ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/16430/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), м. Київ (далі - Укрзалізниця),

на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015

зі справи № 910/16430/14

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

до Укрзалізниці

про стягнення штрафу і пені та зобов'язання виконати рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Прохорова Є.І., Новицького М.З.,

відповідача - Короєда С.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 122 500 000 грн. та зобов'язання виконати рішення. У подальшому розмір позовних вимог було збільшено: згідно із заявою АМК, отриманою місцевим господарським судом 01.10.2014, названий Комітет просив:

- стягнути з Укрзалізниці в доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000 грн. та пеню в сумі 100 000 000 грн.;

- зобов'язати Укрзалізницю виконати пункт 4 резолютивної частини рішення АМК від 16.07.2014 № 576-р - розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (колегія суддів у складі: Хрипун О.О. - головуючий, Власов Ю.Л., Михальська Ю.Б.): позов задоволено; з Укрзалізниці стягнуто в доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000 грн. і пеню в такій же сумі; Укрзалізницю зобов'язано виконати пункт 4 резолютивної частини рішення АМК; з Укрзалізниці стягнуто в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Укрзалізниця просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким "позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України задовольнити в повному обсязі". Скаргу з посиланням на приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про залізничний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1390 "Про затвердження Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010 - 2019 роки", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, Правил планування перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, Правил розрахунків за перевозку вантажів, затверджених наказом названого міністерства від 21.12.2000 № 644, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням вимог чинного законодавства, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, які мали значення для правильного вирішення спору та неповного дослідження доказів у справі.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та обставинами справи, і просить скаргу залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішенням АМК від 16.07.2013 № 576-р (далі - Рішення № 576-р):

- визнано, що дії Укрзалізниці, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської) зазначати у перевізних документах-перевезення зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за зазначене порушення на Укрзалізницю накладено штраф у сумі 100 000 000 грн.

Пунктом 4 цього рішення Укрзалізницю зобов'язано розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).

Рішення № 576-р вручено Укрзалізниці 01.08.2013.

У судовому порядку Рішення № 576-р не оскаржувалося.

Укрзалізниця звернулася до АМК із заявою про перегляд Рішення № 576-р та зупинення його виконання.

Розпорядженням АМК від 16.08.2013 № 685-р було прийнято до розгляду зазначену заяву Укрзалізниці, а виконання Рішення № 576-р зупинено до його перегляду.

За результатами такого перегляду АМК прийнято рішення від 03.06.2014 № 321-р (далі - Рішення № 321-р) про залишення Рішення № 576-р без змін. Копія Рішення № 321-р отримана Укрзалізницею 13.06.2014.

Укрзалізниця оскаржила Рішення № 321-р до господарського суду міста Києва. Рішенням останнього від 17.03.2015 у справі № 910/14542/14 відмовлено в позові Укрзалізниці до АМК про визнання недійсним Рішення № 321-р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у тій же справі згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

За твердженням АМК, на день звернення його до суду ним не отримано доказів сплати штрафу.

Укрзалізниця ухилилася від сплати у встановлений законом строк штрафу, накладеного на неї АМК, та не виконала пункт 4 Рішення № 576-р.

Пеню АМК нараховано відповідно до чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Порушення 17.07.2014 господарським судом провадження у справі № 910/14542/14 про визнання недійсним Рішення № 321-р не зупинило виконання Рішення № 576-р, а тому Укрзалізниця дійшла помилкового висновку про безпідставність нарахування пені за період з 22.07.2014 до 26.09.2014, не врахувавши, що строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 576-р, закінчився 21.07.2014.

Не приймаються доводи Укрзалізниці про необхідність призначення судової експертизи для розрахунку пені, оскільки для визначення її суми відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" "достатньо "елементарних арифметичних знань".

Укрзалізницею не подано доказів, які спростовували б доводи АМК та підтверджували б заперечення Укрзалізниці проти позовних вимог.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення вимог АМК про стягнення з Укрзалізниці зазначених сум штрафу і пені та зобов'язання її виконати пункт 4 Рішення № 576-р.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів АМК є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМК стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання АМК у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема юридичними особами, подають позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів АМК.

З огляду на відповідні законодавчі положення та з'ясувавши факт невиконання Укрзалізницею Рішення № 576-р, яке є чинним та обов'язковим до виконання, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують - у частині, яка стосується стягнення суми штрафу та зобов'язання відповідача виконати пункт 4 Рішення № 576-р.

Так, переважна більшість цих доводів пов'язана з незгодою Укрзалізниці з

Рішенням № 576-р. Однак, як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями і не заперечуваних скаржником обставин, згадане рішення у встановленому законом порядку не скасовувалося, недійсним не визнавалося та є чинним. Названими судовими інстанціями з'ясовано також, що Рішення № 576-р у судовому порядку не оскаржувалося. А як зазначено в пункті 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. До того ж, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Рішення № 576-р вже перевірялося АМК за відповідним зверненням Укрзалізниці, а правомірність прийнятого за результатами такої перевірки Рішення № 321-р, у свою чергу, також вже була предметом перевірки господарськими судами у розгляді ними справи № 910/14542/14, судові рішення в якій набрали законної сили та є чинними.

Водночас заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно визначення та стягнення суми пені 100 000 000 грн. Попередні судові інстанції у розгляді справи не перевірили належним чином відповідних доводів відповідача (зокрема, пов'язаних з оскарженням рішення АМК в адміністративному порядку, на час проведення перевірки якого зупинялося нарахування пені). Названі судові інстанції обмежилися простою констатацією відповідності, на їх думку, суми нарахованої пені вимогам законодавства, не перевіривши правильності її нарахування, здійсненого позивачем, та не з'ясувавши і не відобразивши відповідних обставин в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, у цій частині даних судових рішень місцевий і апеляційний господарський суди припустилися неправильного застосування вимог статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для застосування названими судами приписів частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розгляді позовних вимог щодо стягнення суми пені.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини другої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині, що стосується стягнення суми пені 100 000 000 грн., з передачею справи в цій же частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вичерпно встановити обставини, пов'язані з правильністю нарахування згаданої пені, дати цим обставинам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір (у згаданій частині) відповідно до вимог закону.

Поряд з тим Вищим господарським судом України не можуть бути прийняті доводи скаржника стосовно необхідності призначення судової експертизи "для розрахунку пені". Відповідне питання є питанням застосування права, не потребує від суду спеціальних знань (у галузі науки, техніки тощо) і має вирішуватися самим судом, а не експертом.

У решті (тобто в частині розгляду позовних вимог про стягнення суми штрафу та зобов'язання виконати Рішення № 576-р) оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Вищим господарським судом України не може бути задоволено прохання скаржника "прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України задовольнити в повному обсязі", оскільки в даній справі Укрзалізницею ніяких позовних вимог й не заявлялося.

Керуючись статтями 1117, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 зі справи № 910/16430/14 скасувати в частині: задоволення позову повністю; стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України пені в сумі 100 000 000 грн.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У решті зазначені рішення і постанову залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій