Постанова ВГСУ від 26.01.2016 року у справі №922/3350/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 922/3350/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 рокуу справі№ 922/3350/13господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Театральна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представника від позивача: Діхтяренко О.М.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ фірма "Театральна" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_1, з посиланням на умови іпотечного договору №805/13/18-5/7-914 від 07.09.2007.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2014 у справі №922/3350/13 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки заявленим у позові способом із посиланням на умови іпотечного договору та норми ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що умовами іпотечного договору передбачено право передачі права власності на предмет іпотеки, а не право на визнання права власності.

Також постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що банк вже реалізував своє право на задоволення вимог за рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі №57/35-10, яке набрало законної сили та яким звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах.

ПАТ "Укрсоцбанк", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У скарзі зазначається, що нормами чинного законодавства, зокрема ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Також скаржник зазначає, що подаючи до суду апеляційної інстанції копію рішення у справі №57/35-10, заявник в порушення ст.101 ГПК України не обґрунтував неможливості його подання до суду першої інстанції.

Скаржник звертає увагу, що нерухоме майно, яке передано в іпотеку, не реалізовано. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на задоволення своїх вимог в інший спосіб, передбачений Законом України "Про іпотеку".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2016 касаційну скаргу у справі №922/3350/13 прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2007 між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") як кредитором та ОСОБА_4 як позичальником укладено генеральний кредитний договір №805/6/18/7-149, до якого укладено ряд додаткових угод щодо мікрокредитів.

На виконання кредитного договору позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному умовами договору.

07.09.2007 в забезпечення позичальником зобов`язань за генеральним кредитним договором між ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателем та ТОВ фірма "Театральна" як іпотекодавцем укладено іпотечний договір №805/13/18-5/7-914.

В іпотеку передано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №1-5, 7, частина №14 пл. 47,3 кв. м, №19, 29, 30, 37, II, III, частини приміщення №ІV пл. 6,7 кв. м, загальною площею 622,5 кв. м в літ "А-2", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ фірма "Театральна" на праві власності.

Судами з`ясовано, що позичальником порушено умови додаткової угоди №2 від 11.09.2007 до генерального договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, в результаті чого станом на 23.07.2013 виникла заборгованість на загальну суму 6921463,55 грн.

Відповідно до п.4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

03.04.2013 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до ТОВ фірма "Театральна" із вимогою передати у власність ПАТ "Укрсоцбанк" предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також попередив, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк банком будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Як встановлено судами, вимога іпотекодержателя залишилася без задоволення.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення є правомірними та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, що умовами іпотечного договору не передбачено право позивача, відповідно з яким визнається його право власності на предмет іпотеки, а передбачено право передачі права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

За ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п.4.6 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (див. постанову ВСУ від 19.08.2014 №5011-32/10471-2012).

Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що банк вже реалізував своє право на задоволення вимог за рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі №57/35-10, яке набрало законної сили та яким звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі №57/35-10 на задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за генеральним договором №805/6/18/7-149 від 07.09.2007, укладеним з ОСОБА_4, у загальному розмірі 15825768,06 грн., з яких, 6630264 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 56355,79 грн. - поточна заборгованість за відсотками, 3076952,97 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 4385546,91 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 1676648,39 грн. - пеня по простроченому кредиту та процентам, звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв. м., №19,29,30,37,11, III, частини приміщення № IV, пл. 6,7 кв. м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. "А-2", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать ТОВ фірма "Театральна" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № б/н від 17.01.2006; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону, надавши іпотекодержателю - ПАТ "Укрсоцбанк" право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також проведення усіх дій, пов`язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки; - початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації встановлено у розмірі 2955700 грн., згідно звіту від 22.09.2011, виконаного ТОВ "Незалежна профгрупа"; надано ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за змістом ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням (див. постанову ВСУ від 09.09.2014 № 922/3658/13).

Як вбачається із встановлених судами обставин, доказів виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2011 у справі №57/35-10 чи виконання зобов`язання за генеральним кредитним договором сторонами не надано.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.1 ГПК України, зокрема, юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З огляду на те, що предмет іпотеки не реалізовано і погашення вимог банку за рахунок іпотеки не відбулося, право вимоги банку, забезпеченої іпотекою, є дійсним і підлягає судовому захисту.

Місцевим господарським судом враховано наведені вище норми, належним чином досліджено доводи сторін та призначено у справі №922/3350/13 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки.

Оскільки відповідну судову експертизу не проведено у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості її проведення, господарським судом першої інстанції надано оцінку та враховано висновок про незалежну оцінку майна від 23.07.2013, наданий суб`єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс" (сертифікат №12021/11 від 09.06.2011) в рамках Звіту про незалежну оцінку вартості об`єктів нерухомого майна.

Натомість, судом апеляційної інстанції не враховано наведені вище норми права, та в порушення ст.11128 ГПК України висновки Верховного Суду України, а тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 підлягає скасуванню, а рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2014 у справі №922/3350/13 - залишенню в силі.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, згідно п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України касаційна інстанція здійснює новий розподіл судових витрат, які в даному випадку відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України