ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/881/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фактотум", м. Дніпропетровськ,

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 та

ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016

зі справи № 904/881/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактотум" (далі - Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінком", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач),

про визнання договору недійсним та витребування майна,

третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Воробйова Олена Олександрівна, м. Дніпропетровськ (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Колошиної О.В.,

Відповідача - не з'яв.,

Третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.07.2015, укладеного Позивачем як продавцем і Відповідачем як покупцем щодо приміщення № 147, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Газети "Правда", буд. 125, (далі - Приміщення № 147) із відстроченням платежу, серія та номер: реєстр № 1193/бланки НАО 034198-НАО 034199, посвідчений Третьою особою;

- визнання права власності на Приміщення № 147, магазин на 1-му поверсі поз. 1-21, II загальною площею 636,4 кв.м у житловому будинку № 125 літ. А-9, ґанок літ.-а по пр. Газети "Правда" у м. Дніпропетровську за Позивачем;

- витребування Приміщення № 147 від Відповідача на користь Позивача;

- скасування права власності Відповідача на Приміщення № 147.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 позовна заява і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 (колегія суддів у складі: Чимбар Л.О. - головуючий, Чоха Л.В., Антонік С.Г.): відмовлено в клопотанні Позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення зі справи; апеляційну скаргу Позивача на ухвалу місцевого господарського суду від 17.02.2016 з цієї справи повернуто без розгляду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просив: відстрочити Позивачу сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі; скасувати зазначені ухвали місцевого і апеляційного господарських судів та передати справу на розгляд господарського суду Дніпропетровської області. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом не розглянуто його клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2016: Позивачу відмовлено в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 з цієї справи; прийнято касаційну скаргу Позивача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 до провадження; Позивачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до прийняття постанови за результатами розгляду касаційної скарги.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У винесенні оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд виходив з таких обставин та висновків.

До апеляційної скарги Позивача на ухвалу місцевого господарського суду від 17.02.2016 з даної справи не додано документів на підтвердження сплати суми судового збору, але заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване відсутністю у підприємства жодних доходів. Зокрема, скаржник звернув увагу суду на відсутність коштів на рахунку підприємства, посилаючись на додані до апеляційної скарги документи: копію листа на ім'я ОСОБА_7 від 21.01.2016, заяву про проведення звіряння стану розрахунків з бюджетом, лист державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про надання інформації щодо відкритих банківських рахунків Позивача та документи на підтвердження досудового розслідування щодо шахрайського заволодіння нерухомим майном підприємства. Водночас скаржником не подано доказів на підтвердження його майнового стану та неплатоспроможності і того, що станом на 23.02.2016 (дата звернення з апеляційною скаргою) його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору в сумі 1 378 грн.

Відтак, за висновком апеляційної інстанції, апеляційна скарга Позивача підлягала поверненню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України, згідно з яким апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Однак такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на дослідженні усіх зазначених скаржником обставин і поданих ним доказів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може, зокрема, своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, єдиною підставою для відстрочення/розстрочення сплати судового збору є врахування ним майнового стану сторони, який перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Позивача (доданих ним до касаційної скарги): в самій апеляційній скарзі зазначалося, що станом на дату її подання на рахунку Позивача знаходиться 469,08 грн.; до апеляційної скарги додавалися й відповідні докази, зокрема, банківська виписка з особового рахунка Позивача. При цьому зазначена сума є значно меншою за ту, яку Позивач мав сплатити як судовий збір за подання скарги (1 378 грн.).

Однак апеляційний господарський суд у винесенні оскаржуваної ухвали даним доводам та доказам оцінки не надав, припустившись у зв'язку з цим неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування апеляційним господарським судом й норми матеріального права, а саме статті 8 названого Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для нового розгляду клопотання Позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та розгляду питання про повернення або прийняття апеляційної скарги. У такому розгляді суду необхідно, зокрема, дати належну правову оцінку зазначеним у цій постанові доводам Позивача та поданим ним доказам.

У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги Позивача сума судового збору, що підлягає сплаті за її подання, відповідно до статті 49 ГПК України, розподіляється між сторонами зі справи у рівних частинах (по 50% з кожної); дана сума становить згідно із Законом України "Про судовий збір" 1 378 грн., отже, з Позивача і Відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету України по 689 грн. з кожного.

Керуючись статтями 49, 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фактотум" задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 зі справи № 904/881/16 скасувати.

Справу в частині розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фактотум" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та розгляду питання про повернення або прийняття апеляційної скарги передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фактотум" у доход державного бюджету України судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 689 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінком" у доход державного бюджету України судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 689 грн.

5. Видачу відповідних наказів здійснити господарському суду Дніпропетровської області після одержання ним матеріалів справи.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій