні засоби боржника, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та Київська область, Васильківський район, с.м.т. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.

1.1.3. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (вибори художньої ковки), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2.

1.1.4. Договором застави основних засобів від 29.01.2010, що укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (одяг), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та бульвар Лепсе, б. 53.

1.1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва №33/476 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 до 18.11.2010 в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 до 31.10.2010 в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

На виконання рішення у справі №33/476, Господарським судом міста Києва 08.04.2011 було видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011 було відкрито виконавче провадження № 27174020.

Згідно з п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Кредитним договором складає 1 200 000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.

Пунктом 2.2 згаданого Договору передбачено, що новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права, шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору у гривнях на рахунок первісного кредитора: отримувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", код ЄДРПОУ отримувача - 26253000, рахунок у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", МФО 300852 наступним чином: - 1 200 000,00 грн. новий кредитор перераховує первісному кредитору у день укладання цього Договору.

Також судами було встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк".

Спір між сторонами виник з тих причин, що на думку позивача згаданий договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є нікчемним на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права та може бути визнаний нікчемним, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Дійсно, пунктом 3 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 04.07.2014, чинній на час укладення договору) передбачено, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Отже нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, та має бути вищою або нижчою на 20 %.

Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли висновку про те, що ціна договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 відповідає ринковим цінам, які існували на момент укладення сторонами цього договору. Такий висновок судів ґрунтується на поданому відповідачем Звіті про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором, складеним ТОВ "Істерн Консалтинг Груп" та висновку судово-економічної експертизи від 29.05.2015 №SE/02/1502-05. Судами також враховано обставини щодо віднесення банком заборгованості МПП "Беркут" за кредитним договором від 13.05.2009 №0513/01 до безнадійних.

При цьому місцевий суд, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, з огляду на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України встановив відсутність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину і одночасно, встановив відсутність підстав, з якими частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує нікчемність укладеного банком правочину.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, зазначив, що наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, в порядку статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не доведено позивачем під час розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, оскільки позовна заява не містить інших підстав, окрім посилання на пункт 3 частини 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відхиляючи доводи банку стосовно того, що укладення договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, апеляційний суд виходив з того, що наведені обставини не були зазначені Банком у позові як підстава нікчемності спірного договору.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено в абзацах 1, 4 та 5 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається звернення позивача до суду І інстанції із заявою про збільшення підстав позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 нікчемним та недійсним, зокрема з підстав його підписання неуповноваженою особою. В описових частинах ухвал суду І інстанції від 24.11.2014, від 08.12.2014, від 19.01.2015, від 06.02.2015, від 13.02.2015, від 17.07.2015, від 28.08.2015 міститься посилання на цю заяву, однак наслідки розгляду цієї заяви у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 відсутні, а викладені доводи судом не розглянуті.

Наведене залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, зокрема щодо доводів банку, додатково викладених у згаданій заяві, а саме: підписання особою, яка не мала на це відповідних повноважень; вчинення правочину з порушенням положень постанови Правління Національного банку України №349/БТ від 12.06.2014р., якою ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено вчиняти ряд дій, спрямованих на відчуження майнових прав.

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції висновок щодо повного та всебічного розгляду справи в межах заявлених предмета та підстав позову.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/20565/14 скасувати.

Справу № 910/20565/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець