ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/1411/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 26.11.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива"прозаміну сторони у справі та у виконавчому провадженніу справі№910/1411/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Ерде Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт"прозвернення стягнення на предмет застави за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100"доПублічного акціонерного товариства "Ерде Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт"за участюПрокуратури міста Києвапровизнання недійсним договору заставиза участю представників сторінвід ГПУ:Жук І.К.,від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,від третьої особи-1:не з'явився,від третьої особи-2:не з'явився,від заявника:Тума О.В. (дов. № 05/01-1 від 05.01.2016),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 задоволено первісний позов Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал-100", звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 про виправлення описки) для задоволення грошових вимог позивача: за кредитним договором №154/11-КЛ від 29.08.2011, укладеним з ТОВ "Євроконстракшн-2", по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 2973835,77 доларів США, що згідно з встановленим НБУ курсом гривні до долара США на 04.04.2014 еквівалентно 34499772,10 грн., по заборгованості по процентах за користування кредитом станом на 04.04.2014 у розмірі 362312,32 доларів США, що еквівалентно 4203222,18 грн., та пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 155365,65 доларів США, що еквівалентно 1802644,77 грн.; за кредитним договором №155/11-КЛ від 31.08.2011, укладеним з ТОВ "Євромарт", по простроченій заборгованості по кредиту в розмірі 3235487,80 доларів США, що еквівалентно 37535223,99 грн., по заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 394190,28 доларів США, що еквівалентно 4573041,65 грн., та по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 169052,82 доларів США, що еквівалентно 1961199,01 грн.; встановлено спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Телеканал-100" до ПАТ "Ерде Банк" відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом було видано наказ від 02.06.2014 № 910/1411/13.

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну позивача та стягувача у виконавчому провадженні № 4499604 Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива".

Вказана заява розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/1411/13 (суддя Сівакова В.В.) заяву про заміну позивача у справі та сторони у виконавчому провадженні його правонаступником задоволено повністю. Вирішено здійснити процесуальне правонаступництво позивача - Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива". Вирішено замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні ВП № 44799604, відкритому Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: Жук Г.А., Мальченко А.О., Суховий В.Г.) залишено без змін вказану ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі.

ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" надало заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на її невідповідність чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони та треті особи у справі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 задоволено первісний позов у даній справі щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 29.08.2011 для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" за кредитними договорами №154/11-КЛ від 29.08.2011 на загальну суму 3491513,74 доларів США, що згідно з встановленим НБУ курсом гривні до долара США на 04.04.2014 еквівалентно 40505639,05 грн., та №155/11-КЛ від 31.08.2011 на загальну суму 3798730,9 доларів США, що еквівалентно 44069464,65 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.12.2014 між ПАТ "Ерде Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №31 (далі - договір №31), за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору права та обов'язки первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з основних зобов'язань, зокрема, право заставодержателя по Договору застави від 29.08.2011, укладеному між АТ "Ерде Банк" та ТОВ "Телеканал-100".

У подальшому 16.12.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №16/12/2014-1 (далі - Договір №16/12/2014-1), за умовами якого до нового кредитора перейшло право заставодержателя по Договору застави від 29.02.2011, укладеному між АТ "Ерде Банк" та ТОВ "Телеканал-100".

У зв'язку з викладеними обставинами Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах Закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", звернулось до господарського суду з заявою про заміну сторони у даній справі та у виконавчому провадженні.

Процесуальне правонаступництво врегульовано ст. 25 ГПК України, згідно з ч. 1 якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Закон України "Про виконавче провадження" у ч. 5 ст. 8 передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З аналізу наведених норм вбачається, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

ЦК України у ст.ст. 512-514 передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, зокрема, в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2015, прийняту за результатами первісного розгляду вказаної заяви, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у даній справі, Вищий господарський суд України звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що правочин щодо відступлення прав вимоги, окрім відповідної форми, має відповідати іншим загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, адже їх недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою для недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України. Зокрема, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним, а в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 02.11.2015 у даній справі вказав на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для здійснення процесуального правонаступництва за заявою ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс", що діє від свого імені в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива", оскільки, всупереч наведеним положенням закону, судами не досліджувались обставини дійсності договору № 31 як підстави для заміни кредитора у зобов'язаннях за договором застави від 29.08.2011.

За результатами нового розгляду вказаної заяви, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав обгрунтованими вимоги заявника та здійснив процесуальне правонаступництво позивача у справі та стягувача у виконавчому провадженні.

Відхиляючи при цьому доводи прокурора щодо невідповідності договору № 31 вимогам чинного законодавства та наявності підстав для визнання цього договору нікчемним згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення ст. 38 Закону України не підлягає застосуванню при перевірці дійсності договорів, укладених Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після введення тимчасової адміністрації.

Судами встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", яке прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України № 451 від 29.10.2012 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" введено тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України № 4 від 09.01.2013 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Ерде Банк" та розпочато процедуру його ліквідації.

На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 від 10.01.2013 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк".

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо приймання до свого відання майна (коштів) банку, вжиття заходів щодо забезпечення його збереження, формування ліквідаційної маси та виконання функцій з управління та реалізації майна банку.

Частиною першою ст. 50 вказаного Закону з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонд (п. 4 ст. 50 Закону).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 вказаного Закону порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку (пули активів) може бути реалізоване такими способами: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо об'єктів цивільних прав, обмежених в обороті); 3) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам; 4) шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо); 5) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим, приймаючи за наслідками нового розгляду оскаржені судові рішення, судами не були з'ясовані у повному обсязі обставини дотримання порядку продажу майна неплатоспроможного банку під час здійснення ліквідаційної процедури згідно з договором № 31.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку наявній у матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ "Ерде Банк" № 92 від 28.11.2014, на підставі якого переможцем конкурсу визнано ТОВ "Фінансова компанія "Паріс", однак всупереч ч. 1 ст. 51 вказаного Закону взагалі не з'ясовували питання щодо наявності затвердженого виконавчою дирекцією Фонду акту про результати інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси, або надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію спірного майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати, або наявності інших, передбачених Законом, підстав, які наділяли уповноважену особу Фонду правом вчиняти договір № 31 до затвердження такого акту.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Вказані вимоги щодо необхідності повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, мають бути дотримані господарськими судами також і при винесенні ухвал.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не з'ясувати фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як кредитора у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника з дотриманням вимог матеріального права.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/1411/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова