ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 908/2781/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№908/2781/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного підприємства "Згода 06"прозвернення стягнення на майнові права шляхом стягнення боргу у розмірі 35 690 868,00 грн. за участю представників сторінвід позивача:Семеняк В.В. (дов. б/н від 28.10.2014),від відповідача:Рабчун Р.О. (дов. № 3/06-08 від 06.08.2015),від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Згода 06" про звернення стягнення на майнові права за укладеним між відповідачем та третьою особою договором будівельного підряду № 2/09 від 07.09.2007 шляхом стягнення із ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" 35 690 868,00 грн. боргу в рахунок погашення кредитної заборгованості ПП "Згода 06".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 (колегія суддів у складі: Давиденко І.В., Смірнов О.Г., Топчій О.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечив з підстав їх необґрунтованості, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.08.2008 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - банк, кредитор) та ПП "Згода 06" (далі - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 01/03-00/141-08 (далі - генеральна кредитна угода), згідно з якою, кредитор зобов'язувався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених та які будуть укладені в рамках цієї генеральної кредитної угоди, і які є її невід'ємними частинами, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на встановлених цими договорами умовах.

У подальшому сторони неодноразово вносили зміни та доповнення до вказаної генеральної кредитної угоди шляхом підписання відповідних додаткових угод.

Відповідно до п. 1.2 генеральної кредитної угоди у редакції додаткової угоди № 01/03-00/141/6 від 02.11.2011 загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за відкритими в рамках даної угоди кредитними лініями не повинен перевищувати 176 373 823,00 грн.

У пункті 1.3 генеральної кредитної угоди встановлено термін її дії - до 15.08.2018.

Згідно з п. 9.1 генеральна кредитна угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 15.08.2018 за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма отриманими кредитами в рамках даної генеральної кредитної угоди (п. 9.1. генеральної кредитної угоди).

В рамках вказаної генеральної кредитної угоди 14.08.2008 між ПАТ Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Згода 06" укладено кредитний договір № 012/03-00/142-08 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 25 359 817,00 доларів США, а позичальник - отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені умовами договору.

Згідно з наведеним у додатку № 1 до кредитного договору графіку погашення заборгованості строк погашення кредиту встановлений - до 28.02.2014.

У подальшому сторони вносили зміни та доповнення до вказаного кредитного договору. Зокрема, 02.11.2011 сторони підписали додаткову угоду № 012/03-00/142/8 до кредитного договору, відповідно до якої домовились, що з метою погашення існуючої заборгованості позичальника за договором у сумі 15 704 865,93 доларів США, кредитор додатково надає позичальнику грошові кошти у сумі 126 424 170,74 грн., які позичальник зобов'язується повернути у строки, визначені графіком погашення, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди (п.1.1 додаткової угоди). Термін виконання зобов'язань позичальника з погашення кредиту в сумі валютної заборгованості вважається таким, що настав, в дату надання позичальнику кредиту в гривнях. Плата за користування кредитом в гривнях розраховується на основі процентної ставки в розмірі 8,0 % річних (п.1.2 додаткової угоди). Цільове використання кредиту в гривнях - погашення існуючої валютної заборгованості (п.1.3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 5 вказаної додаткової угоди, позичальник усвідомлює, що на момент її укладання прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 4 232 882,74 доларів США.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником згідно з графіком - 15.08.2018.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (п. 15.1 кредитного договору).

Належне виконання позичальником кредитних зобов'язань забезпечувалося, зокрема, заставою майнових прав згідно з укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - заставодержатель) та ПП "Згода 06" (заставодавець) договором від 14.08.2008 № 01/03-00/141/1-08 (далі - договір застави).

Застава відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань заставодавця, що виникають з генеральної кредитної угоди і додаткових угод до неї, які є її невід'ємними частинами, та кредитних договорів, укладених в межах цієї генеральної кредитної угоди.

Заставодавець на умовах, передбачених вказаним договором, передає у заставу майнові права за договором будівельного генерального підряду № 2/09 від 07.09.2007 (далі - договір підряду), укладеним між ПП "Згода 06" (замовник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" (генпідрядник), за умовами якого генпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами провести роботи по будівництву об'єкта "Універсальний склад", розташованого у Дніпропетровському районі на території Чумацької сільради відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та графіку виконання робіт в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти роботи та повністю сплатити вартість виконаних робіт та матеріалів в порядку та розмірі, передбачених цим договором та додатками до нього.

Максимальна вартість будівництва об'єкту за договором підряду складає 194 108 361,00 грн., у тому числі ПДВ 32 351 393,50 грн., і сплачується замовником (п. 3.1 договору підряду у редакції додаткової угоди № 6 від 05.02.2009).

Оплата підрядних робіт за цим договором здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника частками, на підставі графіка фінансування, підписаного сторонами (п. 4.1 договору підряду у редакції додаткової угоди № 4 від 14.08.2008).

Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами та діє до 30.09.2009 (п. 11.1 договору підряду у редакції додаткової угоди № 5 від 30.01.2009).

Відповідно до п. 2.3 договору застави заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, які були забезпечені заставою не будуть сплачені у строки, передбачені кредитним договором, або достроково у випадку порушення заставодержателем умов цього договору чи порушення позичальниками умов кредитного договору, а також у випадках передбачених ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

За змістом положення п. 4.1 договору застави звернення стягнення на предмет застави за цим договором, у відповідності до ст. 51 Закону України "Про заставу", здійснюється шляхом повної або часткової уступки заставодержателю заставленого права у сумі, що повністю задовольняє вимоги заставодержателя, забезпечені заставою.

