ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/7995/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову від 02.03.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/7995/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення штрафу 28 681,35 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЧепуріна Л.В. (дов. від 04.12.2015 № 20-41); Селезень Г.Ю. (дов. від 21.12.2015 № 20-9);відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (надалі - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь") звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця", відповідач) про стягнення штрафу за прострочку доставки вантажу у розмірі 28 681,35 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 904/7995/15 (суддя Ліпинський О.В.), позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 20 540,76 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів: Прудніков В.В. - головуючий, судді - Широбокова Л.П., Герасименко І.М.), апеляційну скаргу ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задоволено; рішення господарського суду Дніпропетровської області 23.12.2015 у справі № 904/7995/15 - скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 8 140,59 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу; резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 28 681,35 грн. штрафу за прострочення доставки вантажу та судовий збір у розмірі 3 227,70 грн., у тому числі за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ДП "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області 23.12.2016 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки не застосовано положення частини 2 ст. 116 Статуту залізниць України, з урахуванням якої не надано належної правової оцінки тій обставині, що вантажоодержувач був вчасно повідомлений про доставку вантажу, проте впродовж доби після одержання повідомлення не здійснив вивезення поставленого товару, що звільняє залізницю від сплати штрафу. На думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на укладений між сторонами Договір № ПР/М-07-3/1-НЮ про експлуатацію залізничної під'їздної колії ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" від 24.07.2007 та на положення Єдиного технологічного процесу є безпідставним, з огляду пріорітетності до застосування у спріних правовідносинах Статуту залізниць України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідвч своїм правом взяти участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом лютого - березня 2015 року залізницею на адресу ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" здійснювалося перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№ 33545443, 33555301, 33615097, 33890930, 42864124, 42864116, 42864108, 42855536, 40044281, 44673762, 44697597, 44835619, 44832541, 44874956, 44913952, 45900487, 46624284, 46650008, 47275722, 47362231.

Позивач звернувся з позовом про стянення штрафу у сумі 28 681,35 грн., у зв'язку з порушенням залізницею строків доставки вантажу по зазначених залізничних накладних, нарахованого відповідно до частини 1 ст. 116 Статуту залізниць України.

Відповідачем вимоги позивача визнано частково на суму 16 123,98 грн. При цьому по накладним № № 33545443 та 45900487 затримка вагонів відбулась з причин незалежних від вантажовідправника (відповідача), а у зв'язку з виявленими на шляху слідування технічними несправностями вагонів, що підтверджується Актами про пошкодження вагону та Повідомленнями на ремонт або технічне обслуговування вагона, Повідомленнями про приймання вантажних вагонів, а зазначені обставини звільняють залізницю від відповідальності за прострочення доставки вантажу; по накладним № № 42864124, 42864116, 42864108, 42855536, 44673762, 44832541, 44697597, 46624284, 46650008, за якими позивачем нарахований штраф у сумі 8 140,59 грн., прострочення відбулося з вини вантажоодержувача, оскільки після одержання повідомлення про прибуття вантажу не було розкредитовано перевізні документи та не вивезено вантаж, що відповідно до частини 2 ст. 116 Статуту залізниць України звільняє залізницю від сплати штрафних санкцій по цих відправках.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позивні вимоги виходив з того, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини).

Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю строки доставки вантажів: маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.п. 1.1., 2.1.).

Згідно Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8).

Судом встановлено, що розкредитування перевізного документа (оформлення видачі (одержання) вантажу) по накладним № № 42864124, 42864116, 42864108, 42855536, 44673762, 44832541, 44697597, 46624284, 46650008 було здійснено позивачем з порушенням Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138, у зв'язку з чим на підставі частини 2 ст. 116 Статуту залізниць України відповідач звільняється від сплати штрафу; по накладним № № 33545443 та 45900487 належним доказом затримки вантажу, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу є відмітка у перевізних документах (накладній), яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем, оскільки на зазначених накладних такої відмітки немає, тому це позбавляє залазницю права на збільшення терміну доставки вантажу.

За встановленого та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 20 540,76 грн., а в частині стягнення штрафу у розмірі 8 140,56 грн. судом відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу погодився з господарським судом першої інстанції в частині задоволення позовних, які є обгрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, в частині відмови у задоволенні позовних вимог по по накладним № № 42864124, 42864116, 42864108, 42855536, 44673762, 44832541, 44697597, 46624284, 46650008 у сумі 8 140,59 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо неповного з'ясування місцевим господарськийм судом усіх обставин справи, оскільки доставка вантажу залізницею здійснена з порушенням строків, встановлених ст. 41 Статуту залізниць України з огляду наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2, 10 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення. Порядок і терміни повідомлення про подачу вагонів на під'їзні колії передбачаються в договорах про експлуатацію під'їзних колій (договорах про подачу та забирання вагонів). При подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, між сторонами укладений Договір № ПР/М-07-3/1-НЮ про експлуатацію залізничної під'їздної колії ВАТ ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці від 24.07.2007 та розроблений Єдиний технологічний процес (надалі - ЄТП) роботи під'їзної колії і станції примикання, який є технологічною основою договірних відносин між залізницею і власником під'їзних колій, що виникають при їх експлуатації і транспортному обслуговуванні, та якими сторонами було визначено порядок та строки прийомо-здавальних операцій при надходженні вантажів на адресу позивача і оформлення документів, зокрема відомостей подачі вагонів тощо.

Так, відповідно до пункту 3.3. ЄТП приймально-здавальні операції при подачі вагонів на під"їздну колію здійснюються на приймально-здавальних шляхах парків "А", "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Виконання приймально-здавальних операції здійснюється робітниками станції та під'здного шляху паралельно. Предача вагонів оформлюється складанням відомостей передачі та визначення придатності вагонів під навантаження в 2-х примірниках (машинна форма), в якій вказується час здачі вагонів. Одночасно заповнюється пам'тка про користування вагонами (ГУ-45) в двох примірниках. Відомість і пам'ятка підписуються старшим прийомоздавальником і оглядачем вагонів станції Запоріжжя-Ліве, прийомоздавальником і оглядачем вагонів під'їздної колії комбінату. На підставі пам'ятки ГУ-45 складаються "Відомості плати за користування вагонами (контейнерами)" ГУ-46.

Відповідач заперечуючи порушення строків доставки вантажу по залізничним накладним № № 42864124, 42864116, 42864108, 42855536, 44673762, 44832541, 44697597, 46624284, 46650008 вказує на несвоєчасне вивезення позивачем вантажу зі станції, а не на порушення останнім строків розкредитування перевізних документів, яке здійснювалось в електронній формі. Проте, враховуючи технологічний процес роботи під'їздної колії ПАТ ЗМК "Запоріжсталь" та станції Запоріжжя-Ліве, який погоджено сторонами в ЄТП та Договорі № ПР/М-07-3/1-НЮ від 24.07.2007, добовий термін вивантаження та вивезення одержувачем вантажу, розраховується не з часу повідомлення залізницею вантажоодержувача про надходження вантажу, а з часу фактичної подачі вагонів на приймо-здавальні колії, оскільки у разі повідомлення про прибуття вагонів без фактичної подачі їх на прийомо-здавальні колії станції, вантажовласник не має можливості виконати вимоги ст. 116 Статуту залізниць та вивезти вантаж у термін, встановлений цією нормою Статуту.

Відповідно до пункту 10 Правил видачі вантажів та пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами, час передавання вагонів залізницею вантажовласнику, зазначається в Пам'ятці про подавання/забирання вагонів.

З наданих позивачем Відомостей передачі вагонів № 707 від 11.03.2015, № 624 від 02.03.2015, № 764 від 18.03.2015; № 635 від 03.03.2015; № 662 від 06.03.2015, складених відповідно до пункту 3.3. ЄТП, а також Пам'яток про подавання вагонів № 764 від 18.03.2015, № 707 від 12.03.2015, № 622 від 06.03.2015; № 635 від 04.03.2015; № 624 від 02.03.2015, складених відповідно до вищенаведених Правил, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем вивантажено та вивезено вантаж у добовий термін з моменту подачі вагонів залізницею під вивантаження, що свідчить про відсутність порушень зі сторони вантажовласника строків вивезення вантажу та відсутність підстав для застування положень частини 2 ст. 116 Статуту залізниць України шляхом звільнення залізниці від відповідальності за порушення строків доставки вантажу.

За встановленого апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 8 140,56 грн. та змінено резолютивну частину рішення шляхом викладення її у новій редакції та задоволено позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 28 681,35 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними та обгрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами та відповідними договорами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеними у касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржувана відповідачем постанова суду апеляційної інстанції прийнята за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, яким надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну юридичну оцінку доводам і запереченням сторін та наявним у матеріалах справи доказам, при цьому скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому доводи касаційної скарги не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції та пов'язані з переоцінкою доказів, втім не спростовують мотивованого висновку викладеного в оскаржуваній постанові, що дає підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на ДП "Придніпровська залізниця".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 904/7995/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук