ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 908/5230/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№908/5230/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Метизи-94"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 21 611,66 грн. за участю представників сторінвід позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Метизи-94" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 16 356,78 грн. штрафу, 1 141,08 грн. пені, 216, 41 грн. 3% річних та 3 897,39 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати товару, поставленого відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 0801/Т від 01.08.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.11.2015 у справі № 908/5230/15 з урахуванням додаткового рішення від 09.12.2015 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Скакун О.А., Радіонова О.О., Колядко Т.М.), позов задоволено частково, вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Метизи-94" 1 141,07 грн. пені, 6 356,36 грн. штрафу, 216,41 грн. 3 % річних та 3 663,80 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2014 між Приватним підприємством "Метизи-94" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поставки № 0801/Т (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник передає (постачає) або зобов'язується передати (поставити) покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти та оплатити товар (сітка, дріт, метизи в асортименті) на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору поставки якщо найменування, кількість та ціна товару не вказані в п. 1.1, або сторони вирішили змінити їх, то вони визначаються в рахунках постачальника та/або видатковій накладній. Можливе виставлення рахунку за допомогою факсимільного зв'язку. Термін дії рахунку - 3 доби, якщо інше не вказано в рахунку. При цьому специфікацією та протоколом узгодження цін є: якщо передує оплата перед постачанням товару, то сплачений покупцем рахунок постачальника; якщо передує постачання товару, то видаткова (товарно-транспортна) накладна.

Згідно з п. 1.4 договору поставки загальна сума договору з ПДВ складає 100 000,00 грн. або суму всіх видаткових накладних (товарно-транспортних) залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що покупець здійснює 100 % передплату на підставі рахунку постачальника.

У п. 4.2 договору поставки сторони узгодили, що якщо пунктом 4.1 передбачена повна передплата, а покупець отримав неоплачений товар, то він зобов'язаний оплатити його протягом 1-го банківського дня з моменту отримання.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення оплати або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що якщо прострочення оплати поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну, встановленого п.п. 4.1, 4.2 договору, то за вимогою постачальника, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % за кожні 15 календарних днів прострочення.

Термін дії договору визначений сторонами з моменту підписання до 31.12.2014 або до повного виконання ними взаєморозрахунків та зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору поставки).

У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних на поставку товару № РН-0003075 від 11.09.2014 на суму 4 041,60 грн., № РН-0003076 від 11.09.2014 на суму 570,60 грн., № РН-0003077 від 11.09.2014 на суму 1 902,00 грн., № РН-0003078 від 11.09.2014 на суму 2 829, 60 грн. та копія товарно-транспортної накладної від 11.09.2014 на загальну суму 9 343,80 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок відповідач здійснював перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Метизи-94" в оплату товару за платіжними дорученнями: № 162 від 23.10.2014 на суму 2 000,00 грн.; № 119 від 13.08.2015 на суму 2 000,00 грн.; № 135 від 01.09.2015 на суму 5 343,80 грн.

Порушення відповідачем передбачених договором строків оплати поставленого товару стало підставою для звернення ПП "Метизи-94" до господарського суду з даним позовом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що товар був поставлений без здійснення його попередньої оплати відповідачем, тому у даному випадку підлягає застосуванню визначений пунктом 4.2 договору порядок оплати товару, тобто протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за № 6).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перевіривши в межах, встановлених ст. 1117 ГПК України, в касаційному порядку рішення і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що видаткові накладні, на які посилається позивач як на доказ передачі товару покупцю, він не підписував, товар за вказаними видатковими накладними не отримував, тому у нього відсутні грошові зобов'язання перед позивачем. З метою підтвердження своїх заперечень відповідач звертався до судів першої та апеляційної інстанцій з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання про те, ким виконаний підпис на спірних видаткових та товарно-транспортній накладних.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши подані сторонами докази, визнали обґрунтованими вимоги ПП "Метизи-94" з огляду на положення чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки, однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшли висновку про часткове задоволення позову. Водночас місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував до спірних правовідносин положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, у зв'язку з чим розмір заявленої до стягнення суми штрафу зменшено з урахуванням конкретних обставин справи, майнового стану сторін та ступеню виконання зобов'язання боржником.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними.

Факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин з поставки товару та виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджується, зокрема, належним чином оформленою видатковою накладною, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Видаткова накладна повинна бути складена у момент проведення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, та підписується особисто (п.п. 2.2, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Відхиляючи заперечення відповідача та його клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису, виконаного від імені покупця на видаткових накладних, на які посилався позивач як на доказ здійснення поставки та передачі товару відповідачу, суди попередніх інстанцій зазначили, що заявником не надано достатніх доказів, які б викликали сумніви щодо особи, яка підписала спірні видаткові та товарно-транспортну накладні. Разом з тим, які саме докази є достатніми для виникнення таких сумнівів та призначення у зв'язку з цим судової почеркознавчої експертизи суди не зазначили.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи, що відповідач заперечує факт підписання ним видаткових накладних, на які посилався позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, а також беручи до уваги, що для ідентифікації виконавця підпису на вказаних документах необхідні спеціальні знання, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання ФОП ОСОБА_4 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що приймаючи до уваги подані позивачем копії банківських виписок на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості товару, суди не досліджували та не встановлювали підстави здійснення таких перерахувань, зазначені у графі "призначення платежу".

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2015 у справі №908/5230/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

С. Шевчук