ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 927/677/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В. Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиЧернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№ 927/677/16Господарського судуЧернігівської областіза позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської областідоЧернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна екологічна інспекція у Чернігівській областіпровідшкодування 50441,99грн шкоди,

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:Дубін В.І. дов. від 17.01.2017- 3-ї особи:не з'явився- ГПУГришина Т.А.В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з позов до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Чернігіврайагролісгосп" (ДП "Чернігіврайагролісгосп") про відшкодування шкоди в сумі 50441,99 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" (вул. Шевченка, 119, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552, р/р не відомий) 50441,99 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом перерахування одержувачам: 15132,59 грн. до спеціального фонду Державного бюджет України; 10088,40 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 25221,00 грн. до фонду охорони навколишнього природного середовища Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Жовтнева, 40, с. Пакуль, Чернігівський район, Чернігівська область).

Рішення мотивовано тим, що за змістом ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2016 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2016 скасувати, посилаючись на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України ст.ст.1166, 1172 Цивільного кодексу України. Скаржник доводить, що місцевий господарський та апеляційний господарський суди безпідставно залишили поза увагою та ненадали оцінку матеріалам справи, на які покликався відповідач саме у якості доказів своєї належної та правомірної поведінки та у спростування доводів позовної заяви щодо його неправомірної бездіяльності у спірних відносинах.

Ухвалою від 26.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І., касаційна скарга Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 01.11.2005 № 530, ДП "Чернігіврайагролісгосп" 06.02.2006 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (а.с.21) площею 1250.1919га, розташованою на території Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, для ведення лісового господарства. Таким чином, відповідач, є постійним лісокористувачем. (ч.4 ст.17 Лісового кодексу України). 20.03.2015 лісником ДП "Чернігіврайагролісгосп" Радченком М.М. КВ №224 в. 5, 6 № 32 майстерської дільниці № 6 на території Пакульської сільської ради була виявлена самовільна рубка 14 дерев сосни звичайної сиро ростучої. Посадовими особами ДП "Чернігіврайагролісгосп" майстром лісу Деркачем С.О. та лісником Радченком М.М. складена польова перелікова відомість самовільної рубки дерев (а.с.18). Про виявлення незаконної рубки дерев майстер лісу Деркач С.О. 20.03.2015 повідомив чергову частину Чернігівського РВ УМВС України у Чернігівській області (а.с.46). 20.03.2015 слідчим СВ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області Деньгубом І.А. складено протокол огляду місця події (а.с.47). 21.03.2015 за даним фактом слідчим Деньгубом І.А. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270270000219 (а.с.46), за ознаками кримінального порушення, передбаченого ст.246 КК України. Директор ДП "Чернігіврайагролісгосп" звернувся до начальника Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області з листом від 25.03.2015 №70 (а.с.240), в якому просив розслідувати факт самовільної рубки дерев. 26.03.2015 слідчим СВ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області Деньгубом І.А., за результатами досудового розслідування, винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015270270000219, у зв'язку з відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, а саме відсутністю заподіяної істотної шкоди (а.с.49). 18 травня 2015 року старшим прокурором прокуратури молодшим радником юстиції Тишкевичем Л.В. скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 26.03.2015. Слідчим Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ст. лейтенантом поліції Ткаченко Ю.В. 11 квітня 2016 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12015270270000219 від 21.03.2015, закрите у зв'язку з відсутність складу кримінального правопорушення.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням 14 ростучих дерев сосни в кв.224 вид.5, 6 ДП "Чернігіврайагролісгосп" на території Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, виконаного 30.12.2015 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В. по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (додаток № 1), загальна сума заподіяної шкоди складає 50441,99 грн (а.с.19).

Згідно посадової інструкції лісника Радченка М.М., затвердженої наказом директора ДП "Чернігіврайагролісгосп" від 28.08.2014 № 82-А (а.с.22), лісник входить до складу лісової охорони. До його службових обов'язків входить, зокрема, охорона лісів в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення незаконних порубок.

Касаційна інстанція визнає правові висновки судів попередніх інстанцій правомірними та обґрунтованими з огляду на наступні мотиви.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

частиною третьої та четвертої статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно зі статтею 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом -лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які повинні нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Крім того, відповідач не надав господарським судам доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. До того ж, відповідачем не було надано доказів проведення службового розслідування факту незаконної порубки дерев. За таких обставин господарські суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування судових актів, ухвалених з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 927/677/16 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк