ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 904/4080/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Лісовол В.Г. 11"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№904/4080/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро"до1. Фермерського господарства "Лісовол В.Г. 11", 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 180400,00грн,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гурський В.С.- відповідач 1: - відповідача 2:Горовенко С.В. ОСОБА_7 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. №40950/16 від 01 липня 2016 року, а.с.93 том 1) просить стягнути з фермерського господарства "Лісовол В.Г. 11" заборгованість у розмірі 180400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" та фермерським господарством "Лісовол В.Г. 11" було укладено усний договір про постачання 22 тонн карбаміду на загальну суму 180400,00 грн. Також, 24 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір-заявку №12, на виконання якого відповідачем-2 було здійснено перевезення 22 тонн карбаміду з м. Підгородне Дніпропетровської області в с. Коцюбеївку Херсонської області для фермерського господарства "Лісовол В.Г. 11", про що було складено Акт №111/2 здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкову накладну від 25 лютого 2016 року, та виставлено рахунок-фактуру №СФ-111/2 від 25 лютого 2016 року. Проте, поки автомобіль розвантажували у водія відповідача-2 працівниками Високопільського відділення Бориславського відділу поліції було вилучено оригінал товарно-транспортної накладної №РТ-0000093 у зв'язку зі зверненням ОСОБА_8, який є головою відповідача-1 до поліції з заявою про вимагання директором позивача у нього грошових коштів (лист за вих. №995/372 від 09.03.2016).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" заборгованість за поставлений товар у сумі 163999,9грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2460,00грн. В решті позовних вимог до фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" відмовлено. В позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю заборгованості відповідача -1 перед позивачем та законністю вимог позивача, оскільки фермерським господарством "Лісовол В.Г. 11" не здійснено розрахунків за поставлений товар - 20 тон карбаміду на суму 163999, 92грн

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (судді: Антонік С.Г., Виноградник О.М. Чимбар Л.О.) рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Фермерське господарство "Лісовол В.Г. 11" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 скасувати і припинити провадження по справі, посилаючись на не застосування судами першої та апеляційної інстанції ст.265 Господfрського кодексу України ч.2 ст.34, ст.36 ГПК України. Скаржник доводить, що переліку документів на які посилались суди в своїх рішеннях, так і в інших зібраних судом матеріалах справи, відсутні жодні (як письмові, так і усні) докази на підтвердження факту надання чи повідомлення Позивачем Відповідачу-1 своїх банківських реквізитів для подальшого перерахування останнім коштів за поставлений ним товар.

Ухвалою від 27.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.В. касаційна скарга Фермерського господарства "Лісовол В.Г. 11" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" у поясненнях щодо касаційної скарги ФГ "Лісовол В.Г.11" підтримує позицію господарських судів, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" та Фермерське господарство "Лісовол В.Г. 11" досягли усної домовленості про поставку карбаміду у кількості 22 тони на суму 180400,00грн. Про досягнення усної домовленості свідчить копія електронного листа від 23.02.2016, яким, з використанням електронної адреси ОСОБА_9 (а.с.21 том 1), на електронну адресу ОСОБА_10, який вів перемовини з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро", були направлені відомості щодо банківських реквізитів фермерського господарства "Лісовол В.Г.11", довідка АБ №431880 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, копія свідоцтва №200148225 НБ №105513 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.03.2012 (а.с.22-26 том 1). Наведені копії документів фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" були передані товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро". В цей же день, 24 лютого 2016 року, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" (замовник), був укладений договір - заявка №12 від 24.02.2016 на перевезення вантажу (а.с.13).

За змістом цієї заявки сторони домовились:

- про перевезення карбаміду по маршруту м. Підгородне, Дніпропетровська область до с. Кочубеївка Херсонська область;

- вага на один автомобіль до 22 тон, об'єм на один автомобіль-86 м.куб.;

- заявлена вартість вантажу - згідно накладної;

- дата завантаження - 24.02.2016, дата розвантаження - 25.02.2016,

- адреса завантаження - м. Підгородне, Дніпропетровська область,

- адреса розвантаження - с. Кочубеівка, Херсонська область

Телефон та контактна особа при завантажуванні не вказана.

Договір-заявка містить примітку наступного змісту: обов'язково з місця розвантаження забрати весь пакет документів з печатками отримувача: товарно-транспортні накладні, акти прийомки-передачі товару з підписом водія, товарні накладні з довіреністю.

Також в договорі - заявці зазначено номер автомобіля: ДАФ №8252 АС п/пр НОМЕР_1 П.І.Б. водія (повністю): ОСОБА_11.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 здійснила перевезення вантажу, виписала рахунок - фактуру №СФ-111/2 від 25.02.2016 на оплату автотранспортних послуг по Україні за маршрутом м. Підгородне Дніпропетровська область - с. Кочубеївка Херсонська область на суму 6 800,00грн. з урахуванням податку на додану вартість (а.с.14). Рахунок-фактура №СФ-111/2 містить посилання на товарно-транспортну накладну №РН-0000093 від 24.02.2016.

Згідно наданої відповідачем-2 копії товарно-транспортної накладної №РН-0000093 від 24.02.2016 (а.с.42 том 1) на адресу: Херсонська область, с. Кочубеївка був завантажений товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" карбамід у кількості 20 тон за ціною 8199,99грн. з урахуванням податку на додану вартість на загальну суму 163 999,8грн.

В порушення положень Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 яким затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до яких в Україні (надалі - Правила) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту-перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, позивач, як вантажовідправник, виписав товарно-транспортну накладну в одному примірнику, який і передав перевізнику, проти чого відповідач-2 не заперечував.

Згідно товарно-транспортної накладної №РН-0000093 від 24.02.2016 (а.с.42 том 1) позивач передав товар - карбамід у кількості 20 тон за ціною 8199,99грн з урахуванням податку на додану вартість на загальну суму 163999,92грн фізичній особі ОСОБА_8 який підписав товарно-транспортну накладну з приміткою, що діє без печатки. Копія товарно - транспортної накладної містить відмітку про отримання товару: товар отримав ОСОБА_8 (без печатки).

Згідно Статуту фермерського господарства "Лісовол В.Г.11", затверджений установчими зборами 14.03.2012, членами фермерського господарства є ОСОБА_8 та ОСОБА_12

18 квітня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро" звернулося то фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" з претензією, якою просило розрахуватися за отриману продукцію шляхом перерахування грошових коштів у сумі 180400,00грн на розрахунковий рахунок товариства №26002201333747 в АТ "ОТП Банк" МФО 300528 (а.с.17-18 том 1).

Претензія аналогічного змісту була направлена позивачем і на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вих. №18-04-16/1 від 18.04.2016, а.с.20-21, том 1).

Фермерське господарство "Лісовол В.Г.11" зобов'язання по оплаті поставленого товару у зазначеній позивачем сумі 180400,00грн не виконав, обставини отримання товару не заперечує, однак посилається на отримання цього товару не від ТОВ "Агрохімдніпро". Крім того посилається на відсутність будь-яких домовленостей щодо поставки даного товару з позивачем.

Також, судами встановлено, що у якості доказів поставки товару позивачем надано договір - заявка №12 від 24.02.2016 на перевезення товару у с. Кочубеївка Херсонської області, копія товарно-транспортної накладної, видаткова накладна та податкова накладна. На підставі товарно-транспортної накладної сформовано податкові зобов'язання на суму 180400,00грн.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Висновку №115 від 26.02.2015 Високопільського відділення Бориславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області (ЖЕО №177 від 26.02.2016), який складено за заявою ОСОБА_13 (директор товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімдніпро") про отримання керівником фермерського господарства ОСОБА_8 агродобрив встановлено наступне. Під час перевірки фактів, викладених в заяві ОСОБА_13 та виїзду на місце події стало відомо, що 24.02.2016 директор ТОВ "Агрохімдніпро" ОСОБА_13 з керівником фермерського господарства ОСОБА_8 по телефону в усній домовленості уклали договір про купівлю - продаж агродобрива "карбамід" в кількості 22 тони на суму 180400,00грн. При цьому ОСОБА_8 товар отримав в повному обсязі, але сплатив кошти за агродобрива на інший рахунок, отриманий товар не повернув, що підтверджується його особистим поясненням. Старшим інспектором Високопільського відділення Бориславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Швець В.В. при проведенні перевірки 26.02.2016 відібрані пояснення у директора ТОВ "Агрохімдніпро" ОСОБА_13, голови фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" ОСОБА_8 та безпосередньо у водія ОСОБА_11, який доставив вантаж за місцем призначення. Водій ОСОБА_11 пояснив, що отримав товарно-транспортну накладну та сертифікат якості від вантажовідправника на 20 тон карбаміду, який доставив за адресою: с. Кочубеївка Херсонської області. Товарно-транспортна накладна була передана ОСОБА_8 (а.с.136 том.1). З пояснень ОСОБА_8 вбачається, що вантаж було доставлено на територію його фірми на автомобілі DAF у кількості 22 тон. Після цього бухгалтер поїхав до відділення банку сплатити кошти за вказаний товар, перерахував кошти на рахунок ОСОБА_15 165400,00грн. Згідно квитанції від 25.02.2016 на суму 165400,00грн грошові кошти зараховані на картковий рахунок ОСОБА_15, квитанція містить призначення платежу - надходження готівки за платіжними картками. Доказів того, що грошові кошти були перераховані саме за поставлений ОСОБА_15 та отриманий фермерським господарством "Лісовол В.Г. 11" товар - 20 тон карбаміду матеріали справи не містять, як не містять і жодних доказів того, що поставку 20 тон карбаміду на склад фермерського господарства "Лісовол В.Г.11" здійснено ОСОБА_15

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з таких мотивів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу (надалі -ГК) України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Тому, враховуючи поставку позивачем відповідачу-1 товару, прийняття товару відповідачем, суд правильно дійшов висновку про укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб. Судами попередніх інстанцій встановлено факт поставки позивачем товару - карбаміду у кількості 20 тон на адресу фермерського господарства "Лісовол В.Г.11". Та обставина, що відповідач-1 отримав карбамід саме від перевізника (водій ОСОБА_11Д.), який отримав цей товар у позивача, не заперечується відповідачем-1 та підтверджується матеріалами справи. Однак, докази проведення оплати вартості отриманого товару відповідачем-1 на рахунок позивача відсутні.

Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13. Таким чином, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов'язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання власного тлумачення законодавства та заперечення правових висновків суду апеляційної інстанції на підставі переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Лісовол В.Г. 11" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 904/4080/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк