ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/6461/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Дунаєвської Н.Г.за участю представників: позивача:Громніцький Ю.П. дов. від 13.05.2014відповідача:Шинкаренко С.О. дов. від 12.06.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі№ 904/6461/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"простягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 197 722 463,88 грн., пені в розмірі 21 101 090,94 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 144,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 744 573,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі") про стягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 197 722 463,88 грн., пені в розмірі 21 101 090,94 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 114,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 53 744 573,05 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 ( суддя Новікова Р. Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 196 122,84 грн. Зменшено розмір пені, заявленої до стягнення, з 21 101 090,94 грн. до 10 550 545,47 грн. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 140 448 316,39 грн., пеню в розмірі 10 550 545,74 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 114,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 113 427,05 грн. та 55 974,86 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України за умови встановлення судами обставин неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом січня - грудня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4. При цьому суди попередніх інстанцій, керуючись нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50% від заявленої до стягнення на підставі частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 10550545,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача вказану суму пені на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на безпідставному задоволенні клопотання Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4. Зауважує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували майновий стан та доводи позивача.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому він просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 662/14-ТЕ-4, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав, за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 218 094 531,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Разом з тим МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" за поставлений газ розрахувалось лише частково, у зв'язку з чим станом на 10.07.2015 утворилась заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4 у розмірі 197 722 463,88 грн., непогашення якої слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом до покупця.

Під час розгляду справи у суді І інстанції відповідач надав платіжні доручення, згідно яких за період з 25.03.2015 до 02.07.2015, останнім було сплачено грошові кошти в сумі 49 078 024, 65 грн. в рахунок погашення суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 622/14-ТЕ-4 від 06.12.2013. Як встановлено судом, ця сума не була врахована позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

З огляду на встановлені судом обставини щодо сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 49 078 024, 65 грн. до звернення позивача із позовом до суду, суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 49 078 024, 65 грн.

Крім цього, до винесення рішення у справі відповідач також сплатив суму 8 196 122,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 622/14-ТЕ-4 від 06.12.2013, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем.

За приписами п. 1-1 п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином враховуючи наведену норму, висновок судів І та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного в розмірі 8 196 122,14 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору, є обґрунтованим.

Отже, як підтверджено матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на момент винесення місцевим господарським судом рішення у справі що переглядається, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №622/14-ТЕ-4 становить 140 448 316,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо поставки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" газу за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4 та його отримання Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2014 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а також відсутність доказів повної оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, керуючись вказаними приписами законодавства визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за згаданим договором у розмірі 140 448 316,39 грн., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення з МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені в розмірі 21 101 090,94 грн., 3 % річних в розмірі 4 733 114,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 53 744 573,05 грн., нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4, колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для їх часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем неправильно визначено період нарахування. За результатом зробленого судами перерахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 46 113 427, 05 грн. за період з березня 2014 року до лютого 2015 року.

Водночас розрахунок суми 3% річних, здійснений позивачем правильно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню у повному розмірі.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано та заявлено до стягнення з МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" 21 101 090,94 грн. пені.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4, зокрема пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Водночас, під час розгляду справи у суді І інстанції МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до суду із клопотанням про зменшення розміру пені на 50%, розглянувши яке, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що повторно розглядаючи заявлене відповідачем клопотання, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не зазначив будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення на 50%.

Натомість, як було встановлено під час апеляційного провадження, обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 50% МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" наголошувало на тому, що підприємство не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Відповідач є комунальним підприємством Дніпропетровської міської ради, не має права здійснювати і не займається будь-якою іншою діяльністю. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.08.2015 заборгованість споживачів перед Відповідачем складає 205 813 789,51 грн. Грошові кошти, які надходили від споживачів на рахунок Відповідача протягом 2014 - 2015 років примусово списувалися державною виконавчою службою на користь Позивача на виконання вже прийнятих господарськими судами рішень.

Судом також було з'ясовано, що МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" має стратегічне значення для регіону, метою діяльності якого є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Відповідач вживає заходів для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії, а заборгованість лише населення перед Відповідачем за спожиту теплову енергію складає станом на 01.11.2015 - 172 869 152,00 грн., і відповідач законом позбавлений права нараховувати пеню даній категорії споживачів.

З огляду на викладене та беручи до уваги тяжкий фінансовий стан МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі", ступінь виконання останнім своїх зобов'язань за договором (часткова оплата), поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, а також те, що і відповідач, і позивач є важливими об'єктами для держави, так як постачають населенню України газ та теплову енергію) місцевий господарський суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від заявленої позивачем суми

Враховуючи наведене судова колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України при зменшенні штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання з боку МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 06.12.2013 №662/14-ТЕ-4, не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 904/6461/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

Н.Г. Дунаєвська