ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/5632/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі№ 904/5632/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"провизнання недійсними правочинів,за участю представників: від позивачаОСОБА_4від відповідачаБуртовий М.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про визнання недійсними з моменту укладення договорів поставки металопродукції, укладених між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та "ArcelorMittal International Luxemburg SA", схвалених рішеннями наглядової ради ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", оформленими протоколами від 19.12.2014 № 09/3/2014 та № 09/5/2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 у справі № 904/5632/15 (суддя Мартинюк С.В.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (колегія суддів у складі: Науменка І.М. - головуючого (доповідач), Вечірка І.О., Кузнецова В.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 у справі № 904/5632/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі № 904/5632/15, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 26.04.2016 о 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4, який надійшов до Вищого господарського суду України 21.04.2016, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 є акціонером ПАТ "АкселорМіттал Кривий Ріг", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 02.02.2015, складеною зберігачем ТОВ "Аструм Капітал", ліцензія АЕ № 263419 від 01.10.2014.

Відповідно до зазначеної виписки, ОСОБА_4 належить 72 016 простих іменних акцій (номінальна вартість одного цінного паперу - 1 (одна) гривня), з часткою у статутному капіталі - 0,0019%.

Відповідно до протоколів № 09/3/2014 та № 09/5/2014 засідання Наглядової ради ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 19.12.2014, за участю - голови Наглядової ради п. Давіндер Чуг, членів Наглядової ради - п. ОСОБА_5, п. ОСОБА_6, п. ОСОБА_7, п. ОСОБА_8, п. ОСОБА_9, п. ОСОБА_10, п. ОСОБА_11, п. ОСОБА_12, проведено засідання Наглядової ради. Згідно з кожним із зазначених протоколів, за наслідками розгляду питання порядку денного членами Наглядової ради одноголосно прийнято рішення про вчинення значного правочину; членами Наглядової ради ухвалено вчинити між ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та "ArselorMittal Internation Luxembourg SA" правочин щодо купівлі-продажу металопродукції, обсяг орієнтовно складає 1 200 000 тон, вартість не повинна перевищувати 10 000 000 000,00 грн.

23.12.2014 між ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та "ArselorMittal Internation Luxembourg SA" укладено контракт № 258Z-2014, відповідно умов якого продавець продає, а покупець купує металопродукцію, характеристики якої зазначені в специфікаціях до контракту, що є його невід'ємною частиною. Загальна кількість продукції орієнтовно складає 1 200 000 тон.

Загальна вартість контракту орієнтовно складає 600 000 000,00 грн. Загальна сума контракту не може перевищувати еквівалент суми у розмірі 10 000 000 000,00 грн. (п.п. 4.3, 4.4 контракту).

Того ж дня, 23.12.2014, між ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та "ArselorMittal Internation Luxembourg SA" укладено контракт № 257Z-2014, відповідно умов якого продавець продає, а покупець купує металопродукцію, характеристики якої зазначені в специфікаціях до контракту, що є його невід'ємною частиною. Загальна кількість продукції орієнтовно складає 1 200 000 тон.

Загальна вартість контракту орієнтовно складає 600 000 000,00 грн. Загальна сума контракту не може перевищувати еквівалент суми у розмірі 10 000 000 000,00 грн. (п. 3.2, 3.3 контракту).

Відповідно до п. 8.1 Статуту ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" управління Товариством здійснюють: вищий орган Товариства - загальні збори акціонерів Товариства, Наглядова рада, виконавчий орган Товариства - генеральний директор Товариства.

Статут ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" містить положення про віднесення до виключної компетенції загальних зборів Товариства вирішення питань, пов'язаних з прийняттям рішення про: вчинення Товариством значного правочину (або низки однорідних правочинів), якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину (або низки однорідних правочинів), перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства (пп. 15 п. 8.2.3 Статуту); прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися Товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості, у разі, якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться Товариством у ході поточної господарської діяльності (пп. 16 п. 8.2.3 Статуту).

За визначенням, наведеним у п. 4 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пп.пп. 6, 7, 10 п. 8.4.5 Статуту Товариства генеральний директор Товариства має право без довіреності представляти інтереси Товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах власної компетенції; видавати довіреності на здійснення повноважень, що складають компетенцію генерального директора, визначену чинним законодавством та цим Статутом; підписувати договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту.

Згідно з даними останньої річної фінансової звітності на дату укладення спірних контрактів (баланс на 31.12.2013) вартість активів Товариства на кінець звітного періоду становила 41 521 981 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилається на те, що рішенням Наглядової ради ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (протоколи від 19.12.2014 № 09/3/2014 та № 09/5/2014) було схвалено правочини, які значно перевищують вартість 25% активів Товариства. Укладання договорів не було затверджено загальними зборами акціонерів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". На думку позивача, прийняття Наглядовою радою ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" рішень, оформлених протоколами від 19.12.2014 № 09/3/2014 та № 09/5/2014, про схвалення значних правочинів, відбувалося з перевищенням компетенції Наглядової ради, оскільки прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Загальних зборів. Відтак, на думку позивача, укладені договори є недійсними, вчинення (укладення та виконання) оскаржуваних правочинів (договорів) було здійснено з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка їх підписувала, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. При цьому, позивач також зазначає, що прийняті Наглядовою радою всупереч вимогам закону рішення порушують його права як акціонера Товариства, а тому зазначені вище договори, оформлені протоколами Наглядової ради, підлягають визнанню недійсними.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Відповідно до п. 51 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Господарськими судами попередніх при вирішенні даного спору порушення прав позивача, як акціонера Товариства, наявність негативних наслідків для позивача внаслідок укладення відповідачем спірних правочинів - не встановлено.

Надаючи правову оцінку твердженням ОСОБА_4 щодо його права взяти участь у загальних зборах акціонерів Товариства при розгляді питання щодо вчинення спірних правочинів, намірів голосувати "проти" прийняття відповідних рішень та виникнення у зв'язку з цим у Товариства обов'язку викупити належні позивачу акції, суди попередніх інстанцій вказали, що такі твердження є лише припущеннями позивача, які про порушення його прав укладенням спірних правочинів не свідчать.

При цьому, судами попередніх інстанцій враховано розмір частки акціонера (позивача) у статутному капіталі Товариства, яка складає лише 0,0019%, з огляду на що суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що незначний розмір частки позивача не дозволив би вплинути на результат прийнятого загальними зборами Товариства рішення навіть за умови прийняття позивачем участі в голосуванні щодо укладення Товариством спірних правочинів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 у справі № 904/5632/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.О. Євсіков

С.Р. Шевчук