У пункті 4.2 договору застави встановлено, що згідно зі ст. 212 ЦК України та домовленістю сторін, яку досягнуто при укладенні цього договору, в момент порушення будь - якої умови кредитного договору, та/або цього договору, предмет застави вважається реалізованим шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права без укладення будь - якого окремого договору, крім цього договору, в наступному порядку:

Заставодавець вважається таким, що відступив, а заставодержатель - таким, що прийняв право вимоги згідно договору, зазначеному в п. 1.2 цього договору (п. 4.2.1 договору застави); відповідно до підпункту 4.2.1. п. 4.2 цього договору заставодержатель набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором, зазначеним в п.1.2 цього договору (п. 4.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.2.4 договору застави на заставодержателя покладено обов'язок повідомити про відступлення права вимоги протягом семи банківських днів з моменту звернення стягнення на предмет застави.

У пункті 7.1 договору застави зазначено, що у відповідності до ст. 628 ЦК України разом з підписанням цього договору сторони дійшли згоди, що цей договір є змішаним та містить ознаки застави майнових прав та договору про відступлення прав вимоги з відкладальною умовою.

Судами встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та додатковою угодою № 012/03-00/142/8 від 02.11.2011 в частині надання позичальнику кредитних коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками банку по особовому рахунку ПП "Згода 06".

Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за генеральною кредитною угодою та укладеним в її межах кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у ПП "Згода 06" утворилась заборгованість перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 189 629 393,63 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2014 у справі № 904/720/14 про банкрутство ПП "Згода 06" затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, визнано кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 189 629 393,63 грн., з яких 1 218,00 грн. віднесено до першої черги задоволення; 1 705 089,73 грн. - до шостої черги задоволення; 187 923 085,90 грн. - окремо внесено до реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою. Вказана заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором № 012/03-00/142-08 від 14.08.2008.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що у зв'язку із порушенням позичальником своїх кредитних зобов'язань, він набув права звернення стягнення на майнові права, передані в заставу згідно з договором від 14.08.2008 № 01/03-00/141/1-08. Позивач зазначав, що замовник за договором підряду ПП "Згода 06" для виконання будівельних робіт перерахував на користь генпідрядника ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" грошові кошти у розмірі 122 476 346,00 грн., однак генпідрядник виконав будівельні роботи на суму 86 785 478,00 грн., роботи по будівництву площі складу 37 720,80 кв.м. вартістю 35 690 868,00 грн. залишились невиконаними, у зв'язку з чим, позивач просив в порядку звернення стягнення на передані в заставу майнові права замовника стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 35 690 868,00 грн. боргу.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Застава визначена у ст. 1 Закону України "Про заставу" як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.

Так, згідно з положеннями ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом України "Про заставу" в ч. 6 ст. 20 також передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

При цьому предметом застави згідно зі ст. 576 ЦК України і ст. 4 Закону України "Про заставу" може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Майновими правами у відповідності до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, договір застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майновими правами. Тобто на відміну від правочину відступлення права вимоги, укладення договору застави майнових прав не має безпосереднім наслідком відчуження заставодавцем заставодержателю відповідних майнових прав. Вибуття заставодавця зі складу правовідношення, право вимоги за яким передано в заставу, шляхом заміни його заставодержателем як правонаступником можливе лише у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та після вчинення відповідних дій щодо звернення стягнення на предмет застави.

Зокрема, згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права; заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, в тому числі майнових прав та обов'язків, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

В силу ч. 3 ст. 24 вказаного Закону, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами реалізації свого права на звернення стягнення на предмет застави у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки доказів вчинення заставодержателем дій, передбачених ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію предмету обтяжень", матеріали справи не містять.

Судова колегія погоджується із висновком господарських судів про необґрунтованість заявлених до відповідача вимог, оскільки ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" не було учасником договору застави майнових прав від 14.08.2008 № 01/03-00/141/1-08, а позивач не довів існування обставин, які свідчать про вибуття заставодавця ПП "Згода 06" зі складу правовідношення, право вимоги за яким передано в заставу.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на порушення та неправильне застосування господарськими судами положень ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію предмету обтяжень" слід відхилити, оскільки встановлений ч. 3 ст. 24 цього Закону порядок звернення стягнення на предмет обтяження не є засобом досудового врегулювання спору, а визначається як правовий механізм набуття особою такого права.

Крім того, встановивши, що за укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Згода 06" договором від 14.08.2008 № 01/03-00/141/1-08 у заставу банку були передані права вимагати від генпідрядника виконання робіт по будівництву за договором будівельного генерального підряду № 2/09 від 07.09.2007, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що заявлені до стягнення грошові кошти у розмірі 35 690 868,00 грн. за своєю правовою природою не являються боргом за договором будівельного генерального підряду № 2/09 від 07.09.2007.

Не знайшли свого підтвердження і посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 41, 43 ГПК України в частині відхилення клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи документів за договором будівельного генерального підряду № 2/09 від 07.09.2007, оскільки, як вірно зазначили господарські суди, визначення розміру перерахованих замовником коштів на виконання будівельних робіт не потребує спеціальних знань, а тому дійсної необхідності у призначенні судової експертизи в даній справі не вбачається.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 у справі №908/2781/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова