ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 906/1605/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (головуючий суддя Савченко Г.І., судді Дужич С.П., Демидюк О.О.)на рішенняГосподарського суду Житомирської області від 10.12.2015 (суддя Шніт А.В.)у справі№ 906/1605/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім"до1. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаззбут"провизнання вимоги про припинення газопостачання від 29.10.2015 № 7 протиправною,за участю представниківпозивачаШахрай В.В.,відповідача-1Волощук П.Ю.,відповідача-2Волощук П.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 у справі №906/1605/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про визнання вимоги про припинення газопостачання від 29.10.2015 № 7 протиправною.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, п. 14 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕ № 2496 від 30.09.2015, ч. 8 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 642 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те що спірна вимога не є актом, який породжує для позивача права та обов'язки, а також безпідставно не дослідили факту укладення між позивачем та відповідачами договору на постачання природного газу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" отримало від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" повідомлення (вимогу) про припинення газопостачання № 7 від 29.10.2015.

Предметом позовних вимог є визнання вимоги про припинення газопостачання № 7 від 29.10.2015 протиправною.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди виходили з того, що спірна вимога є документом інформаційного ненормативного характеру та не вважається актом, який породжує права та обов'язки, а тому факт направлення відповідачем ТОВ "Житомиргаз" позивачу спірного повідомлення про припинення газопостачання сам по собі не свідчить про порушення прав чи інтересів останнього.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.

Як зазначено судами, Порядком пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1687 від 08.12.2006 (зі змінами і доповненнями), визначено процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу.

Газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб. З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерговугіллям формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.

Згідно з п. 8 Порядку припинення (обмеження) газопостачання здійснюється самостійно працівниками споживача, які обслуговують газопроводи чи газоспоживне обладнання, у присутності посадової особи уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, яка здійснює опломбування та складає акт за встановленою Міненерговугіллям формою.

У разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерговугіллям формою (п. 9 Порядку).

На підставі наведених положень Порядку суди дійшли висновку, що повідомлення (вимога) про припинення або обмеження постачання газу на об'єкти газоспоживання споживача є документом інформаційного ненормативного характеру та не вважається актом, який породжує права та обов'язки.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу не те, що суди, розглянувши спір по суті, не врахували положень п. 14 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, яким передбачено, що у разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов'язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу.

Таким чином, висновок судів про те, що спірне повідомлення (вимога) не породжує для позивача відповідних обов'язків, не відповідає наведеним положенням законодавства.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів також відзначає, що судами взагалі не було з'ясовано підстав направлення позивачу спірної вимоги та, відповідно, не встановлено правомірності таких підстав.

В той же час у тексті спірної вимоги зазначено, що підставою для припинення газопостачання є відсутність договору та ліміту на постачання природного газу за регульованим тарифом 2015 року.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, послався на те, що постачання природного газу здійснюється за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-700574, укладеним між ПАТ "Житомиргаз", ТОВ "Житомиргаззбут" та ТОВ "Айс тім", яким в Додатку № 3 визначено ліміти постачання природного газу. Також позивач послався на докази фактичного виконання вказаного договору сторонами (виставлення рахунків, здійснення їх оплати тощо).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак в оскаржуваних рішенні та постанові суди не надали жодної оцінки вищенаведеним доводам позивача, помилково зазначивши, що дослідження обставин укладення чи неукладення між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом не стосується предмету спору.

Відтак, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

У свою чергу невстановлення судами попередніх інстанцій обставин укладення та фактичного виконання Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-700574 унеможливлює з'ясування правомірності підстав направлення позивачу спірного повідомлення (вимоги).

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 906/1605/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова